Справа № 760/2835/22 Головуючий у 1 інстанції - Усатова І.А.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
29 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.07.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Київської митниці про визнання протиправною, скасування постанови, закриття провадження у справі, -
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №4083/10000/21 від 09.12.2021 про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 , персональний номер НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 34 000 гривень;
- закрити провадження у справі про порушення митних правил, за яким постановою №4083/10000/21 від 09.12.2021 притягнуто ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 , персональний номер НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 34 000 гривень.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08.07.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2021 Київською митницею Держмитслужби була складена постанова по страві про порушення митних правил №4083/10000/21, відповідно до якої ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) визнано винною у вчиненні порушень митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн.
Не погоджуючись з даною постановою та вважаючи її незаконною з підстав відсутності складу правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 469 МК України, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у діях позивача не вбачається порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, а тому постанова в справі про порушення митних правил постанову в справі про порушення митних правил №4083/10000/21 від 09.12.2021 підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що постанова Київської митниці від 09.12.2021 у справі про порушення митних правил № 4083/10000/21 є законною, обґрунтованою, прийнятою з урахуванням всіх фактичних обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 статті 95 Митного кодексу України закріплено, що встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб);
Відповідно до абзаців 1, 3 ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Положеннями ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України передбачено, що передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника Київської митниці Михалевичем Андрієм винесено постанову №4083/10000/21 від 09.12.2021, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 , персональний номер НОМЕР_1 ) визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 грн.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) передала без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування транспортний засіб марки Land Rover, модель Discovery, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , поміщений у митний режим «тимчасове ввезення», у користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «тимчасове ввезення», чим вчинила порушення митних правил, яке передбачене ч. 4 ст. 469 МК України.
Частиною 1 ст. 486 Митного кодексу України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Разом з тим, відповідачем в ході розгляду справи про порушення митних правил не встановлено та не відображено в оскаржуваній постанові фактичних обставин, за яких відбулося порушення вимоги ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що зміст виявленого митним органом порушення полягає у тому, що ОСОБА_1 , здійснивши ввезення вказаного вище транспортного засобу на митну територію України для особистого користування, передала його іншій особі.
Водночас, відповідачем взагалі не встановлено, коли, кому та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення такої обставини має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, адже вказана норма права була введена в дію вже після ввезення ОСОБА_1 відповідного транспортного засобу на митну територію України.
Так, п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 № 2612-VIII до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Згідно з п. 1 розділу IІ вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу I та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Тобто, п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набирав чинності 22 серпня 2019 року, в той час, як транспортний засіб Land Rover, модель Discovery, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ввезено на митну територію України 10 лютого 2017 року.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не встановлено коли саме, кому та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу, що має важливе значення в контексті набрання чинності відповідною законодавчою нормою лише 22 серпня 2019 року.
Порушення митних правил, передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, не є триваючим порушенням, адже є вчиненим у момент передачі транспортного засобу іншій особі без дотримання вимог ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України.
Водночас, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлювала міру відповідальності за відповідні дії.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності постанови про порушення митних правил №4083/10000/21 від 09.12.2021, в тому числі, в частині застосування ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених ст. 58 Конституції України.
Київська митниця такого обов'язку не виконала, адже, в оскаржуваній постанові не визначила момент вчинення порушення митних правил.
Згідно зі ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Київської митниці у справі про порушення митних правил №4083/10000/21 від 09.12.2021 є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначені в ч. 3 ст. 286 КАС України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про порушення митних правил відносно позивача.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог КАС України.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.07.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Оксененко О.М.