30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5197/24 пров. № А/857/20758/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
суддя у І інстанції Валюх В.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 11 липня 2024 року,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» (далі - ТОВ « 777 Трейдінг Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) №UA205050/2024/000063/1 від 17.04.2024, винесене Волинською митницею (далі - Митниця).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі №140/5197/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки той надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Тому оскаржуване Рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам митного законодавства.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ « 777 Трейдінг Груп».
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що декларантом ТОВ « 777 Трейдінг Груп» було подано митному органу митну декларацію (далі - МД) №24UA205050015478U8 від 17.04.2024 року, якою задекларовано товар: «Автобус туристичний, що був у використанні, марка згідно з довідником - VOLVO, модель згідно з довідником - PLAXTON ELITE INTWY - (кузов, шасі, рама) №YV3T2U827GA175520…», у якій митну вартість цього транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) на рівні 30000,00 GBP.
До вказаної МД на підтвердження заявленої митної вартості було подано ряд документів, при опрацюванні яких контролюючим органом було виявлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме:
продавець згідно з Контрактом від 16.03.2024 №GB1603/24 (далі - Контракт) - Coach2. Com Ltd, однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.08.2023 №3214 675 5935 виписане на AIRSYM LTD;
згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ « 777 Трейдінг Груп». Декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 16.04.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат і надана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»;
пунктом 4 Контракту передбачена передоплата за товар. Надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 26.03.2024 №12 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги» та Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216). Окрім того, платіжна інструкція в іноземній валюті не відповідає терміну оплати, вказаному в інвойсі від 18.03.2024 №38613.
У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та враховуючи спрацювання профілів ризику АСАУР декларанту було запропоновано додаткові документи, однак той відмовився від їх надання.
Митницею відповідно до положень статей 55 та 57 Митного кодексу України (далі - МК) з декларантом була проведена консультація щодо вибору метод визначення митної вартості товару.
З огляду на неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, через відсутність необхідної інформації, митну вартість імпортованого позивачем транспортного засобу оспорюваним Рішенням було визначено відповідно до приписів статті 64 МК за резервним методом з використанням раніше визнаної митної вартості (МД №UA101090/2023/01107 від 07.09.2023).
У подальшому декларантом цей товар оформлено у вільний обіг згідно з МД від 19.04.2024 №24UA205050015655U6 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК.
Згодом ТОВ « 777 Трейдінг Груп» звернулося до Митниці відповідно до приписів частини 8 статті 55 МК із заявою від 22.04.2024 про надання додаткових документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості. За наслідками опрацювання додаткових документів Митницею надано відповідь від 16.05.2024 року №7.3-2/7.3-15-02/14/5418, згідно з якою Рішення від 17.04.2024 №UA205050/2024/000063/1 скасуванню не підлягає.
Відтак, апелянт наполягає на помилковості висновків суду першої інстанції та правомірності оспорюваного позивачем Рішення митного органу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ « 777 Трейдінг Груп» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2024 декларантом ТОВ «777 Трейдінг Груп» було подано Митниці МД№24UА205050015478U8 з метою здійснення митного оформлення товару: “Автобус туристичний, що був у використанні, марка згідно з довідником VOLVO, модель згідно з довідником PLAXTON ELITE INTWY, - номер кузова - НОМЕР_1 , - загальна к-сть місць, включаючи водія - 75, - для людей з обмеженими можливостями - 1, - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, - тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 10838 см3, - номер двигуна - невизначений, - потужність - 340kw, -колісна формула - 6х2, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016. Країна виробництва - (GB). Торговельна марка: VOLVO». При цьому митна вартість імпортованого транспортного засобу була визначена за основним методом на рівні 30000,00 GBP.
Разом із вказаною МД задля підтвердження заявленої митної вартості було надано такі документи:
контракт купівлі-продажу №GB1603/24 від 16.03.2024;
рахунок-фактуру (інвойс) № 38613 від 18.03.2024;
супровідний документ №24GB00007215F5B032 від 04.04.2024;
сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №S0820825 від 05.04.2024;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.08.2023;
платіжну інструкцію від 26.03.2024 № 12;
калькуляцію транспортних витрат від 16.04.2024;
висновок про якісні характеристики товарів № 4899/24 від 17.04.2024;
фотоматеріали;
копію МД країни відправлення від 04.04.2024 №24GB04X94609027011.
За наслідками опрацювання поданих документів контролюючий орган запропонував декларанту надати у 10-денний термін додаткові документи відповідно до приписів статей 53, 54 МК, а саме:
1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;
5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається;
6) виписку з бухгалтерської документації;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Вказана вимога була обґрунтована тим, що подані декларантом документи для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а також містять такі розбіжності:
продавець згідно з Контрактом від 16.03.2024 №GB1603/24 - Coach2. Com Ltd, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.08.2023 №3214 675 5935 зазначено AIRSYM LTD;
згідно з наявною в АСМО “Інспектор» інформацією перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ « 777 Трейдінг Груп». Декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 16.04.2024 б/н, проте не надано жодного документу на підтвердження суми фактично понесених витрат. Подана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам, передбаченим у наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»;
пунктом 4 Контракту від 16.03.2024 №GB1603/24 передбачена передоплата за товар. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.03.2024 №12, яка не відповідає вимогам Закону України “Про платіжні системи» та Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами). Окрім того, надана платіжна інструкція в іноземній валюті не відповідає терміну оплати, вказаному в інвойсі.
У відповідь на вимогу контролюючого органу декларант позивача надав копію договору про надання послуг від 03.04.2024 № 03/04 та акт прийому-передачі від 16.04.2024 №03/04, а також висловив прохання про проведення митного оформлення на підставі поданих документів.
З урахуванням наведеного Митниця прийняла Рішення №UA205050/2024/000063/1 від 17.04.2024, у графі 33 якого зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК та визначено митну вартість за резервним методом згідно із статтею 64 МК на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить 64496,0613 GBP (МД №UA101090/2023/011079 від 07.09.2023). Водночас відповідачем було сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000331.
Відтак імпортований позивачем транспортний засіб було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050015655U6 від 19.04.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК.
ТОВ « 777 Трейдінг Груп» не погодилося із вказаним Рішенням Митниці №UA205050/2024/000063/1 від 17.04.2024 та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправного рішення.
При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
16.03.2024 ТОВ « 777 Трейдінг Груп» (Покупець) та Coach2. Com Ltd (Продавець) уклали контракт купівлі-продажу № GB1603/24 від 16.03.2024, за умовами якого Продавець зобов'язувався поставити товар- автобуси PLAXTON ELITE VOLVO YV3T2U827GA175520, YV3T2U827GA175517, YV3T2U824GA175393, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах контракту. Загальна сума контракту становить 90000,00 GBP; ціна однієї одиниці транспортного засобу - 30000,00 GBP. Ціна транспортного засобу становить 30000 GBP. Умови поставки - FCA - NORTH YORKSHIRE ENGLAND DL7 9DE відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 18.03.2024 № 38613 вартість товару (продаж вживаного PLAXTON ELITE VOLVO B11R 75 VIN: НОМЕР_1 ) становить 30000,00 GBP.
Згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 26.03.2024 № 12 ТОВ « 777 Трейдінг Груп» здійснило перерахування 90000,00 GBP на рахунок Coach2. Com Ltd. У графі “призначення платежу» вказано про оплату за Контрактом № GB1603/24 від 16.03.2024.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що умовами Контракту № GB1603/24 від 16.03.2024 було передбачено поставку позивачу трьох автобусів загальною вартістю 90000,00 GBP, а відтак ціна однієї одиниці транспортного засобу становила 30000,00 GBP.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що перелічені документи, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, що були надані у розпорядження митного органу, давали можливість ідентифікувати як імпортований позивачем товар, так і його вартість за умовами вказаного контракту купівлі-продажу.
Оцінюючи зауваження митного органу стосовно того, що продавцем у Контракті від 16.03.2024 №GB1603/24 зазначено Coach2. Com Ltd, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.08.2023 №3214 675 5935 виписане на AIRSYM LTD, апеляційний суд наголошує на тому, що згідно із перекладом вказаного свідоцтва (а.с. 40) цей документ не є доказом права власності.
Водночас слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що продавець товару не обов'язково має бути його власником і наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару за ланцюгами постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власника не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості.
При наданні оцінки доводам митного органу щодо неналежного підтвердження ТОВ « 777 Трейдінг Груп» вартості понесених транспортних витрат апеляційний суд враховує таке.
За приписами пункту 5 частини 10 статті 58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до матеріалів справи декларантом було надано у розпорядження Митниці калькуляцію транспортних витрат від 16.04.2024, якою підтверджується витрати по доставці імпортованого транспортного засобу за маршрутом North Yorkshire, England. DL79DE - Ковель (Україна) у сумі 89000,00 грн, з яких за маршрутом North Yorkshire, England. DL79DE. - Ягодин (Україна) 87200,00 грн; Ягодин-Ковель - 1800,00 грн. Страхування за рахунок ТОВ “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» не здійснювалось, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводились.
Додатково на вимогу відповідача декларантом позивача було надано договір про надання послуг від 03.04.2024 № 03/04 та акт прийому-передачі від 16.04.2024 № 03/04, якими підтверджено розмір витрат на транспортування товару до митного кордону України у сумі 87200,00 грн.
Суд першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слушно звернув увагу на висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, відповідно до яких якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази надавали можливість митному органу пересвідчитися у розмірі понесених позивачем витрат на транспортування товару до митного кордону України у сумі 87200,00 грн, які були включені до митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК.
Попри те, суд першої інстанції доречно зауважив, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості, що узгоджуються із усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанова від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №140/5197/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк