29 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/14186/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області (далі також - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 3), про:
- визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, викладене у листі від 16.10.2024 №14789-13546/К-02/8-2500/24, щодо не зарахування до страхового стажу позивачу періоду навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992;
- визнання неправомірними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу позивачу періоду навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 при призначенні пенсії;
- визнання неправомірними дії ГУ ПФУ в Тернопільський області щодо не зарахування до страхового стажу позивачу періоду навчання в Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 при призначенні пенсії;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивачу період навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення пенсії - 04.04.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі при призначенні пенсії не зарахували до страхового стажу період навчання в Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 з підстав того, що період навчання перетинається з періодом роботи в Експериментально - дослідному заводі "Квант" (з 01.04.1988 по 30.06.1988) та містить тривалий період (06 років 05 місяців 26 днів). Проте відомості про закінчення навчального закладу містяться у трудовій книжці позивача, яка є основним документом для підтвердження страхового стажу, а тому повинні бути враховані відповідачем.
04.11.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.12.2024 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.01.2025 представник позивача усунув недоліки позовної заяви та просив залучити в якості співвідповідачів - ГУ ПФУ в Харківській та Тернопільській областях, оскільки права позивача порушено рішеннями цих управлінь.
07.01.2025 ухвалою суду залучено у якості співвідповідачів ГУ ПФУ в Харківській та Тернопільській областях та витребувано у відповідачів копію рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду.
ГУ ПФУ в Чернігівській області, на виконання ухвали суду, подано клопотання про долучення документів, та зазначено, що рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача в електронній базі пенсійного органу відсутнє.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, суд доходить висновку про продовження розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами.
ГУ ПФУ в Чернігівській області та ГУ ПФУ в Тернопільській області подано відзиви на позовну заяву, у якому зазначили, що до страхового стажу позивача не зараховано спірний період навчання з огляду на те, що період навчання перетинається з періодом роботи в Експериментально - дослідному заводі "Квант" (з 01.04.1988 по 30.06.1988) та містить тривалий період (06 років 05 місяців 26 днів). Також зазначив, що оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992, громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території СРСР по 31 грудня 1991 року.
ГУ ПФУ в Харківській області відзив не подано.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2024.
Після звернення позивача до Прилуцького відділу ГУ ПФУ, йому стало відомо, що до страхового стажу не враховано період навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 згідно Диплому серії ФВ № 301680 від 11.09.1992 та запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.07.1980.
20.09.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, за рехультатами розгляду якої, ГУПФУ в Чернігівській області листом від 16.10.2024 №14789-13546/К-02/8-2500/24 повідомило, що до страхового стажу не зараховано період навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992, оскільки останній перетинається з періодом роботи в Експериментально - дослідному заводі "Квант" (з 01.04.1988 по 30.06.1988) та містить тривалий період (06 років 05 місяців 26 днів).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788-XII ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати відповідні періоди для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З матеріалів справи, суд встановив, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 05.07.1980 містить всі необхідні записи про навчання, зокрема про навчальний заклад, дату прийняття та дату закінчення навчального закладу у період з 01.09.1985 по 27.02.1992, реквізити диплому; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача.
Відтак, трудовою книжкою позивача підтверджено спірний період навчання.
Позивачем до трудової книжки надано диплом серії НОМЕР_2 від 11.09.1992 про навчання позивача у Московському інженерно-фізичному інституті у період з 01.09.1985 по 27.02.1992.
Вказані обставини також підтверджують факт навчання позивача у вищезазначеному навчальному закладі. Докази, які б спростували даний факт відсутні.
Відповідач вважає, що спірний період не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, оскільки період навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 з підстав того, що період навчання перетинається з періодом роботи в Експериментально - дослідному заводі "Квант" (з 01.04.1988 по 30.06.1988) та містить тривалий період (06 років 05 місяців 26 днів). Також зазначив, що оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992, громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території СРСР по 31 грудня 1991 року.
Проте суд звертає увагу, що навчання в Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 не позбавляло позивача права здійснювати трудову діяльність в Експериментально - дослідному заводі "Квант" (з 01.04.1988 по 30.06.1988).
Відповідачами не надано доказів, що у зазначений період позивачем припинено навчання у Московському інженерно-фізичному інституті.
Щодо посилань відповідача на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992, тому громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території СРСР по 31 грудня 1991 року, суд зазначає таке.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного суд констатує, що на час навчання позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані пенсійним органом та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача період навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 на території РФ.
Отже, з огляду на відповідні записи у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує період навчання позивача у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Чернігівській області необґрунтовано та безпідставно не зарахувало до страхового стажу період навчання позивача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу спірного періоду навчання, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення пенсії - 04.04.2024.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, викладене в листі від 16.10.2024 №14789-13546/К-02/8-2500/24, то в задоволенні їх слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Натомість відповідач розглянув заяву позивача як звернення, та листом надав відповідь.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12 ).
Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати акти індивідуальної дії у формі листів, в іншому випадку направлення листа кваліфікується як протиправність його дій, та не є актом індивідуальної дії в розумінні п.19 ч. 1 ст.4 КАС України тому не може бути предметом оскарження.
Позовні вимоги до ГУ ПФУ в Харківській та Тернопільській області також задоволенню не підлягають, оскільки докази, які підтверджують прийняття вказаними управліннями відповідних рішень стосовно позивача, відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 484,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Московському інженерно-фізичному інституті з 01.09.1985 по 27.02.1992 та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення пенсії - 04.04.2024.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп коп), сплачений відповідно до квитанції від 17.10.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області , пл. Свободи, 5, Держпром, 3під, 2 пов, м. Харків, Харківська область,61000, код ЄДРПОУ 14099344.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі,3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769.
Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко