30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7318/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (суддя Конишева О.В., повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року) в справі № 280/7318/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ в Київській області) про:
визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не прийняття рішення про зарахування до його страхового стажу у пільговому обчисленні (1 місяць за 3 місяці) періодів його участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 14.12.2018 року по 09.07.2018 року, з 25.12.2019 року по 14.08.2020 року, з 14.04.2021 року по 10.12.2021 року, з 23.02.2022 року по 28.06.2022 року (2 роки 02 місяців 29 днів) під час перерахунку пенсії з 18.08.2022 року , протиправною;
зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянути питання та прийняти рішення про зарахування до його страхового стажу у пільговому обчисленні (1 місяць за 3 місяці) періодів його участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 14.12.2018 року по 09.07.2018 року, з 25.12.2019 року по 14.08.2020 року, з 14.04.2021 року по 10.12.2021 року, з 23.02.2022 року по 28.06.2022 року (2 роки 02 місяців 29 днів) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, внести зміни до пенсійної справи та здійснити перерахунок пенсії з 18.08.2022 року з урахуванням додаткового страхового стажу;
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Київській області від 27.06.2024 №37780/03-16 "Про відмову у перерахунку пенсії";
зобов'язання ГУ ПФУ в Київській області повторно розглянути питання про зарахування до страхового стажу періоду його роботи відповідно до інформації, наведеної у архівній довідці Державного архіву Запорізької області від 14.05.2024 року №05-07/2-1187 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду, внести зміни до пенсійної справи та здійснити перерахунок пенсії з 19.06.2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 14.12.2018 року по 09.07.2018 року, з 25.12.2019 року по 14.08.2020 року, з 15.04.2021 року по 10.12.2021 року, з 23.02.2022 року по 28.06.2022 року у пільговому обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 14.12.2018 року по 09.07.2018 року, з 25.12.2019 року по 14.08.2020 року, з 15.04.2021 року по 10.12.2021 року, з 23.02.2022 року по 28.06.2022 року у пільговому обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, перерахувати та виплатити пенсію з 18.08.2022 з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у перерахунку пенсії від 27.06.2024 №37780/03-16.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи відповідно до інформації, наведеної в архівній довідці Державного архіву Запорізької області від 14.05.2024 року №05-07/2-1187, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 19.06.2024 року.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вважає, що період проходження військової служби під час мобілізації зараховується до страхового та пільгового стажу роботи в одинарному розмірі, а зарахування цих періодів із застосуванням кратності здійснюється для цілей визначення права на пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ у Київській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що оскільки в довідці № 05-07/2-1187 від 14 травня 2024 року відсутні відомості про встановлений мінімум вихододнів та кількість фактично відпрацьованих вихододнів, відсутні підстави для перерахунку пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить до висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком (як учасник бойових дій) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.01.2020 року.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2022 №6357 позивач в період з 14.12.2018 року по 09.07.2018 року, з 25.12.2019 року по 14.08.2020 року, з 15.04.2021 року по 10.12.2021 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2022 №6358 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 23.02.2022 року по 28.06.2022 року.
На звернення позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що при обчисленні страхового стажу зараховано всі періоди роботи відповідно до наданих документів про стаж з 01.09.1979 по 31.12.2003 (з перервами) та з 01.01.2004 по 31.05.2022 на підставі індивідуальних відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Зараховано період навчання з 01.09.1979 по 17.06.1984 згідно з архівною довідкою Таврійського державного агротехнологічного університету від 06.03.2018 №15-688/244, робота в колгоспі згідно з архівною довідкою трудового архіву Токмацької районної ради Запорізької області від 29.04.2020 № ч-58-1, перебування на обліку у центрах зайнятості, проходження військової служби по мобілізації відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 28.08.1981 та згідно з даними реєстру застрахованих осіб. Пенсія обчислена із страхового стажу 32 роки 04 місяці 14 днів. Загальний страховий стаж зараховано по 31.05.2022 року. На сьогодні згідно з даними системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб наявна сплата внесків по 31.08.2022 року. Зазначено, що період проходження служби з 01.11.2018 по 31.05.2022 згідно з довідкою від 17.04.2020 року №1643, від 28.06.2022 №6358, від 28.06.2022 №6357 зараховано до загального стажу в одинарному розмірі.
19.06.2024 позивач через вебпортал електронних послуг ПФУ звернувся із заявою щодо допризначення у зв'язку із наданими додатковими документами.
ГУ ПФУ в Київській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 27.06.2024 №37780/03-16, оскільки в довідці №05-07/2-1187 від 14.05.2024 відсутні відомості про встановлений мінімум вихододнів та кількість фактично відпрацьованих вихододнів.
Суд першої інстанції вважав, що час проходження позивачем військової служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача в кратному обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені ГУ ПФУ у Київській області мотиви не зарахування періоду роботи позивача відповідно до інформації, наведеної у архівній довідці Державного архіву Запорізької області від 14.05.2024 року №05-07/2-1187, є безпідставними, у зв'язку із чим рішення від 27.06.2024 №37780/03-16 є протиправним та підлягає скасуванню.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач має статус учасника бойових дій.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з питання зарахування у кратному обчисленні до страхового стажу періодів проходження військової служби під час мобілізації, додавши довідки військової частини НОМЕР_2 .
Так, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2022 №6357 позивач в період з 14.12.2018 року по 09.07.2018 року, з 25.12.2019 року по 14.08.2020 року, з 15.04.2021 року по 10.12.2021 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2022 №6358 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 23.02.2022 року по 28.06.2022 року.
На звернення позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що період проходження служби з 01.11.2018 по 31.05.2022 згідно з довідкою від 17.04.2020 року №1643, від 28.06.2022 №6358, від 28.06.2022 №6357 зараховано до загального стажу в одинарному розмірі.
Крім того, позивач 19.06.2024 через вебпортал електронних послуг ПФУ звернувся із заявою щодо допризначення у зв'язку із наданими додатковими документами.
Рішенням ГУ ПФУ у Київській області, яким заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності, від 27.06.2024 №37780/03-16 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки в довідці №05-07/2-1187 від 14.05.2024 відсутні відомості про встановлений мінімум вихододнів та кількість фактично відпрацьованих вихододнів.
Спірним питанням під час апеляційного розгляду справи, виходячи з доводів апелянтів, є зарахування періоду проходження військової служби під час мобілізації до страхового стажу у кратному розмірі, а також питання зарахування до страхового стажу періоду роботи відповідно до поданої архівної довідки.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж.
Частиною першої статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Стосовно питання зарахування у кратному розмірі періоду військової служби під час мобілізації суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Аналіз приведених вище норм права дає підставою для висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу та стажу роботи за спеціальністю, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу):
1) один місяць служби за три місяці:
участь у бойових діях у воєнний час;
час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;
час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;
час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;
час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки»;
час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;
час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);
час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;
інші періоди, зазначені в підпункті “а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами);
крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.
За положеннями абзацу а) пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а.
Відтак, час проходження позивачем військової служби, протягом позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, повинен бути зарахований до страхового стажу позивача в кратному обчисленні.
Доводи апелянта стосовно того, що проходження військової служби під час мобілізації зараховується до страхового та пільгового стажу роботи в одинарному розмірі, а зарахування цих періодів із застосуванням кратності здійснюється для цілей визначення права на пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд визнає необґрунтованими з підстав, викладених вище.
Наступним спірним питанням є правомірність рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним архівної довідки від 14 травня 2024 року №05-07/2-1187.
Судом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 27 червня 2024 року позивачу не зараховано період роботи в колгоспі, оскільки у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 28 серпня 1981 року відсутній запис про періоди роботи за 1990-1991 роки. Позивачем надана архівна довідка №05-07/2-1187 від 14 травня 2024 року, в якій відсутні відомості про встановлений мінімум вихододнів та кількість фактично відпрацьованих вихододнів.
Відповідно до архівної довідки №05-07/2-1187 від 14 травня 2024 року ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу та надано роботу майстра-наладчика в мехмайстерні з окладом 130 карбованців (протокол засідання правління від 22 травня 1990 р. № 7, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 10 листопада 1990 р. № 3).
ОСОБА_1 надано відпустку з 29 квітня 1991 р. у кількості 18 днів (протокол засідання правління від 27 квітня 1991 р. № 6).
ОСОБА_1 виключений з членів колгоспу (протокол засідання правління від 17 травня 1991 р. № 7, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 18 травня 1991 р. № 2).
Також зазначено, що в протоколах засідань правління та загальних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Богдана Хмельницького с. Широкий Яр Чернігівського району Запорізької області за 1990-1991 pp. відомості про встановлений мінімум вихододнів відсутні.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21 квітня 1975 року «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова №310) встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 2).
До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 5 постанови №310).
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Трудова книжка колгоспника заповнена відповідно до вимог приведених вище нормативно-правових актів, а саме: титульна сторінка трудової книжки має відомості про ПІБ колгоспника, рік вступу власника трудової книжки - 1985, його підпис, назву колгоспу і печатку, містить записи щодо років роботи позивача в колгоспі, його професії, кількість відроблених людиноднів за рік, встановлений мінімум трудоднів або людиноднів за рік, відомості щодо дат звільнення і прийняття на роботу позивача, посилання на відповідний наказ; записи завірені печаткою роботодавця і підписами посадових осіб.
Період роботи позивача в колгоспі підтверджено архівною довідкою Державного архіву Запорізької області від 14 травня 2024 року.
Відтак, період трудової діяльності позивача є належним чином підтвердженим для цілей зарахування таких періодів до страхового стажу та, як вірно зазначив суд першої інстанції, не потребує підтвердження додатковими документами.
Також суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що не зазначення кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму не може свідчити про невиконання позивачем норм, а тому відсутність таких доказів не може позбавити позивача права на соціальний захист, а обов'язку додаткового доведення факту відпрацювання позивачем днів трудової участі в колгоспі законодавчо не встановлено, а відтак відповідний стаж мав бути врахований відповідачем.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, якщо й трудова книжка позивача має певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Доводи ГУ ПФУ у Київській області зводяться до відсутності підстав для зарахування періодів роботи, зазначених в архівній довідці, та спростовані приведеними вище висновками суду.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Відповідачами не приведено доводів стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, тому судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в справі №280/7318/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 280/7318/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 30 січня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 30 січня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко