30 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2929/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 06.06.2024 р. №241670069081 виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти зі стажем роботи на посадах педагогічних працівників понад 30 років.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачі протиправно відмовили позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про відсутність підстав для виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, оскільки спеціальний стаж позивача складає 26 років 05 місяців 09 днів, що є недостатнім для виплати такої допомоги.
З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 19.02.2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач зокрема :
- в період з 01.08.1983 по 15.08.1988 працювала на посаді викладача хорового класу в Сторожинецькій музичній школі;
- з 23.08.1988 по 02.10.1991 року на посаді викладача теоретичних дисциплін Глибоцької музичної школи.
26.02.2024 р. Сторожинецькою музичною школою Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області видана довідка №6 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 01.08.1983 (наказ № 19, параграф 5 від 01.08.1983) по 15.08.1988 (наказ №39-К від 15.08.1988).
26.02.2024 р. Глибоцькою музичною школою Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області видана довідка №22 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 23.08.1988 (наказ № 66 від 23.08.1988) по 02.10.1991 (наказ №51 від 02.10.1991 звільнена у зв'язку з переводом).
У травні 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просила провести нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, оскільки на момент призначення пенсії у неї була достатня кількість необхідного страхового стажу (понад 30 років як у працівника освіти), передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який дає право на виплату вказаної грошової допомоги.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням №241670069081 від 06.06.2024 р. повідомило позивача про відсутність підстав для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, можливо зарахувати періоди роботи з 01.08.1983 p. пo 15.08.1988р. та з 23.08.1988 р. по 02.10.1991 р. при умові надання довідки про перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Станом на 28.05.2024р.(день-звернення) страховий стаж особи складає 38 років 10 місяців 04дні. Спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 26 років 05місяців 09днів.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
Позивач, не погоджуючись із такою відмовою пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1058-IV).
Згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Законом, який гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1788-XII).
Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що додається.
Згідно розділу 1 "Освіта" зазначеного вище Переліку, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема учителі та викладачі музичних і художніх шкіл.
У Примітці 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що робота на посаді викладача (вчителя) у музичній школі, яку позивач займав з 01.08.1983 p. пo 15.08.1988р. та з 23.08.1988 р. по 02.10.1991 р., зараховується до спеціального стажу, передбаченого пунктом «е» ст. 55 Закон №1788-XII, який дає право на отримання грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-IV за наявності достатньої кількості такого стажу.
Поряд з цим, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Згідно пунктів 1-7 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49-51, ст. 376), та механізм її виплати.
До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 994 р.,4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052); переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р.583 (583-92-п) "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., № 11, ст. 271).
Для осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "є" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), до страхового стажу для визначення права на виплату грошової допомоги зараховується час перебування таких осіб у складі збірних команд України, а також колишньої Української РСР.
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12).
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Як зазначено судом вище, з 19.02.2024 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком.
При цьому, пенсію 19.02.2024 року призначено вперше, будь-яких інших видів пенсій позивач не отримувала, що не заперечувалось відповідачем в ході судового розгляду справи.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач зокрема :
- в період з 01.08.1983 по 15.08.1988 працювала на посаді викладача хорового класу в Сторожинецькій музичній школі;
- з 23.08.1988 по 02.10.1991 року на посаді викладача теоретичних дисциплін Глибоцької музичної школи.
26.02.2024 р. Сторожинецькою музичною школою Сторожинецької міської ради Сторожиецького району Чернівецької області видана довідка №6 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 01.08.1983 (наказ № 19, параграф 5 від 01.08.1983) по 15.08.1988 (наказ №39-К від 15.08.1988.
26.02.2024 р. Глибоцькою музичною школою Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області видана довідка №22 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 23.08.1988 (наказ № 66 від 23.08.1988) по 02.10.1991 (наказ №51 від 02.10.1991 звільнена у зв'язку з переводом).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що на момент призначення пенсії в позивача, як у працівника освіти, було достатньо страхового стажу (понад 30 років) на посаді викладача (вчителя) в музичній школі, який дає право на отримання при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
За таких обставин, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з відповідною заяву про нарахування і виплату грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 06.06.2024 повідомило про відсутність підстав для виплати грошової допомоги.
Так, пенсійний орган зазначив, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, можливо зарахувати періоди роботи з 01.08.1983 p. пo 15.08.1988р. та з 23.08.1988 р. по 02.10.1991 р. при умові надання довідки про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Станом на 28.05.2024р.(день-звернення) страховий стаж особи складає 38 років 10 місяців 04дні. Спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 26 років 05 місяців 09 днів. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
При цьому, пенсійним органом у рішенні та відзиві взагалі не обґрунтовано чому вказаний період роботи позивача не було враховано до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової виплати. Будь-яких інших підстав для відмови у виплаті грошової допомоги пенсійним органом не вказано.
Суд наголошує, що позивачем надано довідки з роботи про підтвердження вказаного стажу.
Отже, наведене вище свідчить про безпідставність, необґрунтованість та протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладеного в рішенні від 06.06.2024 р. №241670069081, якою позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Крім цього, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням постанови № 909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №492/446/15-а, від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17.
Поряд з цим, Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 (справа № 462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Суд наголошує, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, оскільки станом на момент призначення пенсії у нього, як у працівника освіти, було більш ніж достатньо спеціального страхового стажу (понад 30 років) на посаді викладача музичної школи, який дає право на виплату такої грошової допомоги.
При цьому, до 19.02.2024 року будь-яких інших видів пенсій позивач не отримував, що також є обов'язковою вимогою для отримання грошової виплати згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Таким чином, з метою обрання належного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області стосовно не виплати позивачу грошової допомоги та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області провести нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке судом визнано протиправним, то суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати - судовий збір в сумі 1211,20 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345).
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, Код ЄДРПОУ 14035769)
Суддя І.В. Маренич