30 січня 2025 року справа № 580/12344/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/12344/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА /ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
11.12.2024 вх. №58312/24 представник позивача адвокат - Трепак Олександр Іванович (ордер серії СА №1093354) у позовній заяві просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1980 до 03.07.1984 у Вільнівському педадогічному училищі та періодів роботи: з 01.08.1984 до 19.07.1985, з 17.10.1985 до 13.05.1986, з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки та періоду її служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком, період навчання з 01.09.1980 до 03.07.1984 у Вільнівському педадогічному училищі та періодів роботи: з 01.08.1984 до 19.07.1985, з 17.10.1985 до 13.05.1986, з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки та періоду її служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки.
13.12.2024 прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (розглянуто екстериторіально за принципом єдиної черги) від 03.12.2024 №233050010719 - позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, позаяк відсутній необхідний страховий стаж, що має становити 30 років. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначає, що страховий стаж позивача становить 29 років 03 місяці 28 днів. Позивач вважає, що страховий стаж з 01.09.1980 до 03.07.1984 у Вільнівському педадогічному училищі та періодів роботи: з 01.08.1984 до 19.07.1985, з 17.10.1985 до 13.05.1986, з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки та періоду її служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки є беззаперечним, розрахунок Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивача здійснений помилково, що призвело до необґрунтованого та неправомірного рішення про відмову у призначенні пенсії.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позов не визнав, 31.12.2024 вх. №61454/24 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії, що за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягли 60-річного віку та мають 30 років страхового стажу. За результатом розгляду документів, що подані до заяви встановлено, що страховий стаж позивача становить 29 років 03 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 №233050010719 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Під час обчислення страхового стажу позивача не враховані відомості з трудової книжки за період навчання з 01.09.1980 до 03.07.1984 у Вільнівському педадогічному училищі та періоди роботи: з 01.08.1984 до 19.07.1985, з 17.10.1985 до 13.05.1986, з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки та періоду служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив до суду не надав, відповідно до довідок про доставку в матеріалах справи копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками отримав 14.12.2024 в підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області екстериторіально за принципом єдиної черги, за результатами розгляду заяви прийняте рішення від 03.12.2024 №233050010719, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, що становить 30 років відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви позивача з наданими документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 29 років 03 місяці 28 днів. До страхового стажу не зараховані: період з 01.09.1980 до 03.07.1984 у Вільнівському педадогічному училищі та періодів роботи: з 01.08.1984 до 19.07.1985, з 17.10.1985 до 13.05.1986, з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки та періоду служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки.
Позивач вважає спірне рішення протиправними та такими, що належить скасувати, тому звернувся до суду з позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України). Згідно із п. 6 ч.1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.09.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно із абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30.06.2000 незалежно від перерв. Відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій.
Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком прийняте за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Мін'юсті 16.03.2021 за № 359/35961.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30.06.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо здійснити перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Згідно із абзацами першим та другим пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала, зокрема, особа, яка звертається за пенсією. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 під час приймання документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, який підтверджує стаж роботи. Відповідно до статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Роботодавець або його правонаступник має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами: виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №527/1655/17).
Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до статті 5 Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 належить застосуванню під час зарахування спірного стажу роботи позивача, оскільки Угода була чинною на момент набуття стажу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, що законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, тобто суд не може підміняти (у зарахуванні стажу чи призначенні пенсії) орган ПФУ, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17 зазначив, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 (свідоцтво про одруження ІІІ НОМЕР_3 - чоловік ОСОБА_3 ) в 1980 вступила до Вільнівського педагогічного училища, в 1984 закінчила повний курс із спеціальності «виховання в дошкільних закладах».
У трудовій книжці серії НОМЕР_4 щодо діяльності позивача містяться записи №1-2 за період роботи з 01.08.1984 до 19.07.1985; запис №3-4 за період роботи з 17.10.1985 до 13.05.1986, запис №5-7 за період роботи з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки; запис №8 щодо періоду служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки.
Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах з обліку трудового стажу та зазначення номеру та дати наказу на звільнення з роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, позаяк працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційних гарантій щодо права на соціальний захист під час вирішення питань обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 висловлено позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Верховний Суд в постанові від 18.11.2022 за результатом розгляду справи №560/3734/22 зазначив: п.95 - основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 1 січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов'язання з надання зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає у момент звернення за призначенням пенсії.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип “належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20ЄДРСР 96833075 щодо індивідуального акта-роз'яснення зазначив: відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб'єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача. Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/415/18 вважає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Суд встановив, що індивідуальний акт у формі рішення від 03.12.2024 №233050010719, яке не вважає протиправним позивач і представник позивача є передчасним і немотивованим, тому надаючи оцінку позовній вимозі зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1980 до 03.07.1984 у Вільнівському педадогічному училищі та періодів роботи: з 01.08.1984 до 19.07.1985, з 17.10.1985 до 13.05.1986, з 15.05.1986 до 24.09.1987 на території Литовської Республіки та періоду служби в рядах Радянської армії з 16.12.1987 до 29 09.1992 на території Естонської Республіки, суд доходить висновку про її необґрунтованість та передчасність за відсутності у матерілах справи мотивованого рішення органу ПФУ за результатом здійснених перевірок відповідачем у контексті сприяння позивачеві у реалізації права на пенсійне забезпечення.
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог під час заповнення трудової книжки і обставин застосування правил перекладу.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган за клопотанням учасника адміністративного провадження або з власної ініціативи, а також у випадках, передбачених законом, залучає до участі в адміністративному провадженні особу, яка сприяє розгляду справи та участь якої необхідна для розгляду справи.
Суд доходить висновку що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області немотивовано, передчасно і неправомірно ухвалив немотивоване, нелогічне управлінське рішення за наявних записів у трудовій книжці - протиправно відмовив позивачу під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком, тому суд за встановлених обставин і оцінених доказів визнає, що у відповідача наявні дискреційні повноваження щодо можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень - мотивованої відмови та з урахуванням вжиття заходів перевірки відомостей для сприяння позивачеві у реалізації права на пенсійне забезпечення ухваленням рішення про зарахування стажу.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Позивач, обираючи спосіб зохисту щодо протиправних дій не врахував зміст п.3 ч.1 ст.5 КАС України, а також за наявного рішення не сформував вимогу відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, тому у задоволенні вимоги щодо протиправних дій у не врахуванні стажу належить відмовити як необгрунтованій.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб'єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб'єкта. Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке. Зважаючи на те, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 №233050010719 є немотивованим і протиправним, позаяк прийняте без всебічного, повного та об'єктивного розгляду та без перевірки поданих позивачем документів до заяви ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком під час оцінки набутого стажу, тому ухвалений без обґрунтування підстав та без урахування усіх обставин індивідуальний акт від 03.12.2024 №233050010719 є протиправним і незрозумілим для подальшого моделювання поведінки позивачем - чому саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області дійшло висновку про відмову, чим не сприяло позивачеві у реалізації права на пенсійне забезпечення, тому належать скасуванню.
З урахуванням повноважень суду відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до повноважень відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обставин розгляду заяви позивача від 27.11.2024 про призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення з огляду на принципи належного врядування необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 27.11.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням підходів клінтоорієнтованого сервісу, висновків суду та дотриманням вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач сплатив 1211, 20 грн (квитанція від 09.12.2024 №2020-1966-7023-7083), позовні вимоги задоволені частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2024 №233050010719 у відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 з доданими документами із урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538]; Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області [вул. Саєнка Андрія, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548].
Рішення суду складене 30.01.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА