Справа № 761/24476/24 Головуючий в суді І інстанції - Юзькова О.Ю.
Провадження № 33/824/877/2025 Головуючий - Олійник В.І.
20 січня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №721924 від 23.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 23 червня 2024 року о 13 год. 50 хв. в м. Києві по вулиці Чорновола, 27 керував автомобілем «Вольво» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не стійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаргу обґрунтовує тим, що в оскаржуваній постанові суд вдався до оцінки обставин, які жодним чином не оспорювались захистом, а саме, того факту, що на відеозаписі з камери БК 472093 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що не оспорювалось ним у запереченнях та у судовому засіданні.
Разом з тим, у вказаній постанові судом навмисно ігнорується важливі обставини, а саме те, що з боку працівників поліції була здійснена провокація вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що у свою чергу, було зазначено у письмових поясненнях, та що безпосередньо також зафіксовано на дослідженому судом відеозаписі. Таким чином вважає, що судом проігноровано його клопотання про закриття провадження у зв'язку з наявністю провокації вчинення правопорушення та відповідно визнання неналежними зібраних внаслідок такої провокації доказів.
Водночас, зазначає, що суд не надав оцінки усім доказам, що наявні у матеріалах справи, з урахуванням того, що ним зазначалось щодо провокації правопорушення працівниками поліції.
Крім того, зазначає, що працівниками поліції не було належним чином роз'яснено йому ( ОСОБА_2 ) порядку проходження огляду, наслідків відмови від проходження вказаного огляду, одночасно умисно уникаючи згадки щодо наявності складу адміністративного правопорушення у разі відмови від проходження огляду.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши доводи клопотання, суд приходить до висновку що клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження слід відхилити, враховуючи, що апеляційну скаргу подано в строк відповідно до вимог КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно приписів ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд, у відповідності з вимогами ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За правилами ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 23 червня 2024 року о 13 год. 50 хв. в м. Києві по вулиці Чорновола, 27 керував автомобілем «Вольво» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не стійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці та почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які містяться в матеріалах справи, є належними, допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух» (зі змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №721924 від 23.06.2024 року, в якому зафіксовано фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та кваліфікацію дій ОСОБА_1
- направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія»;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який міститься на диску, як додатку до протоколу, з якого вбачається, що ОСОБА_1 здійснив перепаркування транспортного засобу, тобто зафіксовано факт керування останнім транспортним засобом. Зафіксовано також, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.
Зазначена у протоколі інформація відповідає обставинам, зафіксованим на долученому до протоколу відеофайлі, тому доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками патрульної поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення не беруться до уваги апеляційним судом, так як з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від вимоги працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння.
Слід зазначити, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України і утворює самостійний склад правопорушення, так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Зазначене ним порушення спростовується матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.І. Олійник