про залишення касаційної скарги без руху
29 січня 2025 року
м. Київ
справа №560/7794/24
адміністративне провадження №К/990/1147/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 (суддя Салюка П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Сушка О.О., суддів Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б.)
у справі № 560/7794/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича
про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач) та начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича (далі - начальник Головного управління Крупа О.В., відповідач), в якому просила:
- визнати рішення, дії та бездіяльність ГУ ПФ України у Хмельницькій області й начальника цього Головного управління Крупи О.В. завідомо протиправними щодо: тотального порушення строків на надання відповіді на інформаційний запит від 25.03.2024 і фальсифікації дати звернення (а саме замість 25.03.2024 та повторного з тих же питань від 18.04.2024 - на 23.04.2024); ігнорування вимоги про надсилання інформації за повторним запитом від 18.04.2024 та від 23.04.2024 на електронну пошту позивача; відмови перерахувати складові пенсійної виплати за січень і лютий 2024 року, доплати за понаднормативний стаж та за особливі заслуги перед Батьківщиною у відсотках за збільшеним прожитковим мінімумом 2 361 грн; надання неповної інформації за запитом від 25.03.2024 з приховуванням розрахунку загальної суми пенсійної виплати після перерахування такої з 01.03.2024; зухвалого злочинного зменшення пенсійної виплати з 01.03.2024 на суму 444,89 грн, на яку було застосовано обмеження у 2023 році, що не стосується розрахунку з 01.03.2024; зухвалого злочинного неперерахування з 01.03.2024 пенсії за особливі заслуги, що становить за новим прожитковим мінімумом 543,03 грн, на коефіцієнт збільшення 1,0796;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Хмельницькій області нарахувати за січень і лютий 2024 року доплати за понаднормативний стаж та за особливі заслуги перед Батьківщиною у відсотках за збільшеним прожитковим мінімумом 2 361 грн; повернути суми зменшення (викрадення) пенсійної виплати з 01.03.2024 на суму 444,89 грн, на яку було застосовано обмеження у 2023 році, що не стосується розрахунку з 01.03.2024, й виплачувати цю суму надалі; нарахувати з 01.03.2024 збільшення пенсії за особливі заслуги, що становить за новим прожитковим мінімумом 543,03 грн, на коефіцієнт збільшення 1,0796;
- зобов'язати відповідачів згідно зі ст. 56 Конституції України відшкодувати моральну шкоду у рівних пропорціях, яку позивач оцінює у розмірі 1 600 000 грн, заподіяну протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю, грубими порушеннями з ознаками кримінальних правопорушень прав позивача на своєчасне отримання інформації, позбавлення сум складових пенсійної виплати та ін.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024, позов задовольнив частково. А саме:
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Крупи О.В. щодо порушення строків надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 25.03.2024 відповідно до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»;
- визнав протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання повної інформації за інформаційним запитом від 25.03.2024;
- визнав протиправними дії відповідачів щодо обмеження індексації пенсії ОСОБА_1 у розмірі 444,89 грн;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Хмельницькій області провести з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження індексації пенсії у розмірі 444,89 грн;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Хмельницькій області виплатити на користь позивача відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій остання з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024, а справу № 560/7794/24, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 для розгляду цієї касаційної скарги було визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді Жука А.В., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М. Разом з цим, переліченими суддями заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без урахування спеціалізації.
Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2025 у зв'язку із задоволенням самовідводів суддів Жука А.В., Загороднюка А.Г. і Соколова В.М., останніх відведено від розгляду касаційної скарги реєстр. № К/990/1147/25, з подальшою передачею такої скарги до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2025 визначено новий склад суду для розгляду зазначеної касаційної скарги, а саме: головуючий суддя - Кравчук В.М., судді Стародуб О.П. і Стеценко С.Г.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Разом з тим, мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
У той же час обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Обов'язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Що ж до посилань на порушення апеляційним судом норм процесуального права як умови для скасування судового рішення, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги (з урахуванням доповнень до неї від 10.01.2025) встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив п. 3 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України (з урахуванням п. 2 ч. 3 ст. 353 цього ж Кодексу, а саме у зв'язку із допущенням судом апеляційної інстанції порушення процесуальних норм, оскільки при ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою). Такі заявлені підстави касаційного оскарження мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пп. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у подібних правовідносинах (а саме щодо питання здійснення індексації пенсії за особливі заслуги перед Україною з 01.03.2024). Крім того, зазначає про розгляд судом апеляційної інстанції справи № 560/7794/24 по суті та ухвалення ним оскаржуваної постанови від 10.12.2024 всупереч обставинам заявлення ОСОБА_1 відводів судді-доповідачу Сушку О.О.
Разом з тим, позивач покликається й на наявність підстави для оскарження судових рішень з огляду на те, що якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23, - тобто посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Проте скаржник не наводить обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для касаційного оскарження за цим пунктом ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач не вказав на конкретні норми матеріального та/або процесуального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно, не обгрунтував, у чому саме полягало таке неправильне застосування, натомість описав фактичні обставини справи із посиланням на окремі витяги з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду (без доведення подібності правовідносин). Таким чином, касаційна скарга не містить аргументованих мотивів підстави касаційного оскарження в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У контексті наведеного слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, як й обрати одну з них, оскільки такий обов'язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення, а в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що прохальна частина його касаційної скарги сформульована ним нечітко, оскільки не містить вказівок на те, у якій саме частині він просить скасувати оскаржувані судові рішення та в частині яких саме позовних вимог просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання примірників уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстави касаційного провадження, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, а також з чітко сформульованою її прохальною частиною.
Також скаржнику слід роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 560/7794/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко