Апеляційне провадження № 33/824/770/2025
Справа № 753/21954/24
Головуючий в суді І інстанції Шаповалова К.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
27 січня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Горобівського Івана Григоровича, розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 19 жовтня 2024 року о 20:50 керував автомобілем Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по пл. Харківська КП 503 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Drager та у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 17 грудня 2024 року, в якій просив скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказував, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з грубим порушенням вимог процесуального права, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги його пояснення, надані в судовому засіданні, не надано правової оцінки доказам, які містяться в справі, не вирішено суперечності, наявні в матеріалах справи. Також суд першої інстанції залишив поза увагою, що дії інспекторів поліції в частині порушення процедури огляду на стан сп'яніння і дії щодо складання протоколу було оскаржено в адміністративному порядку.
Наводив зміст ст. 252, 268 КУпАП, постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судову практику ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії».
Зазначив, що суд першої інстанції не перевірив достовірність даних, викладених в доказах, наявних в матеріалах справи, а висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам.
Наголошував, що автомобіль зупинено поліцейськими безпідставно, вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу визначений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Жодної законної підстави зупинки транспортного засобу, яка б відповідала ст. 35, поліцейськими повідомлено не було. Постанова про накладення адміністративного стягнення поліцейськими на виносилася. Такі дії поліцейських порушують низку положень Закону України «Про Національну поліцію», вказані обставини в сукупності свідчать, що поведінка поліцейських відразу була неправомірною.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 березня 2019 року в справі № 686/11314/17. Дії співробітників поліції в частині зупинки транспортного засобу та порушення порядку здійснення огляду на стан сп'яніння було оскаржено в адміністративному порядку.
Наводив зміст п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, п. 7 Розділу І, п. 9, 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зазначив, що всупереч вимогам закону поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я самостійно в найближчий час без супроводу поліцейських, при цьому повідомили, що водій може пройти огляд у будь-якому закладі охорони здоров'я на власний вибір. Зі слів інспектора поліції жодних негативних наслідків для ОСОБА_1 у разі проходження огляду самостійно у лікаря нарколога не настане, чим було введено водія в оману. Таким чином, ОСОБА_1 було введено в оману щодо порядку проходження огляду. який, виходячи зі слів інспектора поліції, зрозумів, що діє наступний порядок: водій має право відмовитися і одночасно пройти огляд в найближчий час у лікаря нарколога, звернувшись до будь-якого медичного закладу, і за це не буде відповідальності. Це свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду, а відтак були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 повідомляв співробітників поліції, що не відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, та готовий пройти огляд у медичному закладі. Також ОСОБА_1 наполягав, щоб його відвезли до незалежного лікаря. Однак працівники поліції відмовилися забезпечити доставку водія до закладу охорони здоров'я, вказуючи, що дії водія вже були розцінені як відмова від проходження огляду, що є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому відеозапис не містить відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, озвученої ним особисто. Навпаки, ОСОБА_1 вимагав у співробітників поліції, щоб останні доставили його до медичного закладу для проходження огляду.
Таким чином, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, дії особи були безпідставно розцінені поліцейськими як відмова від проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
Наводив зміст ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103, п. 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, вказував, що дії поліцейських свідчать про упереджене ставлення до ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне правопорушення (формування обвинувачення) за відсутності відмови особи від проходження огляду, що суперечить ст. 62 Конституції України.
Складення протоколу про адміністративне правопорушення за наявності згоди особи пройти огляд у лікаря нарколога є грубим порушенням чинного законодавства та вказує на відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом винуватості особи. Поліцейськими було порушено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки не було роз'яснено права ОСОБА_1 , передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом винуватості особи.
Зазначив, що матеріали відеозапису з нагрудної камери поліцейського є неналежними та недопустимими доказами винуватості особи. Співробітниками поліції порушено вимоги щодо повноти та безперервності здійснення відеофіксації. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неповним. З відеозапису не зрозуміло, як відбувалася зупинка транспортного засобу, як проходило спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.
Посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а, згідно яких відео, що є неповним або переривається, є неналежним та недопустимим доказом. Наводив положення п. 5 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яким передбачено, що відеозйомка ведеться безперервно.
Вказував, що інспектор поліції не забороняв ОСОБА_1 керувати транспортним засобом після складення протоколу, будь-яких дій щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом поліцейським вжито не було. Оскільки працівниками поліції не було дотримано порядку огляду водія на стан сп'яніння, висновок працівника поліції про керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння є необґрунтованим.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Горобівського І.Г., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пунктів 2, 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції № 1452/735).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції № 1452/735).
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції № 1452/735, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту вини ОСОБА_1 у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 154398 від 19 жовтня 2024 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
- карткою обліку адміністративного правопорушення від 19 жовтня 2024 року;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 19 жовтня 2024 року, згідно якого в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; від проходження огляду у КНП КМНКЛ «Соціотерапія» категорично відмовився;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3300090 від 19 жовтня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві, Харківська площа, КП 503 після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення. передбачене ч. 1 ст. 125 КУпАП. Застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження;
- відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери працівників поліції, про долучення яких зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 154398 від 19 жовтня 2024 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 19 жовтня 2024 року керував транспортним засобом Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 . В цей день у нього був день народження, ювілей 55 років, він їхав додому святкувати, до того алкоголю не вживав. По дорозі додому його зупинили працівники поліції, але це була не площа Харківська, як зазначено у протоколі, а далі, він надав свої документи на їх прохання. Потім вони запропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння за допомогою Drager, але у них його не було, вони комусь телефонували та шукали алкостестер. Потім працівники поліції запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що він погодився, запаркував свою машину на узбіччі так, щоб вона не заважала руху іншим транспортним засобам, сів в машину до працівників поліції та вони його повезли. Під час руху працівники поліції порушували Правила дорожнього руху, зокрема проїхали на забороняючий сигнал світлофора, на що він зробив їм зауваження. Вказав, що працівники поліції не повідомляли йому куди його везуть, а коли він спитав, чому вони не їдуть в найближчу лікарню на Харківському шосе, працівник поліції повідомив йому, що вони везуть його в їх лікарню, з якою у них договір. Він просив працівників поліції відвести його не в їх лікарню, а найближчу, яка є по дорозі, проте вони відмовились. При цьому працівник поліції пояснював йому, що за власним бажанням він протягом 2 годин може пройти огляд де він забажає, а вони везуть його саме в їх лікарню. Зауважив, що протягом усього часу руху він не відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння, проте, коли вони доїхали до Дарницької площі, в процесі розмови працівники поліції повідомили, що вони будуть складати на нього протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Надавали йому на ознайомлення якийсь документ, який він в силу поганого освітлення в машині та через поганий зір, без окулярів, не міг прочитати. Він просив працівників поліції сходити до закладу харчування (Макдональдс), який був поруч, бо там гарне освітлення і він зможе ознайомитись із протоколом, проте вони відмовились це робити, повідомили, що будуть складати протокол за непокору вимозі працівника поліції. Тоді він вирішив викликати наряд поліції, зателефонував на лінію 102, повідомив про обставини, сказав, що не знає, хто його затримав, бо працівники поліції не представились. Надалі він дав свій телефон одному з працівників поліції, щоб той поговорив з диспетчером. Працівник поліції взяв його телефон та відійшов в бік, про що вони говорили, він не чув. Потім, він вийшов з машини та пішов за своїм телефоном, в цей час працівник поліції, який був за кермом, поїхав в один бік з місця зупинки, а той працівник поліції, у якого був його телефон, повернув йому телефон та пішов в інший бік. Зазначив, що вони (працівники поліції) спеціально розійшлись в різні сторони та залишили місце куди він викликав патрульних, щоб втекти від нього. Він йшов за одним з працівників поліції, проте той забіг у підземний перехід та надалі він втратив його з виду. Після цього він доїхав до місця, де залишив своє авто, та поїхав додому. Самостійно огляд на стан сп'яніння він в той день не проходив, бо вже було пізно, він розумів, що за 2 години не встигне того зробити. Крім того, враховував, що з 24:00 години в м. Києві діє комендантська година та він повинен встигнути додому.
Також під час розгляду справи в суді першої інстанції працівник поліції Струк В.М. повідомив, що 19 жовтня 2024 року вони зупинили на КП водія ОСОБА_1 на підставі постанови 1455 КМУ (введення в Україні воєнного стану), встановили, що він був з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), запропонували йому пройти огляд на місці за допомогою алкотесту, проте він відмовився, вони запропонували йому поїхати до лікаря нарколога, на що останній погодився. Зазначив, що роз'яснили йому його права, а також повідомили, що везуть його до державної установи «Соціотерапія». Вказав, що йому невідомо, чому на відео не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу. Також зазначив, що особа має право за законодавством України самостійно проходити огляд на стан сп'яніння, про що він розказував ОСОБА_1 . Вказав, що водій ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, був у стані сп'яніння. Зауважив, що відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом в усному порядку, блокування машини не передбачено нормами чинного законодавства України. Також вказав, що водій неодноразово відмовлявся від проходження огляду в «Соціотерапія» та просив відвезти його в інший заклад. Також зазначив, що ОСОБА_1 відмовлявся від ознайомлення із протоколом, світла було достатньо, йому світили фонарем.
Захисник Горобівський І.Г. під час розгляду справи в суді першої інстанції просив суд долучити до матеріалів справи письмові заперечення та зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Вказав, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 , оскільки статтею 35 ЗУ «Про національну поліцію» не передбачено такої підстави зупинки автомобіля, як «воєнний стан», а отже, оскільки вимога про зупинку була незаконна, відповідно й подальші всі вимоги працівників поліції, в тому числі щодо необхідності пройти огляд на стан сп'яніння, також є незаконними і ОСОБА_1 не повинен був їх виконувати. Діє принцип «отруйного дерева». Вказав, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння самостійно у медичному закладі, без поліцейських. Також зі слів працівника поліції жодних негативних наслідків для ОСОБА_1 не буде, якщо він самостійно пройде огляд на стан сп'яніння, чим ввели в оману ОСОБА_1 щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння. Вказав, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі та просив, щоб його доставили до незалежного лікаря, проте працівники поліції відмовились це робити. Відеозапис не містить доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а навпаки він вимагав, щоб його відвезли до лікарні для проходження огляду. Також вказав, що працівниками поліції було порушено порядок складання протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема йому не було роз'яснено його права за статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Матеріали відеозапису не є повними, оскільки не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу та початок спілкування водія з працівниками поліції. Також працівники поліції не відсторонили водія від керування транспортним засобом в порядку, передбаченому нормами КУпАП (блокування транспортного засобу).
Судом першої інстанції враховано, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування 19 жовтня 2024 року транспортним засобом Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 як на відео з нагрудної камери працівника поліції так і у судових засіданнях, при цьому, захисник Горобівський І.В. зазначив, що зупинка авто під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції здійснено незаконно.
Суд першої інстанції вмотивовано відхилив аргументи захисника, зазначивши, що причини зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею, крім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Апеляційний суд також враховує, що згідно п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно п. 8 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456 (далі - Порядок №1456), уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у випадку, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Порядком встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (далі - Порядок № 1455) визначено процедуру встановлення заходів особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1455 встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Згідно п.п. 1 п. 20 Порядку № 1455 заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають, серед іншого перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на КП 503 для здійснення заходів контролю, передбачених Порядком № 1455, про що повідомлено в суді першої інстанції працівником поліції Струком В.М., який складав протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 154398, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо безпричинної зупинки транспортного засобу, і пов'язані з ними доводи про те, що оскільки із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, то всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Є неспроможними доводи апеляційної скарги, що дії співробітників поліції в частині зупинки транспортного засобу та порушення порядку здійснення огляду на стан сп'яніння було оскаржено в адміністративному порядку, з огляду на те, що наявність в матеріалах справи копії скарги на неправомірні дії поліцейських, складеної адвокатом Горобівським І.Г., адресованої начальнику УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції, із доказами направлення цієї скарги, не свідчить сама по собі про обґрунтованість цієї скарги та неправомірність дій працівників поліції. Докази розгляду скарги по суті уповноваженою особою із прийняттям відповідного рішення в матеріалах справи відсутні і до апеляційної скарги не додані.
Дослідивши відеозапис події правопорушення, долучений до матеріалів справи, апеляційний суд також не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо введення водія в оману працівниками поліції, які повідомили йому неправильні відомості про порядок проходження огляду на стан сп'яніння, щодо відсутності відмови водія від проходження медичного огляду, та щодо неправомірності дій працівників поліції, якими не було забезпечено доставку водія до закладу охорони здоров'я, оскільки з цих доводів вбачається маніпулювання фактичними обставинами справи, враховуючи таке.
На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 після зауваження працівника поліції про наявність у нього запаху алкоголю запропонував: «Поїхали, я здам на кров», і на запитання працівника поліції, чи згоден водій на місці пройти огляд на стан сп'яніння, відповів: «ні, я нічого проходити не буду» (20:55).
Також з відеозапису судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, сів з працівниками поліції у їх службове авто. О 21:02 ОСОБА_1 нецензурно висловлювався по відношенню до працівників поліції. Через деякий час після початку руху водій почав запитувати у працівників поліції: «Хто мене затримав, зупиніться, я вийду», що повторював декілька разів (о 21:07). Працівник поліції повідомив, що його ніхто не затримував, і запитав, чи буде водій проходити огляд. При цьому працівник поліції пояснював водієві, що він не затриманий, а його запрошено до проходження огляду на стан сп'яніння. Пояснив, що його везуть до Київської наркологічної лікарні «Соціотерапія» на вул. П. Запорожця, 20, вказав, що якщо водій не бажає проходити огляд на стан сп'яніння, то він може відмовитись, бо примусити проходити огляд його не можуть, але буде складено протокол за пунктом 2.5 ПДР за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та справу буде розглядати Дарницький районний суд (запис 21:07 - 21:09). Також на відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_1 просить працівників поліції відвезти його до «Дарницької лікарні», на що працівники поліції повідомляють, про те, що він за своїм бажанням може пройти огляд у будь-якій лікарні, а вони везуть його саме в державну установу МОЗ України «Соціотерапію» (є договір), яка на лівому березі знаходиться така одна (21:10).
Також на записі з бодікамери працівників поліції судом встановлено, що водій ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що він відмовляється їхати до того лікаря, до якого його везуть працівники поліції (запис 21:11), а він хоче їхати на огляд до того лікаря, до якого він хоче («Дарницька лікарня»). Також повторно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Drager, а хоче їхати до незалежного лікаря (запис 21:11, 21:12). При цьому працівник поліції повідомив водієві, що якщо він не бажає їхати з ними до їх лікаря, то вони складуть протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а далі він може протягом 2 годин самостійно звернутись у будь-яку лікарню для проходження огляду.
На відеозаписі зафіксовано, що після того як водій ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції ще раз, що він не буде проходити огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Drager, а також у медичному закладі «Соціотерапія», працівник поліції роз'яснив водієві, що у такому випадку відносно нього буде складено адміністративний протокол за частиною першою статті 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та справа буде розглядатись у Дарницькому районному суді м. Києва, про день та час розгляду він буде повідомлений додатково смс-повідомленням чи судовою повісткою (21:12).
Таким чином, враховуючи поведінку ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції, з огляду на його дії, дії та роз'яснення працівників поліції, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що працівниками поліції правомірно складено протокол щодо порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР, оскільки описані вище дії водія свідчать саме про його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру, так і у медичному закладі, куди працівники поліції запропонували доставити ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що за результатами складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 130 КУпАП, на пропозицію ознайомитись та отримати копію протоколу ОСОБА_1 повідомив, що у машині погане освітлення та він нічого не бачить, працівниками поліції було запропоновано вийти з машину на вулицю, де було достатнє штучне освітлення, що надавало змогу водієві ознайомитись із змістом складеного відносно нього протоколу. На зауваження водія щодо неможливості о 21:00 години прочитати текст, працівником поліції вголос було оголошено ОСОБА_1 повністю текст складеної відносно нього постанови за порушення пункту 9.9 (б) ПДР та текст складеного відносно нього протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, а також документи, які надаються до протоколу (відео з нагрудної камери, направлення на огляд та постанова за статтею 125 КУпАП), запропоновано надати письмові пояснення у протоколі (21:19 - 21:22). Також водієві було запропоновано підписати складений відносно нього протокол, на що останній відмовився, вказав, що не може прочитати, що там написано, виходити на вулицю з машини для можливості прочитати текст відмовився. При цьому, працівниками поліції було увімкнено на мобільному телефоні ліхтар для можливості водієві ознайомитись із протоколом (21:29) проте водій наполягав на тому, щоб його відвезли до місця де є гарне освітлення, та відмовлявся ознайомитись із протоколом та підписати його, на що працівник поліції пояснив, що в заклад громадського харчування вони з ОСОБА_1 пройти не зможуть, оскільки за появу в громадських місцях у п'яному вигляді передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 178 КУпАП (21:30). Крім того, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що оскільки той відмовляється отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення на місці складання, то може отримати копію зазначеного протоколу в Управлінні патрульної поліції по вул. Святослава Хороброго, 9 (21:43). В подальшому при спілкуванні з працівником поліції ОСОБА_1 нецензурно висловлювався по відношенню до нього, висловлюючи бажання фізично розправитись з ним (21:46:19).
Є безпідставними доводи апеляційної скарги, що поліцейськими порушено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки не роз'яснено ОСОБА_4 права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, з огляду на те, що факт роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, о 20:58.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що матеріали відеозапису з нагрудної камери поліцейського є неналежними та недопустимими доказами винуватості особи в зв'язку з неповнотою відеозапису, з якого незрозуміло, як відбувалася зупинка транспортного засобу та як проходило спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, враховуючи таке.
Згідно п. 5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що долучений до протоколу запис з бодікамери працівників поліції є досить тривалим (1 година 06 хвилин 26 секунд), безперервним та дає змогу суду встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги, що на відеозаписі не зафіксовано зупинку транспортного засобу.
Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 154398 від 19 жовтня 2024 року, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, безперервно зафіксовані на відеозаписі, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, на початку відеозапису, спілкуючись з працівником поліції, ОСОБА_1 знаходиться в транспортному засобі на місці водія, і впродовж всього відеозапису не заперечує, що саме він керував транспортним засобом.
Також є нерелевантними посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), в якій Верховний Суд дійшов висновку, що відеозапис не відображає відомостей про вчинення правопорушення. Оцінки судами неповноти чи переривання відеозапису в справі №216/5226/16-а (2-а/216/33/17) не здійснювалось взагалі.
Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що будь-яких заходів щодо відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом всупереч ст. 266 КУпАП поліцейськими вжито не було, позаяк із відеозапису вбачається, що працівники поліції вилучили у ОСОБА_1 посвідчення водія (про що також зазначено ними на відеозаписі о 21:07), повідомили ОСОБА_1 , що він відсторонений від керування транспортним засобом, о 20:56 та повторно повідомили про відсторонення о 20:59 та о 21:14.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення в межах санкції цієї статті, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
За таких обставин постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.