30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10352/24 пров. № А/857/28924/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 460/10352/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Нор У.М. в м. Рівне в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв'язку з ненарахуванням та виплатою недоплаченої соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у розмірі 8462,00 грн за січень - червень 2024 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї у розмірі 8462,00 грн., за період січень - червень 2024 року.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв'язку з ненарахуванням та виплатою недоплаченої соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у розмірі 4084,00 грн за липень - серпень 2024 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї у розмірі 4084,00 грн., за період липень - серпень 2024 року.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв'язку з ненарахуванням та виплатою недоплаченої соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у розмірі 8968,00 грн за вересень - грудень 2024 року не у відповідності відповідно до вимог статті 46 Конституції України та рішень Конституційного суду України;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї у розмірі 8968,00 грн., за період вересень - грудень 2024 року відповідно до вимог статті 46 Конституції України та рішень Конституційного суду України.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року скасувати, а справу направити на продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху не отримував, при ознайомленні з матеріалами справи встановив, що така йому не направлялась, відповідно, суд протиправно повернув його позовну заяву, а також позбавив позивача можливості усунути недоліки позовної заяви.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа, в силу вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 27 вересня 2024 року позивач не усунув недоліки позовної заяви та не подав до суду документи та матеріали, про які йшлося в ухвалі від 13 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 161 КАС України передбачено документи, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до частини 6 вищенаведеної статті у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції, дослідивши позовну заяву та встановивши пропуск строку звернення до суду, залишив заявлений позов без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали., що відображено в ухвалі від 13.09.2024.
Також встановлено, що вищевказана ухвала направлялась позивачу в його електронний кабінет.
Однак, аналізуючи позовну заяву, апеляційний суд встановив, що у вступній частині вказаної заяви позивач зазначав, що електронна пошта в нього відсутня. Також в позовній заяві, а саме в прохальній частині зазначено, що в позивача відсутній доступ до електронної пошти, а також до мережі Інтернет у зв'язку з браком коштів. Крім того, у ОСОБА_1 відбувся злам комп'ютерної техніки, відповідно ремонт позивач не проводив у зв'язку з браком коштів. Тому просив вести листування поштовим зв'язком, виключно поштовими відправленнями Укрпошти.
Частиною шостою статті 18 КАС передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
З огляду на вищенаведену норму, у позивача відсутній обов'язок реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, проте в неї такий наявний.
Відповідно до частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Проаналізувавши вимоги частин шостої та сьомої статті 18 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав оцінки прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 щодо направлення процесуальних документів виключно поштовими відправленнями, відповідно позбавив останнього можливості усунути недоліки своєї позовної заяви.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
У Рішенні ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
За приведених обставин суд першої інстанції, безпідставно повернув позовну заяву позивачу.
Повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Згідно частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Таким чином апеляційний суд доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суддя першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши позовну заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що повернення позовної заяви створює штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 460/10352/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар