30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/10674/24 пров. № А/857/33569/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, головуючий суддя - Мачульський В.В., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №907510152140 від 28.08.2024 року про перерахунок пенсії щодо визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області №319 від 26.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно зменшено суддівський стаж до 20 років, а відсотковий розмір зазначеного щомісячного довічного грошового утримання з 68% до 50% суддівської винагороди працюючого судді.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №907510152140 від 28.08.2024 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії щодо визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області №319 від 26.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду у справі №140/34445/23 не містить зобов'язання про застосування відсоткового значення суддівської винагороди, Відповідачем при проведенні обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці застосовано 50% суддівської винагороди.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року №1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Нововолинського міського суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Нововолинського міського суду Волинської області від 15.09.2016 року №19/02-04 позивача відраховано зі штату суду у зв'язку з припиненням повноважень судді.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі №140/3746/21 позов задоволено повністю, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 26.02.2019 року №319 у розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року у справі №140/34445/23 визнано протиправним дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 02 років 03 місяців 1 дня стажу роботи у галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та в проведенні з 19.02.2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з загального суддівського стажу 29 років 11 місяців 1 дня, що становить 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, два роки три місяці один день стажу роботи у галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 року №319 у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахування раніше виплачених сум.
З матеріалів справи видно, що на виконання вищевказаного рішення суду від 27.03.2024 року ГУ ПФУ у Волинській області 28.08.2024 року прийнято рішення №907510152140 про перерахунок пенсії позивача, котрим позивачу зменшено загальний суддівський стаж з 29 років до 20 років, а відсотковий розмір зазначеного щомісячного довічного грошового утримання з 68% до 50% суддівської винагороди працюючого судді.
На звернення позивача та його представника ГУ ПФУ у Волинській області листами від 17.09.2024 року №0300-03-06-8/54888 та 19.09.2024 року №39345-46534/Г-03/2800/24 повідомило про проведення перерахунку пенсії позивача та виконання рішення суду в межах зобов'язань.
Вважаючи рішення про перерахунок пенсії протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ у Волинській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці з 19.02.2020 безпідставно не врахувало рішення суду від 27.03.2024 року №140/34445/23, яке набрало законної сили, котрим зараховано періоди до стажу роботи на посаді судді та встановлено загальний суддівський стаж 29 років 11 місяців та 04 дні, що становить 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 року, у справі №140/34445/23 встановлено стаж роботи позивача на посаді судді та зобов'язано відповідача провести з 19.02.2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з загального суддівського стажу 29 років 11 місяців 1 дня, що становить 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці з 19.02.2020 року відповідачем протиправно визначено відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №140/10674/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич