30 січня 2025 р. Р і в н е №460/13262/24
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Щербакова В.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.24 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.06.24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 05.06.24 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року..
Зазначене рішення суду набрало законної сили.
ОСОБА_1 подав до суду заяву у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої остання просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчиненні на виконання рішення суду від 26.11.24 у справі №460/13262/24 щодо нарахування позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення та її виплати з 05.06.24 в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчиненні на виконання рішення суду у справі в частині припинення нарахування позивачу доплати до пенсії з 01.01.2025, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення та її виплати у розмірі, що дорівнює розміру двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненські області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Враховуючи вимоги ст.229, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув подану заяву у письмовому провадженні.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N209,с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Судом встановлено, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.24 позивачу відповідачем проведено перерахунок пенсії за період з 05.06.24 по 31.12.2024 та нараховано доплату у розмірі 3200 грн. Зазначені нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснено всупереч рішенню суду - з розрахунку двох мінімальних заробітних плат із застосуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким передбачено, що розмір мінімальної зарплати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду становить 1600 гривень, тобто фактичний розмір доплати було зменшено.
Тобто, рішення суду відповідачем не виконується, що є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".
Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Варто зауважити, що виконуючи рішення суду у справі №460/13262/24 відповідач зобов'язаний застосовувати розмір доплати - два прожиткові мінімуми для працездатних осіб (3028,00 х 2 = 6056,00 грн).
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду у визначений відповідачем спосіб за період з 05.06.2024 по 31.12.2024 є протиправними, такими, що також сприяють тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.
Отже, заява позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Щодо вимог заяви за період з 01.01.2025.
Заявник зазначає, що відповідач скасував доплату (підвищення) до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та фактично з 01.01.2025 не виконує судове рішення у справі.
Рішенням суду у справі №460/13262/24 визначається дата, з якої позивачу слід нарахувати та виплачувати доплату до пенсії (з ...); нарахування та виплата доплати до пенсії на виконання судового рішення не обмежується кінцевою датою.
З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
Тобто, відповідач був зобов'язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ до моменту настання таких випадків:
1 - зміна правого статусу позивача;
2 - зміна законодавства.
У даному випадку має місце настання такого випадку, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат.
У Протоколі перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсійним органом зазначено:
рішення: про перерахунок пенсії;
вид перерахунку: Зміна права на підвищення (стаття 39 ЗУ №796) (масовий).
Суд зазначає, статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX) визначено:
«Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею».
Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:
- дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов'язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);
- умова «постійного» проживання в цих зонах: періоди постійного проживання у зонах: станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року;
- дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат;
- сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року».
При цьому, суд зауважує, що зазначені обставини свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким судом не надавалася правова оцінка в ході розгляду справи у справі №460/13262/24 та які не охоплені рішенням суду у справі №460/13262/24.
За приписами частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Враховуючи те, що між сторонами виник новий спір щодо припинення виплати доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII, тому правові підстави для застосування заходів контролю у порядку статті 383 КАС України за період з 01.01.2025.
Керуючись статтями 241, 249, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/13262/24 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.24 року у адміністративній справі №460/13262/24, щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, з 05.06.24 по 31.12.2024 у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам із застосуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 30 січня 2025 року
Суддя В.В. Щербаков