30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4781/24 пров. № А/857/28482/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Григорук О.Б. у м. Івано-Франківськ) у справі №300/4781/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, №092850023309 від 02.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно поданої нею заяви про призначення пенсії від 25.01.2024.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 20.11.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком № 2 періодів роботи в АТ «Оріана» та ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана»: з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що відповідач протиправно прийняв рішення № 092850023309 від 02.02.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно поданої заяви про призначення пенсії від 25.01.2024 у зв'язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу. Обґрунтовано, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII. Мотивовано, що відповідач протиправно не врахував позивачу до стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи в АТ «Оріана» та ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана»: з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 092850023309 від 02.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи в АТ «Оріана» та ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», з врахуванням відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпусток без збереження заробітної плати згідно частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин): з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003, за виключенням інших відпусток без збереження заробітної плати. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 20.11.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має достатній вік, страховий стаж не менше 20 років та з врахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 спірних періодів з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003, ОСОБА_1 має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах, а тому, на думку суду позивач має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах, достатній вік та страховий стаж, отже має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.01.2024 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача з доданими документами, за принципом екстериторіальності, для розгляду та прийняття рішення була передана до Головного управлінням Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 092850023309 від 02.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, з обґрунтувань, що позивач не досягла пенсійного віку та відсутній необхідний пільговий стаж. Вказаним рішенням встановлено, що вік заявника 50 років 2 місяці 16 днів, враховано: страховий стаж - 28 років 06 місяців 15 днів; пільговий стаж за Списком № 2 - 5 років 10 місяців 2 дні. Зазначено, що до загального страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів. До пільгового стажу зараховані всі періоди з урахуванням відпусток без збереження заробітної плати (а.с.51).
Відповідно до стажу для розрахунку права періоди роботи позивача в АТ "Оріана" та ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана": з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003 враховані до загального страхового стажу, не враховані до пільгового стажу за Списком № 2 (а.с.52).
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.23, 24, 25), уточнюючої довідки АТ "Оріана" від 12.01.2024 № 8 (а.с.30), уточнюючої довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 13.03.2020 № 44 (а.с.37), довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 13.03.2020 № 44-а (а.с.38 зворот), архівних довідок про роботу в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 22.01.2024 №№ 01.7-01/38, 01.7-01/39, 01.7-01/40, 01.7-01/41, 01.7- 01/42 (а.с.40-42), позивач у періоди: з 13.07.1993 по 08.08.1999 працювала транспортувальником (транспортерником), апаратником відстоювання на сульфатній збагачувальній фабриці гранульованих калійних добрив, калійно-магнієвого заводу ВАТ "Оріана"; з 09.08.1999 по 25.03.2005 - апаратником відстоювання у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Посада транспортувальника (транспортерника) передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-19213, а також Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, розділ 2, підрозділ "а", код КП 2а. Посада апаратника відстоювання передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-10065. Також, пільговий стаж підтверджений за результатами атестації робочих місць: наказом № 700 від 07.12.1993 про проведення атестації робочих місць з додатком, наказом № 644 від 31.12.1998 про проведення атестації робочих місць у Калійно-магнієвому заводі ВАТ "Оріана" з додатком (а.с.30-35), наказом № 259 від 23.12.2003 про проведення атестації робочих місць у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з додатком (а.с.45, 46).
У відповідності до довідки від 13.03.2020 № К-44 позивач працювала в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" і за період з 09.08.1999 по 22.12.2003 перебувала у відпустках:
- без збереження заробітної плати: в серпні 1999р. - 10 днів, у вересні 1999р. - 4 дні, в жовтні 1999р. - 1 день, в листопаді 1999р. - 4 дні; в січні 2000р. - 5 днів, в лютому 2000р. - 4 дні, у березні 2000р. - 8 днів, в квітні 2000р. - 2 дні, у травні 2000р. - 4 дні, у червні 2000р. - 14 днів, у липні 2000р. - 6 днів, у серпні 2000р. - 4 дні, в листопаді 2000р. - 1 день, в грудні 2000р. - 5 днів; в січні 2001р. - 3 дні, в лютому 2001р. - 4 дні, у березні 2001р. - 5 днів;
- по догляду за дитиною з 06.07.2001 по 30.05.2004 (а.с. зворот 37, 38).
Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
В розумінні ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі - Закон №2148), що доповнив Закон України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 1 ст. 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон України №1788) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно із п. «б» ст. 13 Закону України №1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі - Закон України № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Тобто, Законом України №213, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону України №1788 обсяг страхового стажу, зокрема чоловікам з 25 до 30 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України №1788 зі змінами, внесеними Законом України №213.
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом України №213.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявні колізія між нормами Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, Верховним Судом зроблено висновок, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України №1058.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Проте, відповідачем зазначено про наявність пільгового стажу позивача в обсязі 5 років 10 місяців 2 дні. Тобто, пільговий стаж за Списком №2 у позивача, на переконання пенсійних органів відсутній.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Також, підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Оцінюючи мотиви відповідачів, у частині незарахування періодів стажу, визначених як спірні, суд виходить з такого.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.23, 24, 25), уточнюючої довідки АТ "Оріана" від 12.01.2024 № 8 (а.с.30), уточнюючої довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 13.03.2020 № 44 (а.с.37), довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 13.03.2020 № 44-а (а.с.38 зворот), архівних довідок про роботу в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 22.01.2024 №№ 01.7-01/38, 01.7-01/39, 01.7-01/40, 01.7-01/41, 01.7- 01/42 (а.с.40-42), позивач у періоди: з 13.07.1993 по 08.08.1999 працювала транспортувальником (транспортерником), апаратником відстоювання на сульфатній збагачувальній фабриці гранульованих калійних добрив, калійно-магнієвого заводу ВАТ "Оріана";
з 09.08.1999 по 25.03.2005 - апаратником відстоювання у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Посада транспортувальника (транспортерника) передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-19213, а також Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, розділ 2, підрозділ "а", код КП 2а. Посада апаратника відстоювання передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-10065.
Також, пільговий стаж підтверджений за результатами атестації робочих місць: наказом № 700 від 07.12.1993 про проведення атестації робочих місць з додатком, наказом № 644 від 31.12.1998 про проведення атестації робочих місць у Калійно-магнієвому заводі ВАТ "Оріана" з додатком (а.с.30-35), наказом № 259 від 23.12.2003 про проведення атестації робочих місць у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з додатком (а.с.45, 46).
Вказані професії позивача передбачені Списком №2, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 №36. (розділ 2, підрозділ «а», код КП 2а)
Судом встановлено, що згадані записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №58.
При цьому, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Також, апеляційний суд зазначає, що згідно довідки від 13.03.2020 № К-44 позивач працювала в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" і за період з 09.08.1999 по 22.12.2003 перебувала у відпустках:
- без збереження заробітної плати: в серпні 1999р. - 10 днів, у вересні 1999р. - 4 дні, в жовтні 1999р. - 1 день, в листопаді 1999р. - 4 дні; в січні 2000р. - 5 днів, в лютому 2000р. - 4 дні, у березні 2000р. - 8 днів, в квітні 2000р. - 2 дні, у травні 2000р. - 4 дні, у червні 2000р. - 14 днів, у липні 2000р. - 6 днів, у серпні 2000р. - 4 дні, в листопаді 2000р. - 1 день, в грудні 2000р. - 5 днів; в січні 2001р. - 3 дні, в лютому 2001р. - 4 дні, у березні 2001р. - 5 днів;
- по догляду за дитиною з 06.07.2001 по 30.05.2004 (а.с. зворот 19, 37, 38, 41).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 в АТ "Оріана" та ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", з врахуванням відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпусток без збереження заробітної плати згідно частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин):
з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998,
з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999,
з 24.01.2000 по 22.12.2003, за виключенням інших відпусток без збереження заробітної плати, підтверджуються як трудовою книжкою, так і іншими, наданими пенсійному органу документами, які також підтверджують, що такий стаж має включатись до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Щодо перебування у спірний період позивача у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, колегія суддів зазначає таке.
Згідно приписів п. «ж» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку № 637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Відповідно до ст. 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Крім того, Пенсійний Фонд України своїм листом від 25.06.2008 №10842/02-10 надав наступне роз'яснення щодо обчислення спеціального і пільгового стажу: «Згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тобто, до спеціального й пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3- і 6- річного віку (у разі оформлення відповідної відпустки)».
Враховуючи встановлені обставини справи щодо перебування ОСОБА_1 у спірні періоди з 06.07.2001 по 30.05.2004 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, суд констатує, що такі періоди мають враховуватись пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому, суд погоджується із позивачем, що на день звернення її до головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, її пільговий стаж за Списком №2 (з урахуванням визнаного пенсійним органом 5 років 10 місяців 2 дні) складає більше необхідних 10 років.
Що стосується доводів відповідача щодо зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу з 09.08.1999 по 22.12.2003, відповідно до довідки, що видана ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» від 13.03.2020 №44 в якій зазначено, що позивач в спірний період працювала повний робочий день, натомість довідкою № К-44 від 13.03.2020 зазначено, що в період роботи з 09.08.1999 по 22.12.2003 позивач отримувала відпустку без збереження заробітної плати з вказанням тривалості такої відпустки, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що представник позивача не довів пов'язаність зазначених періодів знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати у спірні періоди з виробничою необхідністю, тому відсутні підстави для врахування таких періодів до пільгового стажу позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки від 13.03.2020 № К-44 позивач працювала в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" і за період з 09.08.1999 по 22.12.2003 перебувала у відпустках:
без збереження заробітної плати: в серпні 1999р. - 10 днів, у вересні 1999р. - 4 дні, в жовтні 1999р. - 1 день, в листопаді 1999р. - 4 дні; в січні 2000р. - 5 днів, в лютому 2000р. - 4 дні, у березні 2000р. - 8 днів, в квітні 2000р. - 2 дні, у травні 2000р. - 4 дні, у червні 2000р. - 14 днів, у липні 2000р. - 6 днів, у серпні 2000р. - 4 дні, в листопаді 2000р. - 1 день, в грудні 2000р. - 5 днів; в січні 2001р. - 3 дні, в лютому 2001р. - 4 дні, у березні 2001р. - 5 днів;
Тому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи в АТ "Оріана" та ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", з врахуванням відпусток без збереження заробітної плати згідно частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) такі періоди роботи: з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003, за виключенням інших відпусток без збереження заробітної плати.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивачки оформлена належним чином, відповідач протиправно не врахував вказані періоди роботи до пільгового стажу за Списком №2.
Отже, враховуючи викладене, та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 25.01.2024 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії по Списку №2 (досягнення 50 років, достатній страховий стаж, що не заперечується пенсійним органом, а також спеціальний страховий стаж позивача, включно з спірним, складає більше необхідних 10 років), суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону № 1788-ХІІ, а ефективним способом захисту порушених прав буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи в АТ "Оріана" та ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", з врахуванням відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпусток без збереження заробітної плати згідно частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин): з 01.10.1998 по 10.11.1998, з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 01.07.1999 по 20.07.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 24.01.2000 по 22.12.2003, за виключенням інших відпусток без збереження заробітної плати та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 20.11.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, суд вважає, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 308 КАС України, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 300/4781/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар