Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 січня 2025 р. № 520/13075/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Військова частина НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.08.2022 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року та відповідно, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовця (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 08.08.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовця (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій;
- визнати протиправними діями військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування додаткової винагороди на період дій воєнного стану, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дій воєнного стану", у розмірі 30000 грн. військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 02.01.2023 року по 03.02.2024 року, в розрахунку на місяць пропорційно, на час забезпечення здійснення ОСОБА_1 в цей період заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування бойової агресії на час виконання бойових (спеціальних) завдання на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду на період дії воєнного стану, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн. за період з 02.01.2023 до 03.02.2024, в розрахунку на місяць пропорційно, на час забезпечення здійснення ОСОБА_1 в цей період заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії на час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 80200.56 грн. (вісімдесят тисяч двісті) гривень 56 копійок.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.08.2022 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року та відповідно, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій та в щодо нарахування додаткової винагороди на період дій воєнного стану, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дій воєнного стану", у розмірі 30000 грн. військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 02.01.2023 року по 03.02.2024 року, в розрахунку на місяць пропорційно, на час забезпечення здійснення ОСОБА_1 в цей період заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування бойової агресії на час виконання бойових (спеціальних) завдання на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, є протиправними.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08 серпня 2022 року проходила військову службу за мобілізацією, а з 22 січня 2023 року - за контрактом, у військовій частині НОМЕР_2 .
3 15.02.2023 позивача призначено на посаду офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу із наказу командира Відповідача (по стройовій частині) № 34 від 03.02.2024 року позивача звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від “11» січня 2024р. № 10 у запас, відповідно до абзацу 10 підпункту "г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, без права носіння військової форми, вважати такою, що "03" лютого 2024 року справи та посаду здала.
3 "03» лютого 2024 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з “04" лютого 2024 року.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що станом на день прийняття наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - на 04.02.2024 року, відповідач не провів із повного розрахунку усіх сум, що підлягають виплаті у зв'язку зі звільненням з військової служби, не здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення (у тому числі і грошової допомоги на оздоровлення), належного позивачу з 08.08.2022 року - по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним Законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року відповідно.
Грошове забезпечення позивача розраховувалося на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Крім того, позивач зазначила, що відповідач не нарахував та не виплатив додаткову грошову винагороду у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 підвищеної до 100.000,00 грн. за місяць, починаючи з 02.01.2023 року по дату звільнення.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідачем не заперечувався факт того, що за спірний період грошове забезпечення нараховувалось позивачу без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривня.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривня.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.08.2022 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року та відповідно, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, є протиправною.
З метою відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовця (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 08.08.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій; за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди під час дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету України від 28.02.2022 № 168 в розмірі 100 000 гривень за період з 02.01.2023 року по 03.02.2024, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указами Президента України №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» введений воєнний стан та оголошена мобілізація.
Відповідно до Указу Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 07.02.2023 №2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду цієї справи на території України діє особливий період.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Згідно п. 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01.09.2022 року по 20.01.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 установлено (в редакції від 20.01.2023 року): що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ 07.06.2018 № 260 доповнено новим розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» , який застосовується з 01 лютого 2023 року.
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Таким чином, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Суд зазначає, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, був затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України у грудні 2022 року та періодично оновлюється. Зміни до нього вносяться за погодженням із Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Водночас, відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено: район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Тобто, з метою правозастосування Постанови №168 визначення району воєнних (бойових) дій здійснюється саме Головнокомандувачем Збройних Сил України.
При цьому Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, слугує для вирішення правовідносин щодо підтримки окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, додаткових коригуючих коефіцієнтів оплати праці державних службовців в державних органах, розташованих на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень, та багатьох інших.
При цьому для правозастосування приписів Постанови №168 район ведення бойових дій визначається виключно рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
На виконання вимог ухвали суду від 16.12.2024 відповідачем до матеріалів справи надані довідки Військової частини НОМЕР_6 від 23.01.2025, з яких убачається, що ОСОБА_1 при звільненні нараховано за лютий 2024 року оклад за військовим званням - 112,76 грн., посадовий оклад - 394,14 грн., надбавка за вислугу років - 126,73 грн., надбавка за особливості проходження служби - 411,86 грн., надбавка за роботу з таємними документами - 39,11 грн., премія - 1746,04 грн., компенсація за невикористану відпустку за 2022 -2024 роки - 50956,55 грн., грошова допомога на оздоровлення за 2024рік - 27365,55 грн, грошова допомога при звільненні - 6841,39 грн. Всього нараховано грошове забезпечення в сумі 87994,47 грн.
За період безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у період здійснення зазначених заходів та виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн 00 коп. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду у сумі 3103,45 грн. за лютий 2024 року. Всього при звільненні виплачено на картковий рахунок 89731,45 грн.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_7 від 23 січня 2025 р. № 1573/170, записи в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_2 за період з 02.01.2023 по 03.02.2024 роки, відносно ОСОБА_1 , про безпосередньо участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, визначеного наказами Головнокомандувача Збройних Сил України - відсутні.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_7 від 23 січня 2025 р. №1573/169, з 02.01.2023 по 03.02.2024, ОСОБА_1 , безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, визначеного наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не брала.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази відносно позивача про її безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, визначеного наказами Головнокомандувача Збройних Сил України у спірний період.
Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу за спірний період додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно, на час забезпечення здійснення ОСОБА_1 в цей період заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії на час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, а тому суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 80200,56 грн. (вісімдесят тисяч двісті) гривень 56 копійок, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов'язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.
У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України у цій справі, є 03.02.2024 (дата виключення позивача зі списків частини).
Період стягнення середнього заробітку з 03.02.2024 до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22.
Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що, у зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата вважає, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Водночас, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного суду від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22, суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 03.02.2024 (дата виключення позивача зі списків частини), яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Військової частини НОМЕР_7 від 23.01.2025 №1573/173, ОСОБА_1 за грудень 2023 року нараховано оклад за військовим званням - 1090 грн., посадовий оклад - 3810 грн., надбавка за вислугу років - 1225 грн., надбавка за особливості проходження служби -3981,25 грн., надбавка за роботу з таємними документами - 381 грн., премія - 16878,30 грн. Всього нараховано грошове забезпечення в сумі 27365,55 грн., за січень 2024 року нараховано оклад за військовим званням - 1090 грн., посадовий оклад - 3810 грн., надбавка за вислугу років - 1225 грн., надбавка за особливості проходження служби - 3981,25 грн., надбавка за роботу з таємними документами - 381 грн., премія - 16878,30 грн. Всього нараховано грошове забезпечення в сумі 27365,55 грн.
Таким чином середньоденний розмір заробітної плати складає 882,76 грн. ((27365,55грн.+27365,55грн.)/62дні). Середньогодинний розмір заробітку - 36,78грн. (882,76грн./24години).
При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за спірний період слід застосувати статтю 117 КЗпП України у редакції після 19.07.2022, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
На момент пред'явлення позову кількість днів затримки розрахунку при звільненні позивача становила: лютий 2024 року - 26 днів (з 04.02. - до 29.02.24); березень 2024 року - 18 днів (з 01.03 - до 18.03.24). Всього 44 дні затримки розрахунку при звільненні.
Відтак, сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 44 дні х 882,76 грн = 38 841,44 грн.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Військова частина НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.08.2022 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року та відповідно, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовця (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 08.08.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовця (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 38 841,44 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок одна гривня 44 копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 січня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях