30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3880/24 пров. № А/857/17032/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 140/3880/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Плахтій Н.Б. в м. Луцьку в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відділ Укртрансбезпеки, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу від 18 березня 2024 року № ПШ003434.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на аналогічні доводи, викладені у позовній заяві, а саме на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 вона дійсно є власником автомобіля FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року ТСЦ 0742. Разом з тим, на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 04 липня 2018 року вказаний транспортний засіб переданий у тимчасове платне користування приватному підприємству «Агро Дім» та фактично перебуває у володінні та користуванні даного підприємства. Факт користування приватним підприємством «Агро Дім» вказаним автомобілем підтверджується видатковими касовими ордерами про сплату орендної плати та платіжними інструкціями про сплату користувачем як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Стверджує, що сама по собі належність позивачу на праві власності автомобіля FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 не може бути достатньою підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі також - Закон № 2344-ІІІ), оскільки нею не здійснювалося перевезення та не надавалися послуги з перевезення.
Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такого відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
04 липня 2018 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та приватним підприємством «Агро-Дім» (наймач) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, відповідно до умов якого сторонами погоджено, що наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року ТСЦ 0742. Вказаний договір 04 липня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Моравецьким В.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 696.
04 липня 2018 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Агро-Дім» підписано акт приймання-передачі транспортного засобу до даного договору згідно якого підтверджено факт передачі у користування орендаря (ПП «Агро-Дім») транспортного засобу спеціалізованого вантажного фургону FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року.
Посадовими особами відділу Укртрансбезпеки відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) у період з 05 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 015767 від 02 лютого 2024 року проводилася рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху на території Рівненської області. У ході рейдової перевірки 09 лютого 2024 року був перевірений транспортний засіб FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09 лютого 2024 року № 022121 посадовими особами Укртрансбезпеки зафіксовано порушення статті 34 Закону № 2344-ІІІ, пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленими товарно-транспортною накладною або іншими визначеним законодавством документом на вантаж, реєстраційними документами на транспортний засіб, посвідченням водія відповідної категорії, чим порушено статті 48, 49 Закону № 2344-ІІІ. Водій розпочав рух без дозволу інспектора.
16 лютого 2024 року відповідач скерував на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення від № 13562/22/24-24 про призначення на 18 березня 2024 року розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та вказане повідомлення було повернуто без вручення з довідкою відділення поштового зв'язку про причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу державного нагляду Державної служби України з безпеки на транспорті у Волинській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 березня 2024 року № ПШ003434, згідно якою за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, реєстраційного документа на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, вирішено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-III.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частин чотирнадцятої та сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
З акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 09 лютого 2024 року № 022121 слідує, що при здійсненні 09 лютого 2024 року перевірки транспортного засобу FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , встановлено відсутність у водія товарно-транспортних накладних або іншого документа, визначеного законодавством на вантаж, реєстраційних документів на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії. Особа водія не встановлена, водій розпочав рух без дозволу інспектора.
Статтею 60 закону № 2344-III визначено, що за такий вид порушення законодавства про автомобільний транспорт як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як випливає з матеріалів справи, 18 березня 2024 року згідно з оскаржуваною постановою № ПШ003434 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Як передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ХІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Враховуючи зміст вищевказаних норм, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Таким чином, приписи статті 60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності автомобільного перевізника.
Згідно з розділом І Правил № 363 перевізник фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що дійсно, транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 09 лютого 2024 року в момент виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт водій транспортного засобу FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 не було надано посадовим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладу або інший документ визначений законодавством на вантаж, реєстраційні документи на транспортний засіб та посвідчення водія відповідної категорії. Водій даного транспортного засобу відмовився від підписання акту перевірки, без дозволу інспектора розпочав рух та залишив місце перевірки.
Не було надано таких документів і під час розгляду відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, зважаючи на вищевказане, у посадових осіб Укртрансбезпеки не було підстав вважати, що належним користувачем транспортного засобу є особа, відмінна від позивача.
Щодо твердження позивача про те, що вона як власник транспортного засобу не повинна нести відповідальність за вказане правопорушення, оскільки нею укладено договір оренди (найму) транспортного засобу від 04 липня 2018 року з приватним підприємством «Агро Дім», апеляційний суд зазначає наступне.
Так, чинне законодавство (зокрема, пункт 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, надає право власнику транспортного засобу передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
У свою чергу, відповідно до абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (далі - Порядок № 1388), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість для власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зробити перереєстрацію такого транспортного засобу; водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон). Відповідно, для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону № 2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
На необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам наголошував також і Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16.
Відповідно, для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов'язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі реєстраційні документи на транспортний засіб та документи, що підтверджують його використання на законних підставах.
У поданих до суду письмових поясненнях відповідача зазначено, що інших документів, зокрема, договорів оренди, позички та/або іншого права користування чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, зокрема, приватним підприємством «Агро Дім», а не позивачем, на момент проведення перевірки пред'явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з цього приводу. Даний факт позивачем спростований не був.
В цьому контексті, доводи позивача про перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи не свідчать про наявність обов'язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв'язків, зокрема, трудових чи цивільно-правових, між автомобільним перевізником та водієм.
Як вже зазначалося вище, належними доказами підтвердження того, що особа є перевізником, є документи, надані в момент здійснення рейдової перевірки. Надані до позову матеріали щодо оренди транспортного засобу іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації.
Надання матеріалів щодо оренди у подальшому, навіть не у зв'язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Отже, надання договорів оренди транспортного засобу під час розгляду справи у суді не змінює суті вчиненого позивачем порушення, а їх надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, надані позивачем в підтвердження виконання умов договору копії видаткових касових ордерів від 21 квітня 2023 року, 30 червня 2023 року, 09 жовтня 2023 року, 29 грудня 2023 року, 29 березня 2024 року щодо сплати орендної плати за користування транспортним засобом та платіжних інструкцій кредитового переказу коштів щодо сплати податку з доходу з фізичних осіб та військового збору від 21 квітня 2023 року, 30 червня 2023 року, 27 вересня 2023 року, 29 грудня 2023 року та 29 березня 2024 року не дають змоги встановити реальність виконання умов саме договору найму (оренди) транспортного засобу від 04 липня 2018 року, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Агро-Дім», оскільки призначення платежу, що вказані у даних платіжних документах, не містять посилання про проведення оплати саме за вказаним договором найму (оренди) транспортного засобу.
Аналізуючи апеляційну скаргу, колегія суддів ставить під сумнів вищевказані доводи позивача та надані докази, оскільки такі спрямовані на уникнення відповідальності та скасування застосування до останнього адміністративного-господарського штрафу.
Відтак, беручи до уваги наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що саме позивач як власник транспортного засобу є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-ІІІ, а тому має нести відповідальність передбачену статті 60 цього ж Закону.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 140/3880/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар