Справа № 369/7049/22 Головуючий у І інстанції Янченко А.В.
Провадження №22-ц/824/1136/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ІменемУкраїни
22 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Даниляк Олени Сергіївни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов'язання до вчинення певних дій,
У серпні 2022 року ТОВ «Оператор ГТС України» звернулось до суду з вказаним вище позовом, обґрунтовуючи його тим, що по території с. Юрівка Києво-Святошинського району (теперішня Гатненська ОТГ Фастівського району) Київської області проходить магістральний газопровід «Хотів-Боярка» діаметром (Ду) - 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5,5 МПа. Розмір охоронної зони з обох боків від осіб зазначеного газопроводу становить 200 метрів.
Вищевказаний магістральний газопровід «Хотів-Боярка» перебуває на балансі ТОВ «Оператор ГТС України», що підтверджується відомостями про державне майно від 11 січня 2020 року, форма № 2б(к).
Під час обстеження охоронної зони зазначеного газопроводу працівниками Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України» було виявлено, що в адміністративних межах с. Юрівка Фастівського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 322248102:02:001:0024 ОСОБА_1 в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу «Хотів-Боярка» розміщено будівлю (сарай) та споруду (теплицю) на відстані 67 м та 62,5 м.
Вказані обставини є порушенням вимог ч. 4 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», у відповідності до приписів якої заборонено будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі на земельних ділянках в охоронних зонах газопроводу.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, надану Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Оскільки ОСОБА_1 здійснив будівництво споруди в охоронній зоні магістрального газопроводу, тому позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам закону, так як порушують право позивача на належну експлуатацію Газопроводу та не дозволяють позивачу забезпечити в повній мірі безпечну експлуатацію Газопроводу без шкоди для населення.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути загрозу магістральному газопроводу «Хотів-Боярка» Ду700 ммРу 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024 в охоронній зоні магістрального газопроводу «Хотів-Боярка» Ду700 ммРу 5,5 МПа.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2024 рокув задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Оператор ГТС України» - Даниляк О.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київськоїобласті від 25 березня 2024 рокускасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не з'ясував обставину чи перебуває господарська будівля, зведена відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222781202:02:001:0024, в межах охоронної зони магістрального газопроводу «Хотів-Боярка» Ду700 ммРу 5,5 МПа та на якій відстані вказана будівля розташована.
Крім того, судом було надано перевагу письмовим доказам, наданим відповідачем, лише з підстав, що фізична особа менш захищена ніж юридична, при цьому повністю проігнорував суспільний інтерес, який становить належне та безпечне обслуговування, використання та експлуатацію газотранспортної системи України в цілому.
Також, судом не перевірено ту обставину чи мало місце зменшення охоронної зони магістрального газопроводу з 200 метрів до 80 метрів, чи уповноваженим органом приймалося рішення та відносно якої ділянки це рішення приймалося.
В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що на підтвердження перебування земельної ділянки 3222781202:02:001:0024 в охоронній зоні магістрального газопроводу «Хотів-Боярка» Ду700 мм, яка належить відповідачу, до позовної заяви позивачем надано такі документи:
Топографічне знімання - Ситуаційний план 1:2000 № 013344-ІВ. На ньому присутні чіткі поворотні точки кожної координати та їхні описи.
Так, топографічне знімання виконане сертифікованим інженером-геодезистом Зателепою І.А., точки координат газопроводу 1 - 8 та точки координат охоронної зони даного газопроводу 1 - 7. При цьому, об'єкти «теплиця» та «сарай» повністю перебувають в поворотних точках координат № 4 та № 5 газопроводу і поворотних точках координат № 4 та № 5 охоронної зони магістрального газопроводу «Хотів-Боярка Ду 700 мм».
Отже, вказані об'єкти повністю перебувають в охоронній зоні вказаного магістрального газопроводу.
Щодо наданої відповідачем ситуаційної схеми, представник позивача зазначила, що в ній відсутні відомості, яким чином було здійснено заміри, а відтак наявні підстави вважати, що проведені заміри є неточними та не відповідають дійсним обставинам.
На підтвердження своїх позовних вимог, сторона позивача надала акти обстеження та фіксації порушень представниками ТОВ «Оператор ГТС України» від 05 вересня 2021 року та 05 серпня 2021 року, якими встановлено порушення охоронної зони магістрального газопроводу із зазначенням місця розташування земельної ділянки, об'єктів, що на ній знаходяться та приблизна відстань вказаних об'єктів до магістрального газопроводу.
Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що відповідач фактично погодився з наявним порушенням охоронної зони, оскільки вживав дії стосовно добровільного усунення частини порушень охоронної зони шляхом самостійного демонтажу тимчасових споруд та огорожі.
10 червня 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до п. 7 «Правил охорони магістральних трубопроводів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 16.11.2002 для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об'єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4. В умовах існуючої забудови розміри охоронних зон можуть зменшуватися Держнаглядохоронпраці з урахуванням розташування існуючих споруд, рельєфу місцевості тощо на підставі обґрунтування, поданого власником забудови та погодженим з підприємством магістрального трубопровідного транспорту та відповідними органами державного нагляду і контролю.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що в судовому засіданні, під час розгляду справи в суді першої інстанції, були досліджені надані позивачем матеріали топографічного знімання, виконані сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4 в районі розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , і у них чітко зазначено, що охоронна зона магістрального газопроводу МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. становить 80 м.
Крім того, у відзиві вказано, що позивачем даний факт не оспорювався.
На підтвердження того, що охоронна зона магістрального газопроводу «Хотів-Боярка Ду 700 мм» становить 80 м, а не 200 м, як стверджує позивач, в матеріалах справи наявні докази, зокрема: відповідь на запит від ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва», до якої долучено викопіювання із містобудівної документації та копія рішення Віто-Поштовської сільської ради № 67-40 від 17 вересня 2020 року про затвердження проекту внесення змін до генерального плану с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області.
Крім того, у відзиві зазначено, що після демонтажу ОСОБА_1 будівель та споруд, що перебували у 80-ти метровій охоронній зоні предмет спору був відсутній, з чим також погодився представник позивача.
Таким чином, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 стверджує, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем охоронної зони магістрального газопроводу «Хотів-Боярка Ду 700 мм» на земельній ділянці 3222781202:02:001:0024.
Представник ТОВ «Оператор газотранспортної системи» - Мясков О.Є. в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Приходько С.В. в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 9.11.2014 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку, площею 0,0918 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222781202:02:001:0024.
Як вбачається з п. 1.5. договору купівлі-продажу, за даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2014 жодних обмежень чи обтяжень щодо використання вищевказаною земельною ділянкою у Державному земельному кадастрі зареєстровано не було.
У п. 1.6. договору купівлі-продажу зазначено, що і у Державному реєстрі речових прав також відсутня будь-яка інформація щодо обмежень чи обтяжень щодо використання вищезазначеною земельною ділянкою.
На території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської області проходить ділянка магістрального газопроводу МГ Хотів-Боярка Ду700.
Відповідно до п. 7 "Правил охорони магістральних трубопроводів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 16.11.2002 для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об'єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4.
В умовах існуючої забудови розміри охоронних зон можуть зменшуватися Держнаглядохоронпраці з урахуванням розташування існуючих споруд, рельєфу місцевості тощо на підставі обґрунтування, поданого власником забудови та погодженим з підприємством магістрального трубопровідного транспорту та відповідними органами державного нагляду і контролю.
Судом встановлено та вбачається із наданих позивачем матеріалів Топографічного знімання, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом Зателепою І.А. в районі розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , охоронна зона магістрального газопроводу МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. становить 80 м.
На цих же матеріалах топозйомки зазначено відстані до господарської споруди, названу сарай та теплиці, які становлять 67 м та 62,5 м відповідно.
В матеріалах справи міститься Акт від 06.09.2019, складений та підписаний представником групи Боярського ЛВУМГ, керівником групи з ОЗ МГ ЛЕС Бондаренком С.В. та т.в.о. землевпорядника Віто-Поштовської с/ради Гайсинюком Т.А., відповідно до якого відстань до збудованої споруди становить 77 м від осі газопроводу.
Також до позовної заяви позивачем додано листи Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. У листах від 23.06.2021 зазначено, що відстань до споруди становить 67 м, тоді як у листі від 02.07.2019 зазначено, що відстань до споруди становить 77 м.
Натомість, на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 із залученням інженера-геодезиста ОСОБА_6 , який має відповідну кваліфікацію та спеціальний дозвіл, було здійснено топографічно-геодезичні вишукування.
Відповідно до матеріалів вищевказаних топографічно-геодезичних робіт відстань від лівої (на схемі) стіни споруди до магістрального газопроводу становить 81,68 м, а до лівого краю навісу - 78,29 м; відстань від правої стіни споруди до магістрального газопроводу становить 87,94 м, а до правого краю навісу - 85,52 м.
При цьому, споруду, позначену на наданих позивачем матеріалах Топографічного знімання як теплиця, станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду, вже демонтовано. Навіс, позначений на Ситуаційній схемі, виконаній ФОП ОСОБА_5 із залученням інженера-геодезиста ОСОБА_6 станом на 31.03.2023 року ОСОБА_1 також демонтовано.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що збудована ОСОБА_1 споруда, позначена на наданих позивачем матеріалах Топографічного знімання як сарай, розташована поза межами охоронної зони МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. Крім того, як вбачається з наданої 03.05.2023 року до суду довідки Гатненської сільської ради № 59 від 28.04.2023 року гр. ОСОБА_1 виконав припис № 05/08-1 від 05.08.2021 року, а саме демонтував тимчасові споруди та огорожу, що знаходяться в межах охоронної зони магістрального газопроводу на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаними висновками, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, по адміністративній території території с. Юрівка Києво-Святошинського району (теперішня Гатненська ОТГ Фастівського району) Київської області проходить магістральний газопровід «Хотів-Боярка» діаметром (Ду) - 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5,5 МПа, розмір охоронної зони з обох боків від осі газопроводу становить - 200 метрів.
Вказаний магістральний газопровід з 01.01.2020 року перебуває на балансі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», що підтверджується Відомостями про державне майно від 11 січня 2020 року форма №2б(к).
Право користування позивачем даним Газопроводом підтверджується Актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 30 грудня 1972 року, а також Актом приймання-передачі державного майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01 січня 2020 року від АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України».
18 вересня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» затверджено план заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи (далі - План).
Згідно з п. 6 Плану Мінфін, Мінекоенерго (Міненерговугілля), Мінекономіки, Фонд державного майна, НАК «Нафтогаз України», АТ «Магістральні газопроводи України», АТ «Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС України» зобов'язані забезпечити на підставі договору про передачу на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між Мінфіном та ТОВ «Оператор ГТС України», передачу з 1 січня 2020 року, але не раніше дати набрання чинності законом щодо внесення змін до деяких законів у зв'язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, в управління ТОВ «Оператор ГТС України» безвідклично строком на 15 років на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, балансовою вартістю, яка визначена станом на дату передачі за даними бухгалтерського обліку АТ «Укртрансгаз», шляхом підписання акту приймання-передачі майна уповноваженими представниками АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за погодженням з НАК «Нафтогаз України», Фондом державного майна, Мінекоенерго (Міненерговугіллям), Мінфіном та Мінекономіки.
П. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 942 «Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» затверджено порядок передачі на праві господарського відання об'єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та умови договору про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Згідно з приписами ст. ст. 20, 22 Закону України «Про ринок природного газу» оператор ГТС на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані ГТС та зобов'язаний, зокрема, вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи ГТС.
Положеннями г. 3 р. I та г. 1 р. V Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), визначено, що оператор ГТС забезпечує, зокрема, стале й надійне функціонування ГТС, ремонти мереж, установок та пристроїв ГТС, її безаварійну експлуатацію шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.
Спеціальним Законом який визначає організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об'єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій) є Закон України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» (далі - також Закон).
Даним Законом покладається обов'язок на власників та користувачів земельних ділянок дотримуватися правового режиму охоронних зон.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об'єктів магістральних газопроводів, встановлюються охоронні зони для газопроводу I класу, умовним діаметром - від 600 міліметрів до 800 міліметрів, включно - 200 метрів.
Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 розділу 1 глави ІV Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 27 січня 2010 № 11, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за № 292/17587 (далі - Правила), магістральний газопровід-відвід до ГРС «Обухів» Ду - 700 мм Ру-5.5 МПа ідентифікований, як об'єкт підвищеної небезпеки.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 73 ЗК України уздовж підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Аналогічні правові положення містяться в ст. 11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт», за якою: уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони; земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору; порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
П. «е» ч. 1 ст. 96 ЗК України визначений обов'язок землекористувача земельної ділянки дотримуватися обмежень, встановлених охоронними зонами.
За змістом ч. 1та 2 ст. 111 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
У ч. 1 с. 112 того ж Кодексу передбачено, що охоронні зони встановлюються серед іншого навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти (пункт «б» частини 1); правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України (ч. 2).
Таким чином, наведеними правовими положеннями у контексті спірних правовідносин передбачено встановлення охоронних зон уздовж трубопроводів, правовий режим яких визначається додатковим законодавством.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» магістральний трубопровід це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами.
Охоронна зона об'єктів магістральних трубопроводів це територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»).
Абз. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» визначено, що правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів це установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами магістральних трубопроводів, що встановлюється в межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» дія Закону поширюється на правовідносини, пов'язані з використанням земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів, незалежно від форми власності на землю і об'єкти магістральних трубопроводів.
Нормами ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» визначено, що до складу об'єктів магістральних трубопроводів, уздовж яких встановлюються охоронні зони, належать об'єкти магістральних газопроводів.
Система заходів щодо дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів включає: визначення охоронних зон у документації із землеустрою і внесення їх до державного земельного кадастру; встановлення обмежень на використання власником або користувачем земельних ділянок у межах охоронних зон; державний контроль за використанням та охороною земель в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів (ст. 7 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом (ч. 1); обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об'єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію (ч. 2); перехід права власності чи користування земельною ділянкою не є підставою для припинення дії обмежень на використання земельної ділянки в межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів (ч. 3).
Ст. 9 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» визначено, що охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою (ч. 1); охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються в документації із землеустрою з моменту надання земельної ділянки для будівництва об'єкта магістрального трубопроводу (ч. 2); власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістральних газопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: газопровід І класу, прирівняний до нього етиленопровід (кваліфікований відповідно до будівельних норм і правил для магістральних газопроводів), умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів.
Власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів зобов'язані дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки (ч. 1 статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»).
Ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» визначено, що до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів, належить заборона: будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі; розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів; будувати гаражі та автостоянки, дачні і садові будинки та господарські споруди; будувати автомобільні дороги та залізничні колії, що проходять паралельно до магістрального газопроводу, крім випадків спорудження відомчих технологічних доріг підприємств магістральних газопроводів; влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, а також інших речовин, що спричиняють корозію; розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим скупченням людей; будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо; зберігати сіно та солому, розбивати польові стани і табори для худоби, розміщувати пересувні та стаціонарні пасіки; висаджувати багаторічні насадження; облаштовувати цвинтарі, скотомогильники; переорювати (руйнувати) під'їзні шляхи та відомчі технологічні дороги до магістральних газопроводів; розводити вогонь і розміщувати відкриті або закриті джерела вогню (ч. 4).
Аналогічна заборона міститься у п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747.
Однак, відповідно до п. 7 "Правил охорони магістральних трубопроводів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 16.11.2002 для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об'єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4.
В умовах існуючої забудови розміри охоронних зон можуть зменшуватися Держнаглядохоронпраці з урахуванням розташування існуючих споруд, рельєфу місцевості тощо на підставі обґрунтування, поданого власником забудови та погодженим з підприємством магістрального трубопровідного транспорту та відповідними органами державного нагляду і контролю.
Як вбачається із наданих позивачем матеріалів Топографічного знімання, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом Зателепою І.А. в районі розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , охоронна зона магістрального газопроводу МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. зменшена до 80 м.
Та обставина, що охоронна зона магістрального газопроводу «Хотів-Боярка Ду 700 мм» становить 80 м, а не 200 м, підтверджується відповіддю на запит від ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва», до якої долучено викопіювання із містобудівної документації та копією рішення Віто-Поштовської сільської ради № 67-40 від 17 вересня 2020 року про затвердження проекту внесення змін до генерального плану с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області.
В матеріалах справи наявна копія довідки від 25 лютого 2010 року Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», з якої вбачається, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р. діяла постанова Ради Міністрів Української РСР № 341 від 12.04.1979 р. «Про посилення охорони магістральних трубопроводів».
Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР № 341, розміри охоронної зони магістрального трубопроводу «Хотів-Боярка Ду700» становив - 50 м.
Збільшення розміру охоронної зони магістрального трубопроводу «Хотів-Боярка Ду700» відбулося після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р.
У цьому зв'язку відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 3 ЗУ «Про правонаступництво України», нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а відтак - підставі ст. 11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт», ст. 110 та ст. 111 ЗК України, між Бярським ЛВУМГ і Віто-Поштовою сільською Радою 26 червня 2009 року було укладено відповідний Договір на встановлення обмежень (обтяжень), а на Додатку 1 («Схема розташування житлового масиву у межах населеного пункту с. Юрівка, Києво-Святошинського р-ну, Київської обл.» - нанесено обмежувальну лінію, поза якою забороняється проводити будь-які нові забудови.
Відстань між найближчими магістральними газопроводами і обмежувальною лінією коливається у межах від 80 м до 280 м.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що охоронна зона магістрального газопроводу «Хотів-Боярка Ду 700 мм» становить 80 м.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку зібраним по справ доказам в порядку статті 89 ЦПК України, правильно взяв до уваги Ситуаційну схему розташування магістрального газопроводу, складену ФОП ОСОБА_5 , із залученням інженера -геодезиста ОСОБА_6 за результатами здійснення топографічно-геодезичних вишукувань із прив'язкою до твердих контурів на місцевості. Проведення таких робіт було замовлено ОСОБА_1 і виконано спеціалістами безпосередньо з урахуванням замірів, здійснених на території належної відповідачу земельної ділянки із доступом до спірних споруд.
У той же час, наданий позивачем ситуаційний план № 013344-ІВ виконаний інженером-геодезистом ОСОБА_4 без участі відповідача, без доступу на його земельну ділянку, яка огороджена парканом, без прив'язки до твердих контурів на місцевості, а тому не може бути взятий до уваги.
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що відповідач демонтував тимчасові споруди та огорожу, що знаходяться в межах охоронної зони магістрального газопроводу на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024, що підтверджується довідкою Гатненської сільської ради від 28.04.2023 року.
Апеляційний суд також приймає до уваги, що за наявності в матеріалах справи доказів, поданих стороною позивача, які містять суперечливі дані та значні розбіжності у визначенні відстані спірної споруди до магістрального газопроводу, представником позивача ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції, не було заявлено клопотання про призначення по справі судової будівельної експертизи
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючисьст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Даниляк Олени Сергіївни- залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київськоїобластівід 25 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набираєзаконної сили з дня їїприйняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивнучастини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішенняпитання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 29 січня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.