Справа № 500/6976/24
27 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 липня 2024 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Тернопільській області (вул. І. Франка, 34, м. Шумськ Тернопільської області) із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком, відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві прийнято рішення від 05.08.2023 року № 192450007457 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком. Зокрема, не враховано до стажу періоди роботи в колгоспі згідно записів в трудовій книжці (відсутня інформація про трудову участь у господарстві) та згідно архівної довідки від 26.07.2024 року № 03-01/2/1343, оскільки зазначене по батькові містить скорочення, що не відповідає паспортним даним заявника.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05.08.2023 року № 192450007457 року протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою суду від 27.11.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 02.01.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №192450007457 від 05.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 60 років.
Страховий стаж позивача - 18 років 03 місяці 07 днів. Стаж для визначення права - 20 років 04 місяці 02 дні.
До стажу позивача не може бути зараховано період роботи в колгоспі згідно з записами в трудовій книжці, оскільки відсутня інформація про трудову участь у господарстві, а також згідно з архівною довідкою від 26.07.2024 №03-01/2/1343, оскільки по батькові містить скорочення (не відповідає паспортним даним).
Враховуючи зазначене, у пенсійного органу немає підстав для призначення пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.
На підставі викладеного представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 липня 2024 року звернувся до Відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Тернопільській області (вул. І. Франка, 34, м. Шумськ Тернопільської області) із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком, відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві прийнято рішення від 05.08.2023 року № 192450007457 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Зокрема, не враховано до стажу періоди роботи в колгоспі згідно записів в трудовій книжці (відсутня інформація про трудову участь у господарстві) та згідно архівної довідки від 26.07.2024 року № 03-01/2/1343, оскільки зазначене по батькові містить скорочення, що не відповідає паспортним даним заявника.
Не погодившись із протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05.08.2023 року №192450007457 щодо не зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи та відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного-забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення .
За змістом ч.І ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно даних розрахунку стажу проведеного Відповідачем, вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 60 років. Страховий стаж позивача - 18 років 03 місяці 07 днів. Стаж для визначення права - 20 років 04 місяці 02 дні.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Цим порядком передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, дійсно разом із заявою за призначенням пенсії, з якою позивач 29 липня 2024 року через відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області він надав документи, серед яких: архівна довідка про трудовий стаж від 26.07.2024 року № 03-01/2/1343, видана архівним відділом № 2 Кременецької РВА Тернопільської області, про його участь, з 01 березня 1986 року по 30 червня 2000 року, у колгоспному виробництві колгоспу ім. Б.Хмельницького, пайового товариства ім. Б.Хмельницького с. Людвище Кременецького (Шумського) району Тернопільської області.
Зазначені у довідці періоди роботи протиправно не зараховано до страхового стажу та пенсію не призначено внаслідок цього.
Разом із заявою за призначенням пенсії, позивачем надано документи, згідно із переліком, про трудову діяльність позивача, серед яких - трудова книжка НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . На підставі даних документів, за алгоритмом розрахунку - пенсія за віком форма PC - право, розраховано стаж для розрахунку права на пенсію - 20 років 04 місяці 2 дні.
У трудовій книжці НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 мається запис про трудовий стаж - три роки до служби в рядах Радянської Армії на підставі диплому НОМЕР_2 .
У дипломі НОМЕР_2 видано ОСОБА_1 мається запис про те, що я 01 вересня 1979 року вступив на навчання у середнє СПТУ - 5 у м. Збаражі, та 21 липня 1982 року закінчив повний курс навчання. За формою PC - право, цей період, строкової військової служби, з 23.11.1982 року по 12.12.1984 року (2 роки 0 місяців 20 днів ) зараховано до стажу, який дає право на пенсію.
У трудовій книжці НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 мається запис про службу в рядах Радянської Армії з 23.11.1982 по 12.12.1984, який внесено на підставі військового квитка НОМЕР_3 . За формою PC - право, цей період з 01.09.1979 року по 21.07.1982 року (2 роки 10 місяців 21 день) зараховано до стажу, який дає право на пенсію.
У військовому квитку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 мається запис про службу в рядах радянської Армії з 23.11.1982 по 12.12.1984.
У трудовій книжці НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 мається запис про роботу водієм у Шумській райсільгосптехніці з 24.01.1985 ( наказ № 23 від 23.01.1985) по 28.01.1986 ( наказ № 28 від 28.01.1986). За формою PC - право, цей період з 24.01.1985 року по 28.01.1986 року (1 рік 0 місяців 5 днів) зараховано до стажу, який дає право на пенсію.
Згідно з довідкою від 02.07.2024 №417 Шумського ВАТ «Агропромтехніка» ОСОБА_1 працював у Шумській «Райсільгосптехніці»: з 24.01.1985 наказ № 23 від 23.01.1985 по 28.01.1986 наказ № 28 від 28.01.1986.
У трудовій книжці НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 маються належні записи:
- від 01.03.1986 про прийняття на роботу шофером в КСП ім. Б. Хмельницького (Пр.№4 від 06.03.1986);
- від 01.07.1992 про прийняття в члени ПТ ім. Б.Хмельницького (Пр. № 3 від 23.07.1992);
- від 30.06.2000 про вибуття з членів ПТ ім. Б.Хмельницького (Пр. № 3 від 20.06.2000).
Згідно з архівним витягом архівного відділу №2 Кременецької РВА Тернопільської області № 03-01/2/1344 від 26.07.2024 ОСОБА_1 , який з поважних причин у 1986 році не виробив встановлений мінімум людиноднів, правлінням колгоспу ім. Б.Хмельницького від 30.01.1987 року - зараховано до стажу за 1986 рік.
Згідно з Архівними Витягами архівного відділу №2 Кременецької РВА Тернопільської області № 03-02/2/68 від 30.10.2024 ОСОБА_2 надавалися відпустки за 1987, 19888 та 1989 роки.
Відповідно до протоколу зборів уповноважених колгоспу ім. Б.Хмельницького № 4 від 23.11.1992 та розпорядження представника Президента України від 02.12.1992 № 370 вбачається, що на баз колгоспу створено пайове товариство ім. Б.Хмельницького.
Таким чином із системного аналізу та змісту наданих документів можна належним чином ідентифікувати особу позивача - ОСОБА_1 та встановити періоди його роботи. Зазначені в рішенні підстави відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності є надто формальними. Зазначена розбіжність, через скорочення «по-батькові ОСОБА_3 » у викладенні «МИКОЛ.» (так в документах) не може мати своїм наслідком відмови у врахуванні зазначених періодів до страхового стажу, оскільки працівник не несе відповідальності за правильність складання відповідних довідок.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 вищевказаного Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому, у довідці мають бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Водночас, згідно п.18 цього ж Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Враховуючи вище зазначене, суд вважає, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоди роботи з 01 березня 1986 року по 30 червня 2000 року.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком - підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком, починаючи з 14 липня 2024 року, то суд зазначає наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії позивачу з 14 липня 2024 року. Відтак, позов належить задовольнити частково.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №192450007457 від 05.08.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 березня 1986 року по 30 червня 2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком починаючи з 14 липня 2024 року, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 код ЄДРПОУ 42098368).
Головуючий суддя Подлісна І.М.