30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 460/6118/24
адміністративне провадження № К/990/2375/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення коштів у рахунок відшкодування шкоди,
У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в якому просило:
-визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПАТ у 2024 році, протиправною;
-зобов'язати НКРЕКП встановити для позивача економічно обґрунтований тариф, у відповідності до затвердженої Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» із застосуванням стимулюючого регулювання» 09 грудня 2023 року №2339 (далі - Постанова №9) структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік;
-стягнути на користь ПАТ за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 43904000 грн, без ПДВ, у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих протиправною бездіяльністю НКРЕКП за невстановлення економічно обґрунтованих тарифів за розподіл електричної енергії за період з 01 січня 2024 року по 30 січня 2024 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, у задоволені позову відмовлено.
17 січня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність неприйняття рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПАТ у 2024 році.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішення спору не враховано правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №640/17910/19, від 31 березня 2020 року у справі №826/13735/18, від 27 липня 2023 року у справі №640/18341/20.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас, аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі позивач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частину першу статті 23 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суди попередніх інстанцій наголосили, що "компенсація заборгованості з різниці в тарифах" не є збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1173 ЦК України, водночас скаржник, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування, зокрема, статті 1173 ЦК України, не навів у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаної норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах.
Також Верховний Суд зазначає, що відповідно до тексту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інтенцій не застосовували при вирішення спору частини першої статті 23 Закону № 1540-VIII, а скаржник в касаційній скарзі не обґрунтував підстав необхідності формування Верховним Судом висновку стосовно застосування цієї норми у подібних правовідносинах, та не обґрунтував який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення коштів у рахунок відшкодування шкоди - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко