Справа №752/323/24 Головуючий у І інстанції Токман Ю.Ф.
Провадження № 33/824/53/2025 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.
17 січня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, пенсіонера, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору,
За постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 9 грудня 2023 року о 20:23 у м. Києві на пр. Науки, 54 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на спрощений підхід суду до розгляду справи, оскільки суддею не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським та не взято до уваги доводів сторони захисту.
Зазначає, що суд не прийняв до уваги порушення працівниками поліції порядку направлення водія на огляд, оскільки ОСОБА_1 не погодився із результатами огляду на приладі «Drager», а працівники поліції отримавши незгоду особи з результатами огляду на місці, не доставили його до медичного закладу, Направлення на огляд в матеріалах справи теж відсутнє. Вважає, що огляд було проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а тому вважається недійсним, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Вимогами п. 2.9-а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння суддя обґрунтував доказами, які підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 725971 від 19.12.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, результати аналізу приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу на стан алкогольного сп'яніння з кількісним показником 2.26 проміле; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому міститься підпис ОСОБА_1 про згоду з результатами огляду; розпискою ОСОБА_1 про відсторонення від керування транспортним засобом; копією постанови серії ЕНА № 1127577 від 19.12.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП; витягом з бази «Армор» з інформацією про ОСОБА_1 та транспортний засіб, яким він керував, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтвердив фактичні обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, встановлені суддею.
Доказам по справі суддя надав належну правову оцінку і дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З відеозапису події, зафіксованої на бодікамеру поліцейського, вбачається, що на запитання працівників поліції ОСОБА_1 підтвердив вживання ним алкогольних напоїв та визнавав свою вину, також ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, після проходження відповідного огляду погодився із результатами та від огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови ОСОБА_1 із результатами огляду на стан сп'яніння та невиконання працівниками поліції обов'язку щодо доставлення особи до закладу охорони здоров'я, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом події.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи направлення на огляд є неспроможними, з огляду на ті обставини, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, а тому складання направлення на такий огляд за формою, визначеною Інструкцією, не потребується, тому відсутність у матеріалах справи направлення з підписом особи, яка направляється на огляд, не є підставою для скасування рішення суду та не свідчить про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків судді про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9-а) ПДР та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Порушень норм процесуального закону, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.
За таких обставин постанова є законною.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Р. Шроль