Справа № 759/25241/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1071/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
23 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року про залишення без задоволення заяви про роз'яснення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №42024110000000267 від 26.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року залишено без задоволення заяву про роз'яснення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024110000000267 від 26.07.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву адвоката про роз'яснення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскільки ухвалою слідчого судді від 29.11.2024 року вирішено питання, що становить предмет його розгляду, а саме, вирішено питання щодо надання тимчасового доступу до речей та документів, то відповідно вказаної ухвали може бути надано слідчим суддею роз'яснення в порядку ст.380 КПК України.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження, які не прибули у судове засідання, клопотань про відкладення не подавали, поважних причин неприбуття не надали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка підтримала апеляційну скаргу, з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.
Згідно з цією статтею, національний засіб юридичного захисту має бути таким, що дозволяє компетентному національному органу як розглянути «небезпідставну скаргу», подану на підставі Конвенції так і забезпечити відповідну сатисфакцію. Держави наділені певним полем розсуду щодо способу, в який вони забезпечують виконання своїх зобов'язань за цим положенням («De Souza Ribeiro v. France» п. 78, заява №22689/07, рішення 13.12.2012 року, «Байсаков проти України» п. 70, заява №54131/08, рішення 18.02.2010 року).
Викладену у статті 13 Конвенції вимогу щодо «ефективного засобу правового захисту» належить тлумачити як таку, що має на увазі настільки ефективний засіб захисту, наскільки це можливо з огляду на притаманні конкретному контексту обмеження можливостей для оскарження ( «Klass and Others v/ Germany», п. 69 ).
У змісті статті 13 Конвенції не існує будь-яких обмежень для застосування до будь-якого з аспектів «права на судовий розгляд», зафіксованого в пункті 1 статті 6 Конвенції («Kudla v. Poland» (GC) п.151).
Будь-які обмеження, що містяться у національному законодавстві про право на перегляд, повинні за аналогією з правом на доступ до суду, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції, мати законну мету і не порушувати саму суть цього права («Galstyan v. Armenia» п. 125, «Gurepka v. Ukraine» п. 59, «Krombach v. France» п. 96, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).
Беручи до уваги вищезазначену аналогію, доречним є повторення встановленого принципу Суду про важливість права на доступ до суду, з урахуванням важливої ролі права на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві. У випадках, де існує право на оскарження відповідно до статті 2 Протоколу №7, воно має бути настільки ж ефективним (Airey v. Ireland», п. 24, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024110000000267 від 26.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України - задоволено.
Надано дозвіл слідчим слідчої групи СУ ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні під № 42024110000000267 від 26.07.2024, на здійснення тимчасового доступу до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, з можливістю вилучення оригіналів що знаходяться у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно переліку у резолютивній частині ухвали.
В подальшому, представник ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " звернулася до суду з заявою про роз'яснення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року заяву про роз'яснення ухвали слідчого судді - залишено без задоволення, з підстав того, що ухвала слідчого судді не відповідає критерію поняття ухвал судового провадження, під час якого приймається судове рішення, як остаточне, яке може бути роз'яснене, а тому, вона не підлягає роз'ясненню.
Однак, з таким висновком слідчого судді колегія суддів не може погодитися, з наступних підстав.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. За наслідками розгляду такої заяви судом постановлюється рішення про задоволення заяви або відмови у її задоволенні.
Виходячи зі змісту вищевказаної норми закону роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. При цьому під час роз'яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення. Об'єктом роз'яснення у КПК України визнано судове рішення.
Судовими рішеннями є, у відповідності до ст. 369 КПК України, вироки, ухвали та постанови.
Колегія суддів зауважує, що рішення слідчих суддів за законом відносяться до системи судових рішень.
Вказане узгоджується з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.11.2019 року по справі №367/3068/17 про те, що згідно з ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК України, є незрозумілим, суд, слідчий суддя, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що ухвала слідчого судді не відповідає критерію поняття судового рішення, яке підлягає роз'ясненню.
Згідно ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Згідно ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Частиною першою статті 412 КПК України, визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя не розглянувши заяву про роз'яснення судового рішення по суті та не перевіривши ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів на відповідність вимогам ст. 369, 370, 372 КПК України, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, з тих підстав, що ухвала слідчого судді не відноситься до судових рішень, які підлягають роз'ясненню, а відтак постановив оскаржувану ухвалу з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали і призначення нового розгляду по суті заяви про роз'яснення судового рішення в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з направленням матеріалів судового провадження за заявою представника ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про роз'яснення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою матеріали судового провадження за заявою представника ОСОБА_6 в інтересах АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про роз'яснення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024110000000267 від 26.07.2024, направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________