апеляційне провадження №22-ц/824/3685/2025
справа №758/12227/22
22 січня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ковбасюк О.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29 500,00 грн витрат на правничу допомогу та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 6 500,00 грн.
Не погодившись з постановленою ухвалою в частині стягнення судових витрат, ОСОБА_1 , через представника адвоката Конюшко Д.Б., подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Зазначає, що аналіз статей 133, 141, 142 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивачки при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивачки з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Звернення позивачки до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, дії, направлені на захист своїх прав, не можуть уважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок позивачки відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Сам по собі факт залишення позову без розгляду за заявою позивачки не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
У цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивачки, не застосовував будь-яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивачки, а не через зловживання нею процесуальними правами.
Відтак, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивачки у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено, а наявний відзив у матеріалах справи не є належним та достатнім доказом, який підтверджує необґрунтовані дії позивача при звернені до суду.
Вказує, що не здійснення оплати судової автотоварознавчої експертизи обумовлено відсутністю коштів у позивачки, а тривалий розгляд справи жодним чином не обумовлений діями позивачки. Судом не наведено жодних аргументів, що свідчили б про затягування розгляду справи позивачкою.
Окрім цього, звертає увагу, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 29 500,00 гривень є завищеним, не співмірним із складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Зазначає, що справа про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, не є складною й не потребує глибоких спеціалізованих знань та значних витрат обсягів часу.
Звертає увагу, що заява про розподіл судових витрат не була направлена стороні позивача, що унеможливило подання ґрунтовних заперечень та є порушенням норм ЦПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року, у справі №619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18, від 10 жовтня 2018 року у справі №910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі №921/2/18, від 11 грудня 2018 року у справі №910/2170 18, від 10 жовтня 2019 року у справі №909/116/19, від 18 березня 2021 року у справі №910/15621/19, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення яким у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат на користь ОСОБА_2 відмовити.
13 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 та його представника - адвоката Мелехової О.С. на апеляційну скаргу.
Посилається на зловживання позивачкою процесуальними правами, оскільки оскаржувана ухвала отримана представником позивача 24 вересня 2024 року. Разом з цим, у апеляційній скарзі скаржник вказує про ознайомлення із оскаржуваною ухвалою 11 жовтня 2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Щодо несплати вартості за ініційовану представником позивачки судову експертизу вказує, що позивачкою зазначено про відсутність коштів. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження таких тверджень позивачкою не надано.
Вказує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції правомірно враховано поведінку представника позивачки, яка проявилась у відсутності інтересу до ініційованого судового розгляду, натомість вчинення відповідачем дій з метою захисту своїх прав, зокрема у зв'язку із проведенням у справі експертизи та її оплати, а також необхідності залучення особи, яка надає професійну правничу допомогу.
В обґрунтування необґрунтованих дій позивачки зазначає, що позовну заяву про стягнення відшкодування саме з ОСОБА_2 в межах цієї справи подано на підставі замовленого позивачкою звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 12 липня 2022 року № 259/07-22, здійсненого з грубим порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, без жодних доказів з вихідними даними щодо відшкодування. Наведене вже є ознакою пред'явлення заздалегідь необґрунтованого позову.
Адвокатом відповідача після зібрання доказів доведено завідоме надання неправдивих даних оцінювачем при проведенні оцінки, оскільки останній взагалі не оглядав транспортний засіб, що підтверджується офіційною відповіддю ТОВ «Кий Авто Груп» № 153 від 13 березня 2023 року, в якій зазначено, що автомобіль 19 травня 2022 року не оглядався тощо.
Окрім цього, зібраними стороною відповідача доказами підтверджується, що заявлена сума відшкодування є штучно створеною на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 12 липня 2022 року № 259/07-22, замовленого позивачкою без надання первинних доказів, що змусило сторону відповідача вчинити цілий ряд дій щодо зібрання доказів у справі та провести експертизу для спростування заявлених вимог.
Після цього, позивачкою заявлено клопотання про проведення судової експертизи, оплату якої не здійснено та не надано жодного доказу на підтвердження відсутності коштів, не подано клопотання про відкликання експертизи та продовженням розгляду справи, за підсумками чого подано заяву про розгляд справи без участі позивачки.
В наступне засіданні подано заяву про залишення позову без розгляду і у підсумку подання абсолютно беззмістовної та необґрунтованої апеляційної скарги з очевидно штучним порушенням строків на апеляційне оскарження з метою відстрочити її виконання.
Звертає увагу, що заяву про залишення позовної заяви без розгляду подано майже через 2 роки розгляду справи та після ознайомлення позивачкою із доказами, зібраними стороною відповідача.
Щодо тверджень скаржника про не співмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказує, що адвокатом відповідача вивчено матеріали позовної заяви та докази, долучені до неї, встановлено численні порушення, вчинені оцінювачем, зібрано первинні докази, у яких містилися вихідні дані для забезпечення можливості проведення експертизи із визначення шкоди по дорожньо-транспортній пригоді, забезпечено явку в усі судові засідання, використано можливість оскарження ухвали про призначення експертизи з урахуванням недобросовісності дій представників позивачки, надано суду всі процесуальні документи для завершення розгляду справи по суті.
Уважає, що залишення позову без розгляду після тривалого строку розгляду справи у зв'язку із несплатою вартості заявленої експертизи, неявкою позивачки 29 серпня 2024 року та всі інші судові засідання та після подання клопотання про залишення позову без розгляду свідчить, що позивачка вийшла за межі дійсного змісту свого права та вчинила необґрунтовані дії, чим порушила охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивачки на користь відповідача у такому випадку.
Щодо посилань скаржника на правові висновки Верховного Суду вказує, що такі не можуть бути застосовані до обставин цієї справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, та відповідачем наведено деталізований перерахунок необґрунтованих дій позивачки.
Зазначає, що посилання у апеляційній скарзі на не співмірність витрат на професійну правничу допомогу не можуть прийматись до уваги, оскільки протягом розгляду справи у суді першої інстанції будь-яких заперечень позивач не заявляв.
Зазначає, що у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000,00 гривень.
В судовому засіданні адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подану апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.
Адвокат Мелехова О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у режимі відеоконференції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на її необґрунтованість. Просила оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржниці - адвоката Конюшко Д.Б. та представника відповідача - адвоката Манєшина В.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року оскаржується в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відтак в іншій частині колегією суддів не переглядається.
Зробивши висновок про необґрунтованість дій позивачки та наявність підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача судових витрат, суд першої інстанції вказав, що позивачка звернулась до суду з клопотанням про проведення судової експертизи, яку в подальшому не сплатила, не навівши підстав ухилення від її оплати. Внаслідок таких дій позивачки представником ОСОБА_2 підготовлено та направлено до суду виступ по суті спору у письмовому вигляді.
Також суд зазначив, що після зібраних представником Манєшина В.В. доказів, відмови позивачки від оплати витрат на проведення судової експертизи, яка була призначена за клопотанням представника позивачки, направлення представником ОСОБА_2 виступу по суті спору, позивачка звернулась до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду, по спливу близько 18 місяців перебування справи у провадженні суду.
Стягнувши заявлену відповідачем суму, суд першої інстанції вказав, що протягом розгляду справи відповідачем надано до суду докази оплати витрат на правничу допомогу у сумі 29 500,00 грн. Разом з цим представником позивача не надано ані заперечень щодо заявлених до відшкодування сум, ані клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
З матеріалів справи установлено, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просила суд стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24 353,75 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 26 400,18 гривень, та величину втрати товарної вартості у розмірі 15 380,36 гривень.
Вимоги пред'явленого позову мотивовані тим, що 25 січня 2022 року в м. Києві по вулиці Завальна, 11, відбулась дорожнього-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Nissan", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та "Renault", д.н.з. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 .
На підставі пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди склали спільне повідомлення про ДТП, де водій ОСОБА_2 визнав свою вину.
За результатом розгляду заяви потерпілої страховиком ОСОБА_2 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 646,25 гривень.
Не погодившись із розміром страхового відшкодування позивачка замовила огляд пошкодженого транспортного засобу у оцінювача ФОП ОСОБА_3 . На підставі огляду складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу "Nissan", згідно даних якого вартість матеріального збитку із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 76 400,18 гривень.
Відтак, ураховуючи, що ліміт відповідальності страховика за полісом №АТ/1313805 становить 50 000,00 гривень, з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" слід стягнути 24 353,75 гривень (50 000,00 гривень (ліміт) - 25 64,25 гривень (сплачене страхове відшкодування)).
З посиланням на положення статей 1192, 1194 ЦК України вказує, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 26 400,18 гривень (76 400,18 гривень (фактична шкода) - 50 000,00 гривень (належне страхове відшкодування).
Окрім цього, вказує, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі втрати товарної вартості транспортного засобу внаслідок його пошкодження у розмірі 15 380,36 гривень.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (том 1 а.с. 63).
20 червня 2023 року на адресу Подільського районного суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий адвокатом Мелеховою О.С., на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечував проти задоволення позову, пославшись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що у зв'язку із пред'явленням до відповідача позову, останній поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 29 500,00 гривень, які просить стягнути із позивачки.
До відзиву на позову заяву відповідачем додано договір про надання адвокатом правової (правничої) допомоги.
Відповідно даних договору убачається, що такий укладено 01 червня 2023 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро "Оксани Мелехової".
Відповідно до умов укладеного договору адвокат взяв на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу клієнту у справі Подільського районного суду міста Києва №758/12227/22 з усіма без обмежень правами.
Ціна виконання вказаного договору у Подільському районному суді міста Києва становить 29 500,00 гривень з податками та зборами, які сплачуються клієнтом протягом 3 днів з дати виставлення рахунку та включає в себе (попереднє консультування клієнта, вивчення нормативного регулювання та судової практики щодо предмету спору, підготовка та направлення суду та сторонам відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення 4 адвокатських запитів до ПрАТ "Українська Пожежно-страхова компанія", ТОВ "КИЙ АВТО ГРУП", ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_1 з подальшим поданням до суду запитів та відповідей на них, підготовка клопотання про витребування доказів, здійснення належних дій для отримання висновку судового експерта та подання його в подальшому до суду, участь у двох судових засіданнях в Подільському районному суді міста Києва, отримання судового рішення у справі та передача його клієнту протягом 2 календарних днів з дати отримання в суді) (том 1 а.с. 103 зворот).
02 червня 2023 року Адвокатським бюро "Оксани Мелехової" сформовано рахунок-фактуру №СФ-000002, який оплачено ОСОБА_2 05 червня 2023 року згідно даних квитанції TS209993 від 05 червня 2023 року (том 1 а.с. 104-105).
14 червня 2023 року між адвокатом Мелеховою О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , та судовим експертом Ковалем І.М. укладено договір про надання експертних послуг, предметом якого є проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Nissan Juke, д.н.з. НОМЕР_1 , в судові справі №758/12227/22 з метою визначення вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження цього автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 25 січня 2022 року, станом на дату ДТП.
Згідно пункту 2.1 договору вартість послуг, наданих за цим договором, встановлюється в розмірі 6 500,00 гривень (том 1 а.с. 152).
04 липня 2023 року ОСОБА_2 сплачено 6 500,00 гривень згідно договору від 14 червня 2023 року (а.с. 154).
10 вересня 2024 року на адресу Подільського районного суду міста Києва надійшла заява адвоката Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про залишення позовної заяви без розгляду.
16 вересня 2024 року на адресу Подільського районного суду міста Києва надійшла заява адвоката Мелехової О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України (том 2 а.с.102-105).
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пунктів 1, 2 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню лише у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи установлено що ОСОБА_1 через адвоката Конюшко Д.Б. звернулась до суду із позовом про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 11:30 годину 30 березня 2023 року (том 1 а.с. 63-64).
30 березня 2023 року адвокатом Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі (том 1 а.с. 67-68).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року продовжено розгляд справи, призначено наступне судове засідання на 12:30 годину 30 травня 2023 року (том 1 а.с. 79).
30 травня 2023 року адвокатом Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі (том 1 а.с. 85-87).
Згідно даних довідки від 30 травня 2023 року, складеної секретарем судового засідання Довгалюк О.В., убачається, що у зв'язку із неявкою у судове засідання учасників справи розгляд справи відкладено на 17 липня 2023 року (том 1 а.с. 92).
20 червня 2023 року адвокатом Мелеховою О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 94-97).
14 липня 2023 року на адресу Подільського районного суду міста Києва від адвоката Конюшка Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі (том 1 а.с. 189-190).
Згідно даних протоколу судового засідання від 17 липня 2023 року наступне судове засідання у справі призначено на 06 вересня 2023 року (том 1 а.с. 194-195).
23 серпня 2023 року адвокатом Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторони позивача, також адвокат просив задовольнити клопотання про призначення незалежної судової автотоварознавчої експертизи (том 1 а.с. 203-204).
Згідно даних довідки від 06 вересня 2023 року судове засідання, призначене на 06 вересня 2023 року, відкладено на 05 жовтня 2023 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ковбасюка О.О. у відпустці (том 2 а.с. 1).
05 жовтня 2023 року адвокатом Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача. У поданому клопотанні просив суд розглянути та задовольнити клопотання про призначення незалежної автотоварознавчої експертизи (том 2 а.с. 8-9).
Згідно даних довідки від 05 жовтня 2023 року убачається, що судове засідання у справі відкладено на 15 листопада 2023 року у зв'язку із неявкою сторін (том 2 а.с. 11).
15 листопада 2023 року адвокатом Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторони позивача. Просив задовольнити клопотання про призначення незалежної судової автотоварознавчої експертизи (том 2 а.с. 17-18).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року задоволено клопотання адвоката Конюшка Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Оплату за проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1 (том 2 а.с. 21-23).
05 квітня 2024 року Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України направлено рахунок для сплати вартості проведення судової експертизи. Зазначено, що якщо протягом місяця до ДНДЕКЦ МВС не будуть надані документи, що підтверджують оплату вартості проведення судової експертизи згідно з рахунком від 03 квітня 2024 року №0320/24/1500130 ухвала про призначення судової експертизи буде залишена без виконання, а надані матеріали повернуті ініціаторові проведення судової експертизи (том 2 а.с. 63-64).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання по суті на 29 серпня 2024 року об 11:00 годині (том 2 а.с. 67).
Згідно даних довідки від 29 серпня 2024 року у зв'язку із неявкою учасників справи розгляд справи відкладено на 16 вересня 2024 року (том 2 а.с. 90).
10 вересня 2024 року та 11 вересня 2024 року на адресу Подільського районного суду міста Києва надійшли заяви адвоката Конюшка Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про залишення позовної заяви без розгляду (том 2 а.с.91-94).
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі заяви представника позивачки - адвоката Конюшка Д.Б. від 10 вересня 2024 року.
Апеляційний суд зазначає, що звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, яке він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядку статті 4 ЦПК України.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність в понесенні таких витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов'язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 18 вересня 2023 року у справі № 711/64/23.
Суд враховує, що ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина 5 статті 142 ЦПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що залишення позову без розгляду за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Тобто, реалізуючи свої процесуальні права сторона має діяти добросовісно, що входить до кола загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України), та визначається як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Колегія суддів приймає посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, разом з цим зазначає, що вони з урахуванням обставин цієї конкретно справи не свідчать, що судом першої інстанції невірно застосовано норми права. Крім того, постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, у співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не містять протилежного правового висновку, щодо застосування положень статей 133, частини 5 статті 142 ЦПК України, відмінність судових рішень зумовлена не неправильним застосуванням норми, а різними обставинами справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилався на відсутність доказів необґрунтованості дій позивача та не встановлення судом першої інстанції факту зловживання позивачкою процесуальними правами.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи апеляційної скарги з огляду на таке.
Колегія суддів суд акцентує, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Ухвалюючи судове рішення в частині, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції виходив із установлення факту необґрунтованості дій позивачки, що, як вказано вище, не є тотожнім зловживанню правом, так само як і поняттю необґрунтований позов.
Із установлених фактичних обставин справи убачається, що справа перебувала у провадженні суду першої інстанції більше 20 місяців. При цьому, представник позивачки жодного разу не з'явився у судове засідання.
Разом з тим, позивачка, звернувшись до суду із позовом, створила відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, висновку про проведення експертизи, вчинення дій, направлених на збирання доказів на спростування доводів позивачки; подальше залишення позову без розгляду після перебування справи у провадженні суду більше 20 місяців об'єктивно свідчить, що позивачка вийшла за межі дійсного змісту свого права та вчинила необґрунтовані дії, чим порушила охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивачки на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині того, що не оплата вартості експертизи не свідчить про недобросовісність та неправомірність дій позивачки, а пов'язана із відсутністю коштів, колегія суддів зазначає про таке.
Ті обставини, що позивачка не змогла здійснити оплату судової експертизи, призначеної за її ж клопотанням, не може свідчити про добросовісність та правомірність дій позивачки, оскільки, звертаючись до суду із відповідним клопотанням, позивачка мала розуміти, що їй у майбутньому потрібно буде понести додаткові витрати у зв'язку з призначенням у справі експертизи. Окрім того, жодних доказів зміни матеріального становища позивачки матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції правильно врахував у сукупності поведінку сторони позивача, тривалість розгляду справи судом, послідовність вчинення відповідачем дій з метою захисту своїх прав під час розгляду цієї справи, та зробив обґрунтований висновок щодо наявності підстав для стягнення із позивачки понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Окрім того, апеляційний суд уважає за доцільне вказати на те, що під час апеляційного перегляду представником відповідача подано відповідь ПрАТ «УПСК» від 16 грудня 2024 року на адвокатський запит із долученням відповідної квитанції, із яких убачається, що страховою компанією 21 серпня 2023 року перераховано додатково позивачці 8 843, 24 грн, про що позивачкою під час провадження в суді першої інстанції не повідомлялось (том 2 а.с. 173-174).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині не співмірності заявленого відповідачем розміру судових витрат, колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи убачається, що у відзиві на позовну заяву представницею відповідача - адвокатом Мелеховою О.С. заявлено, що ціна виконання договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_2 та АБ "Оксани Мелехової", становить 29 500,00 гривень, долучено відповідні докази, та заявлено про стягнення цих витрат із позивачки (том 1 а.с.97).
Згідно даних накладної №0730011281646 від 14 червня 2023 року копія відзиву направлена позивачці, що відповідає положенням частини 4 статті 178 ЦПК України (том 1 а.с. 110 зворот).
Установлено, що за час розгляду справи у суді першої інстанції з моменту подання відзиву на позовну заяву (20 червня 2023 року) до залишення позовної заяви без розгляду (16 вересня 2024 року) позивачка не скористалась правом, визначеним частиною 5 статті 137 ЦПК України, та не заявила клопотання про не співмірність заявлених відповідачем судових витрат.
З урахуванням того, що позивачка, будучи обізнаною про заявлений розмір судових витрат, у суді першої інстанції не заявляла клопотання про їх не співмірність, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині не обґрунтованості та не співмірності судових витрат відповідача у суді першої інстанції.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали в частині розподілу судових витрат із наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не убачає.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Установлено, що у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 гривень.
01 червня 2023 року ОСОБА_2 та АБ "Оксани Мелехової" укладено договір про надання адвокатом правової (правничої допомоги) відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу клієнту у справі Подільського районного суду міста Києва №758/12227/22 з усіма без обмежень правами, що надані чинним законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, захиснику, в тому числі, але не виключно з правом підписання відзиву, всіх інших заяв та клопотань, знайомитись з матеріалами справи, отримувати копії судових рішень та виконавчі листи і накази, отримувати інформацію про рух справ, ініціювати проведення відповідних експертиз, засвідчувати копії документів, у тому числі підписувати та подавати відзив на позов, представляти інтереси клієнта у Подільському районному суді міста Києва, Київському апеляційному суді, Верховному Суді, у правовідносинах з ПрАТ "Українсько Пожежно-страхова Компанія", ТОВ "КИЙ АВТО ГРУП", ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", ОСОБА_1 .
Ціна виконання вказаного договору у Подільському районному суді міста Києва становить 29 500,00 грн з податками та зборами, які сплачуються клієнтом протягом 3 днів з дати виставлення рахунку (том 1 а.с. 193 зворот).
16 березня 2024 року ОСОБА_2 та АБ "Оксани Мелехової" укладено додаткову угоду №1 до договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги, відповідно до якої термін договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2023 року продовжено на один рік до 31 червня 2025 року (том 2 а.с. 156).
03 грудня 2024 року між ОСОБА_2 та АБ "Оксани Мелехової" укладено додаткову угоду №2 до договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги, відповідно до якої АБ "Оксани Мелехової" зобов'язалось надати правничу допомогу клієнту у Київському апеляційному суді в межах справи №758/12227/22, що включає в себе направлення запиту про отримання апеляційної скарги, поданої Губенко О.М., ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь в 1 судовому засіданні в Київському апеляційному суді, отримання судового рішення у справі та передачу його клієнтову протягом 2 календарних днів з дати отримання в суді.
Вартість (ціна) виконання вказаної додаткової угоди у Київському апеляційному суді в межах справи №758/12227/22 становить 10 000,00 гривень, що сплачуються клієнтом протягом 12 днів з дати набрання постановою Київського апеляційного суду, прийнятою за підсумками перегляду ухвали Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року законної сили (том 2 а.с. 157).
Згідно даних накладної №0305800046853 копія відзиву з додатками направлена позивачці на її поштову адресу (том 2 а.с. 161).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Ураховуючи, що розмір гонорару за супровід справи у суді апеляційної інстанції визначений у фіксованому розмірі, детальний опис робіт за обставин цієї справи не є фундаментальним для визначення обґрунтованості заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Ураховуючи, що колегія суддів зробила висновок про залишення апеляційної скарги позивачки без задоволення, понесені відповідачем судові витрати підлягають стягненню із позивачки.
Зважаючи на відсутність клопотання позивачки та/або її представника про зменшення розміру заявлених відповідачем судових витрат, колегія суддів уважає, що у відповідності до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 10 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 січня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова