30 січня 2025 року м. Рівне №460/14631/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій стосовно відмови у звільненні з військової служби та зобов'язання звільнити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Одночасно з позовною заявою, подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби за межі військової частини чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалою суду від 29.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання звільнити з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що 13 жовтня 2022 року було укладено контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на 6 місяців. Вважає, що 13 квітня 2023 року строк дії Контракту закінчився. Тому, в листопаді 2024 року позивачем подано рапорт у якому він просив звільнити його з військової служби в запас на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Однак, командиром військової частини НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту на підставі того, що строк дії Контракту було продовжено згідно із вимог абзацу 3 пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка була чинною станом на 13.04.2023. Вказує, що не був ознайомлений із наказом про продовження строку Контракту. З формулювання законодавцем підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» слідує, що звільнення з військової служби на підставі даної норми є правом військовослужбовця. За наведеного, вказує на протиправність дій відповідача. Просить позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Звертає увагу, що військовою частиною було видано наказ (по стройовій частині) від 13.04.2023 №107, яким зафіксовано факт продовження дії Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 13.04.2023 до закінчення воєнного стану на підставі абзацу 3 пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наголошує, що норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка набула чинності 18.05.2024, не може бути застосована до Контракту, який було продовжено 13.04.2023 до набрання чинності зазначеною нормою та термін дії якого станом на момент подання позивачем рапорта про звільнення з військової служби не закінчився. Виходячи з цього, підстави для звільнення позивача з військової служби у зв'язку закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану - відсутні. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідженими по справі доказами судом встановлені такі фактичні обставини.
13.10.2022 між громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з однієї сторони та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 з другої сторони, було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (далі - Контракт).
Відповідно до умов пункту 1 Контракту, громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту, відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2023 №107, відповідно до абзацу третього пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами), солдату ОСОБА_1 продовжено дію Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України понад встановлений строк з 13.04.2023 до закінчення військового стану та на час, необхідний для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладення нового контракту.
06.11.2024 ОСОБА_1 подав рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 (зареєстрований за вх. №12725 від 08.11.2024) у якому просив звільнити його з військової служби в запас на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь за №609/13259 від 11.11.2024, якою відмовлено у задоволенні рапорту на підставі того, що строк дії Контракту не закінчився, оскільки його дію було продовжено раніше згідно вимог абзацу 3 пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка була чинною станом на 13.04.2023. Таким чином, відсутні підстави для звільнення з військової служби.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №2232-XII, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на дату укладення Контракту) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 2 цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною 3 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що видами військової служби є:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Як встановлено судом, 13.10.2022 між позивачем та відмовідачем укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, за пунктом 1 якого ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту, відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Строки військової служби визначені статтею 23 Закону №2232-XII.
Станом на дату виникнення вказаних правовідносин, пункт 2 частини дев'ятої статті 23 Закону №2232-XII передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В такій же редакції пункт 2 частини дев'ятої статті 23 Закону №2232-XII був чинним станом на 13.04.2023.
Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII було передбачено, що з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
З фактичних обставин справи слідує, що випадків визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII, позивачем зазначено не було.
Тому, згідно з витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2023 №107, відповідно до абзацу третього пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами), солдату ОСОБА_1 продовжено дію Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України понад встановлений строк з 13.04.2023 до закінчення військового стану та на час, необхідний для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладення нового контракту.
Судом встановлено, що у пункті 11-2 примірника Контракту, що зберігається в особовій справі позивача, проставлено відповідний запис про продовження його дії із зазначенням підстав та дати продовження, завірений підписом командира військової частини та скріплений гербовою печаткою.
Позивач вкаузє, що не був ознайомлений із наказом по особовому складу стосовно доповнення до пункту 11-2 обох примірників діючого Контракту про проходження військової служби, а також ніде не зазначений його підпис про те, що він погоджується на продовження строку Контракту.
З встановлених судом доказів та фактичних обставин справи слідує, що позивач був обізнаний з Наказом від 13.04.2023 №107, позаяк з 13.04.2023 продовжував проходження військової служби у відповідача, а також станом на листопад 2024 року. У такому випадку, відсутність підпису не може свідчити, що позивач не погоджується на продовження строку Контракту. Інших обставин, підтверджених належними доказами, позивачем не доведено.
За наведеного, доводи позивача з даного приводу, судом відхиляються.
Станом на дату подання позивачем рапорту (06.11.2024), пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII було передбачено, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Вказані зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).
Таким чином, пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII зазнав суттєвих змін, а саме доповнений підпунктом «ж», на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби.
Як вже зазначалось судом, станом на дату укладення Контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-XII, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Зі змінами, внесеними Законом №3633-ІХ, строки військової служби під час дії особливого періоду передбачені частиною 8 статті 23 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до цих змін, строки військової служби під час дії особливого періоду:
1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, крім військовослужбовців базової військової служби, військова служба продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є», «ж», «з», «и» частини третьої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г», «д», «е», «є», «з», «и» частини третьої статті 26 цього Закону;
2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності, зокрема й до спірних у межах даної справи.
Отже, вищенаведені зміни до Закону №2232-XII не стосуються спірних правовідносин.
Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року №3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року №3564-IX, та Указом від 6 травня 2024 року №271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року №3684-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Оскільки, за нормами чинними станом на 13.04.2023, ОСОБА_1 продовжено дію Контракту понад встановлений строк з 13.04.2023 до закінчення військового стану та на час, необхідний для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладення нового контракту, то станом на момент подання рапорту від 06.11.2024, строк дії Контракту не завершився та продовжує діяти.
Саме таку відповідь на рапорт позивача надано командиром військової частини НОМЕР_1 за вих. №609/13259 від 11.11.2024.
Суд звертає увагу, що частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.
У рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, а дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідь відповідача щодо відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, є правомірною.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність вчинених дій та прийнятого рішення підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими.
За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій стосовно відмови у звільненні з військової служби та зобов'язання звільнити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 січня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Н.В. Друзенко