30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20906/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року (суддя Н.В. Захарчук-Борисенко) у справі № 160/20906/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не реєстрації, розгляду, перенаправлення, прийняття рішення стосовно рапорту позивачки про звільнення її від служби на підставі абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 зареєструвати, розглянути та прийняти рішення стосовно рапорту позивачки про звільненні її від служби на підставі абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та звільнити зі служби позивачку;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не реєстрації, розгляду, пере направлення, прийняття рішення стосовно рапорту позивачки про звільнення її від служби та надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 вищевказаного Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 зареєструвати, розглянути та прийняти рішення стосовно рапорту позивачки про звільненні її від служби та надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 вищевказаного Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та надати позивачці відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачкою через оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» у зв'язку з відсутністю інформації про місце дислокації військової частини, скеровано через Міністерство оборони України до відповідача рапорт від 15.07.2024 року (адресований до в/ч НОМЕР_1 ). Однак, відповідачем не надано відповіді про результати розгляду даного рапорту, що свідчить про вчинення відповідачем пасивних дій, спрямованих на ухилення від розгляду в установленому порядку рапорту позивачки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024
року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, докази про направлення рапортів від 15.07.2024 року з відповідними документами саме на адресу Військової частини НОМЕР_1 в матеріалах відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та безпідставними.
Суд вказав, що за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, відповідачем у спірних правовідносинах не допущено протиправну бездіяльність.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на відсутність відомостей у позивачки стосовно адреси військової частини НОМЕР_1 для отримання поштової кореспонденції, у зв'язку з чим позивачка скерувала через Міністерство оборони України до відповідача рапорти про звільнення та надання відпустки, що адресовані військовій частині НОМЕР_1 . Вважає, що приписами інструкції №735 унормовано всі питання, які стосуються прав військовослужбовців щодо належного розгляду звернень. Зазначає, що відповідачем не надано відповіді за результатами розгляду рапортів позивачки, що свідчить про вчинення відповідачем протиправних пасивних дії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачкою з одного боку, та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 , з іншого боку, укладено 30.08.2021 року контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посаду рядового складу.
Позивачка засобами поштового зв'язку надіслала до Міністерства оборони України для скерування до в/ч НОМЕР_1 рапорти, в яких просила:
- звільнити позивачку, солдата, радіотелефоніста радіостанції взводу штабних машин роти тилового пункту польового вузла зв'язку в/ч НОМЕР_1 з військової служби, у зв'язку з тим, що 28.07.2022 року в результаті розриву вибухового пристрою під час ведення бойових дій загинув рідний брат ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з наказу №96 від 10.07.2022 року про зарахування до особового складу в/ч НОМЕР_2 , витягом з протоколу засідання 12 Регіональної ВЛК №923 від 24.08.2022 року про причини смерті та отримані травми, довідкою в/ч НОМЕР_3 №974 від 09.09.2022 року про участь у бойових діях, копією витягу з наказу №115 від 29.07.2022 року про проведення всіх видів забезпечення у зв'язку із смертю, свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть;
- звільнити позивачку, солдата, радіотелефоніста радіостанції взводу штабних машин роти тилового пункту польового вузла зв'язку в/ч НОМЕР_1 з військової служби та надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.09.2022 року.
Означені рапорти були направлені листом з описом вкладення №0880101862801 та №0880101862798 та отримані Міністерством оборони України 18.07.2024 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо не реєстрації, розгляду, перенаправлення, прийняття рішення стосовно рапортів позивачки, остання звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Пунктом 14 Статуту встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (п. 31 Статуту).
Відповідно до абзацу 2 п.127 Статуту солдат підпорядковується командирові відділення.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення від 10.12.2008 року №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Розділом Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280, визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції від 10.04.2009 року №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції від 10.04.2009 року №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Таким чином, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, рапорт військовослужбовця подається напряму, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що рапорти позивачки про звільнення подано (надіслано) до Міністерства оборони України, а не прямому командиру.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу було перенаправлено та/або ним отримано означені рапорти позивачки.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку щодо недотримання позивачкою процедури звільнення з військової служби та погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у спірних правовідносинах не допущено протиправну бездіяльність.
Доводи скаржника щодо відсутності інформації про адресу військової частини спростовуються тим, що фактична адреса військових частин є таємною інформацією та швидко змінюється в залежності від ходу воєнних дій, але офіційна юридична адреса військових частин є сталою та знаходиться в загальній доступності.
З урахуванням наведеного, оскільки доводи позивачки про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 160/20906/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 30.01.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк