30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5223/24 пров. № А/857/25632/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в справі № 460/5223/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Борискін С.А.,
час ухвалення рішення - 12.09.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 12.09.2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Рівненській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відсутні документи, що підтверджують факт визнання сина позивачки - ОСОБА_2 , особою інвалідом з дитинства або дитиною інвалідом, які передбачені пп.6 п.2.1 та п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Корінцем медичного висновку №111 на дитину-інваліда віком до 16 років від 17.05.1995, корінцем медичного висновку №124 на дитину-інваліда віком до 16 років від 16.05.1997, корінцем медичного висновку №139 на дитину-інваліда віком до 16 років від 13.05.1999, корінцем медичного висновку №93 на дитину-інваліда віком до 16 років від 16.05.2001 підтверджується наявність на термін їх видачі (по 2 роки кожен) у ОСОБА_2 захворювання (паталогічного стану): "Нейродерміт розповсюджена форма, що відповідає розділу І пункту 2 Переліку медичних показань".
Згідно з постановою лікарської консультативної комісії від 27.02.2024 №850, ОСОБА_2 страждає таким захворюванням: "Нейродерміт розповсюджена форма. Генералізований псоріаз". Висновок: хворий мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, що передбачено Переліком медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років.
27.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що також не є спірним у справі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.03.2024 №172850024864, прийнятим за принципом екстериторіальності, в призначені пенсії відмовлено, оскільки відсутня виписка з акту огляду МСЕК дитини, яка засвідчує факт визнання особою з інвалідністю з дитинства, що затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пункт 2.18 розділу ІІ.
15.03.2024 позивачем додатково надано пенсійному органу корінці медичних висновків від 17.05.1995 №111, від 16.05.1997 №124, від 13.05.1999, від 16.05.2001 №93.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.03.2024 №172850024864, за результатами розгляду наданих позивачем документів, останній відмовлено у призначенні пенсії із вказівкою на наступне: "Не можливо взяти до уваги надані заявницею корінці до медичного висновку за №111 від 17.05.1995, №124 вiд 16.05.1997, №139 від 13.05.1999, №63 від 16.05.2001, оскільки ПІБ дитини не відповідає ПІБ паспорту ( ОСОБА_3 ). Заявницею не долучено документів, що дитина визнана особою інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, які передбачені пп.6 п.2.1 та п.2.18 Порядком подання документів".
Листом від 09.04.2024 за №4729-3384/Д-02/8-1700/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про відмову у призначенні їй пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до пункту 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Абзацом 1 пункту 2.18. Порядку № 22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров'я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 за № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку (абзац 2 пункту 2.18. Порядку № 22-1).
Орган, що призначає пенсію, в силу вимог абзацу 3 пункту 2.18. Порядку № 22-1 додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).
Отже, право на призначення дострокової пенсії має, зокрема, матір тяжко хворої дитини, якій (дитині) не встановлено інвалідність, за умови надання відповідних документів, що підтверджують таку хворобу, зокрема: посвідчення одержувача допомоги, довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров'я.
При цьому, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не сам факт тяжкого захворювання дитини, а термін (момент) настання такого у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до досягнення шестирічного віку.
У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Матеріалами справи, а саме постановою лікарської консультативної комісії від 27.02.2024 №850 підтверджено, що син позивача хворий на нейродерміт та мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, що передбачено Переліком медичних показань.
Зазначений діагноз також підтверджується корінцями медичного висновку на дитину-інваліда №111 від 17.05.1995 р., №124 від 16.05.1997 р., №139 від 13.05.1999 р.
Щодо неврахування відповідачем поданих позивачем корінців медичних висновків, оскільки в таких ПІБ дитини не відповідає ПІБ паспорту ( ОСОБА_3 ), то суд попередньої інстанції цілком підставно наголосив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що у листі від 09.04.2024 №4729-3384/Д-02/8-1700/24 відповідач, вказуючи на відсутність у позивача документів, що підтверджують визнання її сина - ОСОБА_2 дитиною з інвалідністю, одночасно зауважує, що згідно з наданою позивачем довідкою Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради від 08.02.2024 №77 позивач з 24.08.2000 до 01.07.2022 отримувала допомогу по догляду за дитиною-інвалідом - ОСОБА_2 (05.05.1987).
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в справі № 460/5223/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 30 січня 2025 року.