30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1981/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної Установи “Запорізькій слідчий ізолятор» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2024 в адміністративній справі №280/1981/24 (суддя Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Державної Установи “Запорізькій слідчий ізолятор» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор» , у якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень за березень, квітень, травень та червень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за березень, квітень, травень та червень 2022 року в розмірі 30000,00 гривень щомісячно;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, Державна Установа “Запорізькій слідчий ізолятор» подала апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відпоідач правомірно здійснював виплату позивачу додаткової винагороди, оскільки в листі Міністерства юстиції України вказано, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Зазначає, що за період з 30.08.2022 по 17.10.2022 позивачу не виплачена додаткова винагорода через зміни у Постанові №168.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 у період з 11.12.2020 по 12.04.2023 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
12.02.2024 представником позивача здійснено адвокатський запит, в якому останній просив відповідача надати письмову відповідь (довідку) щодо заробітної плати ОСОБА_1 (зі всіма преміями, додатковими виплатами та надбавками) в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно.
Відповідач листом від 22.02.2024 №2/5-1457 надав довідку про грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виплачене позивачу під час проходження служби в Державній установі “Запорізькій слідчий ізолятор», відповідно до якої позивачу виплачена додаткова спірна винагорода у травні 2022 року в сумі 16490,88 грн, в серпні 2022 року в сумі 11397,60 грн, у вересні 2022 року в сумі 3790,08 грн, в жовтні 2022 року в сумі 4596,48 грн.
Згідно з наказом № 94/ОС-22 від 26.05.2022 “Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виходячи з фактичної кількості годин несення служби: з 24.02.2022 до 28.02.2022 - 34 год., з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 206 год., 01.04.2022 до 25.04.2022 - 160 год., у загальному розмірі за вказаний період 16490,88 грн.
Згідно з наказом № 156/ОС-22 від 18.08.2022 “Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», за період з 26.04.2022 по 06.06.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виходячи з фактичної кількості годин несення служби: з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 40 год. в розмірі 1666,80 грн; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 200 год. в розмірі 8064,00 грн; з 01.06.2022 до 06.06.2022 - 40 год. в розмірі 1666,80 грн.
Згідно з наказом № 176/ОС-22 від 23.09.2022 “Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», за період з 14.07.2022 по 31.07.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виходячи з фактичної кількості годин несення служби - 94 год. у розмірі 3790,08 грн.
Згідно з наказом № 204/ОС-22 від 26.10.2022 “Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», за період з 01.08.2022 по 09.08.2022, та з 23.08.2022 по 31.08.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виходячи з фактичної кількості годин несення служби - 114 год. у розмірі 4596,48 грн.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч.2 ст.14 Закону №2713-IV).
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком. До такого переліку включено Запорізьку область.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Запорізької області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно.
Постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується, як в ній зазначено, з 01.06.2022, внесені зміни до пункту 1 Постанови №168, згідно яким в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
З приводу дії вказаної постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 в часі суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
У рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, суд першої інстанції ґрунтовно послався на ч.1 ст. 52 Закону України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України», якою встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, з 01.06.2022, оскільки до 08.07.2022 відповідні зміни не були чинними. В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до Постанови №168 призведе до звуження прав позивача.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наведеним вище правовим нормам в контексті спірних правовідносин, зазначивши, що зміст внесених змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Наведене вище свідчить про наявне у позивача право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, у зв'язку з несенням ним служби в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка» (Запорізька область) в розмірі до 30000,00 грн пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у відповідному місяці.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо таких понять як «несення» та «проходження служби», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, суд першої інстанції правильно врахував, що вказане питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, який у своїй постанові від 02.11.2023 (справа №160/11851/22) зазначив, що поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що положення пункту 1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану.
Отже, є помилковою позиція, згідно якої під «несенням служби» слід розуміти лише несення служби в нічний час, виконання завдань в складі оперативної групи, несення вахти, перебування на блокпостах, тощо, оскільки лише вказані види несення служби вказують на особливий характер служби. До того ж законодавство не містить визначення терміну «несення служби» відмінного від загального поняття проходження служби. Окремі норми «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, не свідчать про наявність такого розмежування понять, а лише вказують, що Порядок визначає різні розміри та порядки обрахунку оплати праці за різні форми несення служби.
Щодо права позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, у вказаний нею період з 30.08.2022 по 17.10.2022, за позицією відповідача у зазначений період виплати не передбачені у зв'язку зі змінами до Постанови №168, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 за №1146, які застосовуються з 01.09.2022, про виключення Державної кримінально-виконавчої служби з вище зазначеної постанови №168.
Судом з цього приводу з'ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 внесені зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема: в абзаці першому слова «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), та (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено.
У пункті 2 цієї постанови №1146 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.
Разом з тим, застосовуючи означений вище принцип дії незворотності нормативно-правових актів у часі, та приймаючи до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 набрала чинності 18.10.2022, позивач у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, як то правильно зазначено судом першої інстанції.
При цьому суд також враховує, що у вказаний період Запорізька міська територіальна громада була включена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 зі змінами відповідно до наказів №193 від 26.08.2022, №206 від 13.09.2022, №217 від 26.09.2022, №233 від 17.10.2022).
Суд апеляційної інстанції не приймає аргументи скаржника стосовно листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що лист Міністерства юстиції України не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної Установи “Запорізькій слідчий ізолятор» - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2024 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова