Справа № 500/7601/24
30 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, яка полягає у нездійсненні переведення ОСОБА_1 на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та призначення (поновлення) пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести на облік до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та здійснювати виплату пенсії за місцем реєстрації ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , починаючи з дати звернення 12 червня 2024 року.
Також позивач просив звільнити його від сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 червня 2024 року позивачем подано заяву до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про забезпечення виплати пенсії за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи.
19 червня 2024 року Головним управління Пенсійного Фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 192650011580, про що повідомлено позивача листом за №1900-0205-5/31446 від 26 червня 2024 року.
Як зазначено у рішення відповідача, призначення (поновлення) пенсії можливо тільки на підставі документів пенсійної справи, в тому числі із документами про припинення виплати пенсії органами, що призначали та виплачували пенсію за попереднім місцем проживання. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання.
Проте позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, протиправним та таким, що грубо порушує соціальні права позивача та зазначає, що згідно паспортних даних він зареєстрований в Автономній Республіці Крим. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивач 20 червня 2022 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою № 6102-7001295879.
Вказує, що з врахуванням того, що в Україні тривають воєнні дії, можливості та бажання повертатися на окуповану територію у позивача відсутні. В свою чергу, позивач є особою пенсійного віку, засобів для існування на території України немає, тому звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області із заявою про поновлення йому пенсії за віком, яка гарантована Конституцією. Зазначає, що документи, які вимагає відповідач позивач надати не може, оскільки вони перебувають на окупованій території.
Ухвалою суді від 27.12.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Залучено до участі у справі, в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
07.01.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування необхідних для поновлення виплати пенсії документів, особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до органів російської федерації.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
13.01.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що до переліку документів позивача не долучено пенсійну справу, в якій зібрано усі необхідні документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне чи тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, одержував пенсію.
Для визначення права на призначення (поновлення) позивачу пенсійної виплати, необхідно надати пенсійну справу, а також довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання.
Отже, враховуючи зазначене, на переконання представника, згідно поданих документів відсутні підстави для переведення на облік та здійснення виплати пенсії позивачу за місцем реєстрації з 12.06.2024.
29.01.2025 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн від 27.01.2025.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Алуштинським МВ ГУ МВС України у Криму 18 липня 1997 (арк. справи 17-18).
Згідно відмітки та трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 29.01.1981, позивачу була призначена пенсія управлінням ПФ РК в м.Алушта (арк. справи 9).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 20.06.2022 №6102-7001295879 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. справи 20). Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .
12.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення (поновлення) пенсії.
За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Львівській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області 19.06.2024 прийняло рішення №192650011580 про відмов у призначенні пенсії (арк. справи 7).
Дане рішення обґрунтоване тим, що переліку документів не долучено пенсійну справу, в якій зібрано усі необхідні документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці одержував пенсію.
Також у рішенні зазначено, що для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
В статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги (крім допомоги на проживання, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709) та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги (крім допомоги на проживання, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709) та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Отже, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи є дійсною.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно правової позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 29.05.2024 у справі №360/6945/21, перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
З аналізу положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав для цього в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
У постанові від 24.11.2021 у справі №286/2265/17 Верховний Суд зазначив, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Щодо посилань відповідачів на відсутність підстав для поновлення виплати пенсії позивача за відсутності паперової пенсійної справи та документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, то суд вважає такі необґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідачі вказують, що механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02.06.2014 (далі - Порядок №234).
За приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Разом з тим, Порядок №234 стосується громадян, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Натомість, у даній справі, позивач згідно довідки від 20.06.2022 №6102-7001295879 є внутрішньо переміщеною особою та з 20.06.2022 взятий на облік за адресою АДРЕСА_3 . (аркуш справи 20)
Відповідно до абзацу другого пункту 1.5 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1):
- Внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Порядок здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначено постановою КМУ від 5 листопада 2014 р. №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". (Далі - Постанова №637)
Зокрема, відповідно до п.1 Постанови №637:
- призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
- під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. Територіальні органи Пенсійного фонду України можуть провести ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг;
- територіальні органи Пенсійного фонду України опрацьовують наявну інформацію про результати проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеними особами, які одержують пенсію, та продовжують виплату пенсії у разі проходження фізичної ідентифікації особою.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, 12 червня 2024 року позивачем подано заяву до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про забезпечення виплати пенсії за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, розгляд вказаної заяви позивача Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Тернопільській області не здійснений в порядку визначеному постановою КМУ від 5 листопада 2014 р. №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Зокрема, не проведено ідентифікацію особи заявника, фіксування місця і часу його звернення, не порівняно отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики, не опрацьовано таку інформацію, і як наслідок, не вирішено питання продовження виплати пенсії у разі проходження фізичної ідентифікації особою.
Натомість, звернення позивача за принципом екстериторіальності передано Головному управлінню Пенсійного Фонду України у Львівській області, яким розглянуто таке звернення, як заяву про призначення пенсії.
При цьому, при розгляді заяви позивача застосовано Порядок №234, який стосується громадян, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, яким позивач не являється.
В результаті зазначеного, Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Львівській області прийнято протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
При цьому, слід зазначити, що особа може не володіти інформацією про порядок та форму звернення до територіального органу пенсійного фонду для відновлення її соціальних прав, однак, на підставі поданих документів та відомостей з баз даних Пенсійного фонду України не важко було встановити, що в даному випадку позивач є тимчасово переміщеною особою і розгляд його питання повинен здійснюватись в порядку визначеному постановою КМУ від 5 листопада 2014 р. №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Вказані протиправні дії відповідачів призвели до прийняття протиправного рішення та порушення прав позивача.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Однак, оскільки відповідачами не розглянуто заяву позивача у встановленому Постановою №637 порядку, зокрема, не проведено ідентифікацію особи заявника, та не вчинено інші дії передбачені вказаною Постановою, і як наслідок, не вирішено питання призначення (відновлення, продовження) виплати пенсії, то належним способом захисту порушених прав позивача є:
- визнання протиправними дій відповідачів щодо розгляду звернення позивача не у встановленому порядку;
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.06.2024 №192650011580;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути звернення позивача від 12.06.2024, в порядку, визначеному постановою КМУ від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", та вирішити питання призначення (відновлення, продовження) виплати пенсії.
Оскільки позовні вимоги задоволено у спосіб обраний судом, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн., оскільки до порушення прав позивача призвела первісна протиправна поведінка саме цього органу пенсійного фонду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 12.06.2024 у не встановленому порядку.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №192650011580.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути звернення позивача від 12.06.2024, в порядку, визначеному постановою КМУ від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", та вирішити питання призначення (відновлення, продовження) виплати пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79016, код ЄДРПОУ 13814885);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.