29 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6055/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
секретар Корсун Ю.В.
за участі представника відповідача Данілова С.О. (в режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (суддя Пасічник Ю.П.) в справі №340/6055/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2024 року №000088882405 на суму 1020 грн, №000088942405 на суму 52 720,59 грн, від 28 серпня 2024 року №0000127142405 на суму 218 396 грн, №0000127152405 на суму 18 199,67 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року призначено судову економічну експертизу у справі, проведення якої доручено судовому експерту Гавриш Г.О.
На вирішення судового експерта поставлено наступні питання:
« 1. Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 17.05.2024 року №7002/05/11-28-24-05/ НОМЕР_1 правильності визначення суми заниження чистого оподаткованого доходу на суму 1169434,72 грн в т. ч. за 2017 рік на суму 35975,12 грн, за 2018 рік на суму 52273,20, за 2019 рік на суму 82256,88 грн, за 2020 рік на суму 948685,01 грн, за 2021 рік на суму 45244,51 грн, чим порушено вимоги пункту 177.2 підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України. Перевіркою проведено остаточний розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період 2017-2021 роки, що підлягає сплаті до бюджету та визначено до сплати податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 210498,26 грн в т.ч. за 2017 рік в сумі 6475,52 грн, за 2018 рік в сумі 10309,18 грн, за 2019 рік в сумі 14806,24 грн, за 2020 рік в сумі 170763,31 грн, за 2021 рік в сумі 8144,01 гривень.
2. Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 17.05.2024 року №7002/05/11-28-24-05/ НОМЕР_1 , що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_2 , на порушення вимог п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не нараховано, не утримано та не сплачено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 17541,52 грн в тому числі за 2017 рік на суму 539,62 грн, за 2018 рік на суму 859,10 грн, за 2019 рік на суму 1233,86 грн, за 2020 рік на суму 14230,27 грн, за 2021 рік на суму 678,67 грн.
3. Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 17.05.2024 року №7002/05/11-28-24-05/ НОМЕР_1 , що за період з 01.01.2017 по 27.01.2021 року ФОП ОСОБА_1 не був зареєстрований платником податку на додану вартість. Дохід обраховано згідно даних про суму виторгів, отриманих від реалізації підакцізної групи товарів через РРО , згідно даних інформаційної системи ГУ ДПС у Кіровоградській області. Граничний обсяг доходів протягом останніх місяців досягнуто в жовтні 2020 року та складає 1106434,37 гривень. Отже було встановлено, що фізична особа-підприємець від здійснення операцій господарської діяльності протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищив 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) та не зареєструвався платником податку на додану вартість. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість. Оскільки, ФОП ОСОБА_2 не надано заяву щодо реєстрації платником ПДВ до 11.11.2020 року, то відповідно до вимог пп. 183.10 ст. 183 ПК України , платник несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Враховуючи вищевикладене, у відповідності пункту 183,2 статті 183 ПК України даною перевіркою обраховано базу оподаткування операцій з постачання товарів, починаючи з 11.11.2020 року який становить 210882,43 грн.».
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає про необґрунтованість належним чином позивачем необхідності призначення судової економічної експертизи, а також про те, що позивачем під час перевірки не надано документів, що підтверджують задекларовані ним показники.
На думку апелянта, експерт не наділений повноваження перевірки акту на предмет нормативної відповідності, експерт не матиме змоги надати об'єктивний висновок, оскільки буде досліджувати документи, які не надавались до перевірки.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Суд першої інстанції, враховуючи необхідність з'ясування питання, чи підтверджуються документально висновки акту податкової перевірки, сприяючи стороні позивача у наданні доказів, вважав можливим призначити судову економічну експертизу.
Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що предметом доказування в цій справі є правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до приписів частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
За позицією апелянта в спірному випадку відсутні підстави для призначення судової економічної експертизи, позаяк у позивача відсутні будь-які зауваження до арифметичних розрахунків та методології їх проведення, тому вважає, що позивачем фактично ставиться під сумнів правова складова висновків акту перевірки, що не віднесено до компетенції судової економічної експертизи.
Частиною другою статті 101 КАС України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Пунктом 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлені основні види (підвиди) експертизи, серед яких визначений такий вид (пункт 1.2.3) як економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 також затверджено Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, пунктом 1.1 глави 1 «Експертиза документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності» розділу ІІІ «Економічна експертиза» яких передбачено, що основними завданнями експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності є визначення, зокрема, документальної обґрунтованості, задекларованої платником податку бази оподаткування податком на прибуток підприємств, та суми податку, що підлягає сплаті за певний звітний період, визначеної органом податкового контролю; документальної обґрунтованості окремих елементів податків та зборів, визначених платником у відповідних деклараціях (розрахунках, звітах).
Вирішення питань, що належать до компетенції органів державного фінансового та податкового контролю (здійснення експертами-економістами перевірки певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності установ, організацій, підприємств з метою виявлення наявних фактів порушення законодавства, фактів порушення податкового законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб), не належить до завдань економічної експертизи.
Виходячи з акту податкової перевірки, підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість є, зокрема, не надання позивачем до перевірки книги обліку доходів та витрат, книги ОРО та виписки банку по розрахунковому рахунку, тому доходи позивача перевіркою визначені та обраховані згідно з даними, наявними в інформаційно-комунікаційних системах контролюючого органу, зокрема інформації про виторги РРО, даних податкових декларації про майновий стан і доходи та податкових декларацій з акцизного податку.
За позицією позивача контролюючий орган при формулюванні висновків акту перевірки не взяв до уваги подані ним разом із запереченнями на акт перевірки документи, що підтверджують факт придбання ТМЦ, що реалізовані або використані ним у господарській діяльності.
Факт надання позивачем як додаток до заперечень первинних документів та неврахування цих документів контролюючим органом підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 75-79 т.1).
Тобто, в контексті спірних правовідносин дослідженню підлягають не тільки правові питання, але й питання саме документального підтвердження висновків контролюючого органу.
За таких обставин суд визнає обґрунтованими призначення судом першої інстанції судової економічної експертизи із поставлених судом першої інстанції питань.
Суд не може погодитися із аргументом апелянта стосовно відсутності підстав для призначення судової економічної експертизи через не надання позивачем до перевірки документів, адже такі документи надавались контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки та не були враховані контролюючим органом.
При цьому судом не оцінюється правомірність дій контролюючого органу щодо неврахування під час розгляду заперечень поданих первинних документів під час перегляду ухвали про призначення судової економічної експертизи, а тільки констатується факт наявності таких документів та надання документів контролюючому органу під час подання заперечень.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем фактично ставиться під сумнів правова складова висновків акту перевірки, що не віднесено до компетенції судової економічної експертизи, адже вище судом вказано на необхідність в цій справі не тільки дослідження первинних документів та податкової звітності, а й дослідження питання саме документального підтвердження виявлених під час перевірки порушень.
Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі не підлягає касаційному оскарженню після її перегляду в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в справі №340/6055/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в справі № 340/6055/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 29 січня 2025 року та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 30 січня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов