Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 січня 2025 року справа №520/20236/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), передбачену вимогами пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію у відсотках визначених у наказах командира військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01 січня 2003 року по день фактичної виплати надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), передбаченої вимогами пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 та премії у відсотках, визначених у наказах командира військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправно не нарахувано та не виплачено позивачу 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), передбачену вимогами пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач, на адресу суду, відзив на адміністративний позов не надав.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо невиконання пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при нарахуванні грошового забезпечення у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при нарахуванні грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), передбачену вимогами пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_4 нарахувати та виплатити позивачупремію у відсотках визначених у наказах командира військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Указу Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Указ №173/2002) військовослужбовцям (окрім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони України, суддів військових місцевих та військових апеляційних судів та військовослужбовців строкової військової служби) установлені надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), яку належало сплачувати військовослужбовцям з 01 січня 2003 року.
Указом Президента України Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України від 18 грудня 2007 року, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Надбавка за Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) виплачувалась всім без винятку військовослужбовцям.
Отже, з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року позивач отримувала щомісячну надбавку в розмірі 100 % від грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) відповідно Указу Президента України від 31.07.2000 № 939/2000, так і Указу Президента України від 23.02.2002 № 173/2002.
При цьому, судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено того, що військовослужбовцю належало до виплати дві надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років).
З огляду на викладене, грошове забезпечення позивача за спірний період не зменшилося, оскільки позивач отримував надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
За таких обставин, доводи позивача про те, що він вищевказану надбавку не отримував є необґрунтованими.
При цьому, задоволення позовних вимог фактично матиме наслідком неправомірну подвійну виплату позивачу однієї й тієї ж надбавки.
Так, грошове забезпечення позивача за спірний період не зменшилось, оскільки позивач отримувала надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Відповідно до пункту 34.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 75 від 05 березня 2001 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), виплата премії здійснюється щомісяця за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць у межах фонду преміювання за розрахунковий період (за місяць 33,3 відсотка фонду грошового забезпечення, за квартал 100 відсотків). Розмір премій визначається наказом командира військової частини, а командирам наказами вищих командирів/начальників.
Так, доводи позивача щодо заниження суми премії ґрунтувалися виключно на не нарахуванні відповідачем спірної надбавки.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується факт не нарахування та невиплати позивачу надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) в період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року.
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01 січня 2003 року по день фактичної виплати надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), передбаченої вимогами пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002 та премії у відсотках, визначених у наказах командира військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При цьому, відповідач не допустив протиправну бездіяльність при виплаті надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та премії за спірний період.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов