Справа № 368/1337/24 Головуючий в суді І інстанції Кириченко В.І.
Провадження № 33/824/439/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
23 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
За участі секретаря судового засідання Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності протоколом серії ЕПР1№ 115808 за те, що він 22.08.2024 року близько 02 год. 05 хв. в м. Кагарлик по вул. Козацька,1 керував автомобілем Mersedes -Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння - а саме, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відео фіксацію. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Ящук Л.А. подав апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Ящук Л.А. указує на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що поліцейськими до матеріалів справи не було додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання умов Інструкції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння.
Вказує, що з відеозапису не вбачається наявність у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп'яніння, які можна виявити шляхом візуального спостереження за поведінкою та зовнішнім виглядом особи. Поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова, відображені на відеофайлах, є прийнятними, відповідають обстановці. ОСОБА_1 поводить себе стримано, без проявів хамства та невихованості.
Зазначає, що це дає підстави зробити висновок, що достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп'яніння у поліцейських не було, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження медичного огляду вписані ознаки, які не підтверджуються жодними доказами.
Вважає, що фактично підставою для здійснення поліцейським пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння було не виявлення ознак такого сп'яніння, а отримання інформації про складання поліцейськими відносно нього у місті Києві 21.08.2024 року та 22.08.2024 року, тобто за декілька годин до зупинки у місті Кагарлик, протоколів про вчиненняадміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП пов'язаних з відмовою пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Також вказує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений без оформлення відповідного направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Разом з тим посилається на те, що ОСОБА_1 врахував вимоги поліцейського щодо необхідності пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння і 22.08.2024року за власною заявою пройшов такий огляд у токсикологічному відділенні лабораторії комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичні об'єднання», за результатами якого наркологічних речовин (амфетаміа кокаїн, метамфетамін, марихуана, опіанти) не виявлено.
Також вказує, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо його змісту.
На підставі вищевикладеного просить постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 рокускасувати, провадження в справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ящук Л.А. апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити.
Суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно з протоколом серії ЕПР1№ 115808,22.08.2024 року близько 02 год. 05 хв. в м. Кагарлик по вул. Козацька,1 керував автомобілем Mersedes -Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння - поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відео фіксацію. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №115808 від 22 серпня 2024 року;
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника Управління патрульної поліції ГУНП в м. Києві, що здійснював 22 серпня 2024 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , де також зафіксована відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу підтверджується виявлення поліцейським у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів та не проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння поліцейським і вказаний акт підписаний ОСОБА_1 без зауважень.
- у направленні ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я Кагарлицька БЛ від 22.08.2024 року в 2 год. 20 хв. підтверджується, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів та відмова водія від огляду;
- у акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Вказані докази отримані з додержанням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає дійсності, порушення координації рухів, звужені зіниці очей, які не реагують на світло виявлені працівниками поліції 22 серпня 2024 року у ОСОБА_1 у розумінні п.2, 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та самим ОСОБА_1 тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із змістом протоколу про адміністративне правопорушення суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах, наданих посадовою особою, яка склала протокол.
Посилання апелянта на те, що з відеозапису не вбачається наявність у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп'яніння, які можна виявити шляхом візуального спостереження за поведінкою та зовнішнім виглядом особи, є безпідставними.
Встановлення наявності або відсутності ознак сп'яніння віднесено безпосередньо до повноважень та компетенції поліцейських.
До компетенції суду під час розгляду відповідної категорії справ не віднесено здійснення переоцінки достатності чи недостатності встановлених ознак, які встановили на місці поліцейські як підставу для проведення у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законом не встановлено, що особа, яка не згодна з наявністю виявлених поліцейськими ознак для перевірки такої особи на стан сп'яніння, наділена безумовним правом відмови від проходження огляду.
Законом та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено спростування виявлених поліцейськими ознак сп'яніння саме шляхом проходження огляду на стан сп'яніння, а не шляхом заперечення наявності ознак сп'яніння.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині самостійного проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції.
Довідка комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» та результати аналізу №128, на які посилається захисник не є допустимими доказами у цій справі, оскільки огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, що не було дотримано. Також огляд осіб на стан наркотичного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, що не було дотримано ОСОБА_1 .
Крім того, як убачається із фабули протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Обставина щодо відмови від проходження огляду, яка є самостійною підставою для притягнення до відповідальності, не спростована.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо його змісту, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки протокол був ним підписаний під час ознайомлення з його змістом.
Крім того, стаття 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на даний час.
Пункт 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року №573 встановлює, що на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби.
За розпорядженням Київської обласної військової адміністрації з 26 березня 2023 року в Київській області комендантська година діє щодня з 00:00 до 05:00 годин.
Тобто, під час дії військового стану у країні, працівники поліції вправі зупиняти авто, навіть коли водій не порушив інші Правила дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mersedes -Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 у період дії комендантської години, що свідчить про наявність підстав для зупинки його транспортного засобу.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв'язку із чим її зупинка працівниками поліції є правомірною.
Отже, оскільки зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 є законною, останній відповідно до вимог ПДР був зобов'язаний виконувати законні вимоги поліцейського.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Таким чином, вказані обставини відповідно до норм КУпАП не є підставою для скасування постанови судді Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Кагарлицького районного суду Київської областівід 21 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана