29 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/838/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Семенівської міської ради, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Семенівської міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Семенівської міської ради, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України про:
- визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024, яким відмовлено заявнику ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна та рішення виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області № 500 від 27.12.2024, яким затверджено рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024, про відмову заявнику ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна;
- зобов'язання Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна у виді житлового сертифіката за № 3В-26.07.2024-120224 з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, та прийняти рішення про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , у виді житлового сертифіката.
Предметом цього позову є рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024, яким відмовлено заявнику ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна та рішення виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області № 500 від 27.12.2024, яким затверджено рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024, про відмову заявнику ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).
Частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як вказано вище, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 490/5986/17.
Так, зі змісту позову слідує, що позивач, посилаючись на положення Закону №2923-ІХ вважає, що спірне рішення від 23.12.2024 №50 є протиправними та підлягають скасуванню, а його права підлягають захисту в судовому порядку у спосіб, встановлений у прохальній частині позову.
Дійсно, відповідно до преамбули Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі за текстом - Закон №2923-ІХ) - цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
Відповідно до п. 1 Типового положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 р. № 516, Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - комісія), є консультативно-дорадчим органом виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту (далі - уповноважений орган), який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - знищені об'єкти нерухомого майна).
Відповідно до пупнкту 20 Типового положення рішення комісії про надання/відмову в наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна може бути оскаржене до органу, що її утворив. Рішення уповноваженого органу про затвердження рішення комісії про надання/відмову в наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Причини порушення права власності під час війни лежать за межами цивільних відносин, а тому найважливіше місце в механізмі захисту прав власників знищеного або пошкодженого майна посідає держава.
В рішеннях ЄСПЛ у справі «Саргасян проти Азербайджану» (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Sargasyan v Azerb.pdf) та «Чигаров та інші проти Вірменії» (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Chigarov v Vurm.pdf) Суд вказав на те, що держава зобов'язана запровадити відповідні механізми компенсації вартості майна, житла, землі у випадку неспроможності забезпечення можливості повернення до нього або його знищення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024, яким відмовлено заявнику ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна спрямоване на забезпечення компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, які належить позивачу на праві власності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд вважає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу прийняття рішення щодо відмови у наданні компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності, тому спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області № 500 від 27.12.2024, яким затверджено рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 50 від 23.12.2024, то вказане рішення є похідною вимогою від основної вимоги, а тому також не може бути окремим предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» відмова у відкритті провадження у справі є підставою для повернення сплаченого судового збору.
Враховуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що належить повернути ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.2, 4, 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Семенівської міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Семенівської міської ради, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що звернення з даною заявою має відбуватися в порядку цивільного судочинства, розгляд якої віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції № 1022-0444-6692-5919 від 20.01.2025.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко