30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23733/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 в адміністративній справі №160/23733/23 (суддя Маковська О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив:
-визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №045550016897 від 27.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років та в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.02.1988 по 12.05.1989 на Дніпропетровському заводі хімвиробів на посаді водія 3 класу на автомобілі “ЖУК» в цеху підготовки виробництва, з 01.02.1991 по 17.04.1991 в виробничому кооперативі “СКІФ» на посаді автослюсаря 4 розряду, з 26.05.1991 по 07.01.1992 в Дніпровському металургійному комбінаті імені Ф.Дзержинського в агломераційному цеху №2 на посаді машиніст конвеєру підземної галереї 6 розряду;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 24.02.1988 по 12.05.1989 на Дніпропетровському заводі хімвиробів на посаді водія 3 класу на автомобілі “ЖУК» в цеху підготовки виробництва, з 01.02.1991 по 17.04.1991 в виробничому кооперативі “СКІФ» на посаді автослюсаря 4 розряду, з 26.05.1991 по 07.01.1992 в Дніпровському металургійному комбінаті імені Ф. Дзержинського в агломераційному цеху №2 на посаді машиніст конвеєру підземної галереї 6 розряду;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років з 20.04.2023 - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2023 №045550016897 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 24.02.1988 по 12.05.1989, з 01.02.1991 по 17.04.1991 та 26.05.1991 по 07.01.1992 до його страхового стажу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 20.04.2023 пенсію за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просили прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Таким чином, за умови зниження вимог до страхового стажу на 10 років (до 20 років), у позивача не вистачатиме страхового стажу для призначення пенсії.
Відтак, рішення суду в частині зобов'язання Головного управління призначити Позивачу пенсію не відповідає обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення від 22.02.2006 серія НОМЕР_1 .
Відповідно до запису у військовому квитку серія НОМЕР_2 позивач з 7 червня по 30 листопада 1986 року виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується довідкою військового комісаріату від 22.02.1994 №4/114, що позивач з 27.06.1986 по 30.11.1986 приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі в/ч НОМЕР_3 та за період проходження спецзборів здійснив всі дні виїздів на промплощадку АЕС.
Згідно з Архівними довідками від 30.03.2023 №354 та від 05.07.2023 №82-662 по архівних документах військової частини НОМЕР_3 встановлено, сержант ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі 1 роти спеціального ботальйону (тимчасового формування) по охороні зони відчуження в період з 27.06.1986 (наказ від 28.06.1986 №151) по 30.11.1986 (наказ від 02.12.1986 №316). Кількість днів виконання службових обов'язків в зоні Чорнобильській АЕС: липень 1986 року - 31 день, серпень 1986 року - 31 день, вересень 1986 року - 30 днів та жовтень 1986 року - 31 день. Місце несення служби - охорона зони відчуження. Місце дислокації 1 роти - с.Дитятки.
Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці від 12.07.1983 серія НОМЕР_4 позивач, зокрема, у період з:
24.02.1988 по 12.05.1989 працював на Дніпропетровському заводі хімвиробів на посаді водія 3 класу на автомобілі “ЖУК» в цеху підготовки виробництва;
01.02.1991 по 17.04.1991 працював в виробничому кооперативі “СКІФ» на посаді автослюсаря 4 розряду;
26.05.1991 по 07.01.1992 працював в Дніпровському металургійному комбінаті імені Ф.Дзержинського в агломераційному цеху №2 на посаді машиніста конвеєру підземної галереї 3 розряду.
20.04.2023 у віці 58 років позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).
Дана заява відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.
За результатами розгляду такої заяви, відповідач рішенням від 27.04.2023 №045550016897 відмовив позивачу у призначенні пенсії.
В рішенні зазначено, що відповідно до абз.1 та 2 ч.1 ст.55 Закону №796 до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС належать особи, зокрема, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів,, а з 1 липня 1986 по 31 грудня 1986 - не менше 5 календарних днів, що дає право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
Вік заявника 58 років.
Страховий стаж заявника становить 17 років 7 місяців.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
з 24.02.1988 по 12.05.1989, оскільки наявне необгрунтоване виправлення дати наказу прийняття на роботу;
з 01.02.1991 по 17.04.1991, оскільки відсутня назва організації куди прийнято;
з 26.05.1991 по 07.01.1992, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення.
В довідці від 30.03.2023 №354 не зазначено назву населеного пункту та кількість відпрацьованих днів саме у зоні відчуження (зазначено тільки місце дислокації і весь період знаходження у місці дислокації), тому неможливо визначити право на пенсію згідно статті 55 закону №796.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Статтею 10 Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Як свідчать встановлені обставини справи, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 30.03.2023 №354 відповідно до якої позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 27.06.1986 по 30.11.1986. Місце дислокації 1 роти - с.Дитятки.
Також, відповідно до ч.1 ст.65 Закону №796, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 статті 65 Закону №796 передбачено, що посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Позивач має посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.02.2006, яке видано уповноваженим органом та підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2).
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини другої статті 55 Закону № 796-ХІІ як громадянину, який тимчасово працював на території зони відчуження у 1986 році, є наявність у неї відповідного статусу, що повинен підтверджуватися відповідним посвідченням.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такий статус Позивачу вже становлений, тому повторно підтверджувати його непотрібно.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 382/1310/17.
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 18.09.2018 у справі № /9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Також суд зауважує, що дії зобов'язального характеру, направлені на поновлення порушених прав позивача, повинні бути накладені судом на того суб'єкта владних повноважень, який ці права порушив; позовна вимога "виплачувати пенсію" скерована на майбутнє та вирішенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова