про залишення позовної заяви без розгляду
30 січня 2025 року м. Рівне №460/14731/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №35551700240522 від 28.04.2023, №35581700240522 від 28.04.2023, №35531700240522 від 28.04.2023, №35541700240522 від 28.04.2023 №35561700240522 від 28.04.2023, №35571700240522 від 28.04.2023, податкову вимогу форми "Ф" №0004623-1301-1700 від 03.11.2023.
Разом з позовною заявою позивач подала клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що акт перевірки від 08.03.2023, податкові повідомлення-рішення №35551700240522 від 28.04.2023, №35581700240522 від 28.04.2023, №35531700240522 від 28.04.2023, №35541700240522 від 28.04.2023 №35561700240522 від 28.04.2023, №35571700240522 від 28.04.2023 та податкову вимогу форми "Ф" №0004623-1301-1700 від 03.11.2023 не отримувала, а тому наявні підстави для поновлення процесуального строку на їх оскарження до суду.
Ухвалою суду від 06.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Зазначеною ухвалою витребувано у Головного управління ДПС у Рівненській області, зокрема, належним чином засвідчені копії доказів надіслання та отримання позивачем податкових повідомлень-рішень №35551700240522 від 28.04.2023, №35581700240522 від 28.04.2023, №35531700240522 від 28.04.2023, №35541700240522 від 28.04.2023 №35561700240522 від 28.04.2023, №35571700240522 від 28.04.2023 та податкової вимоги форми "Ф" №0004623-1301-1700 від 03.11.2023.
Відкриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність дослідження причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вирішення питання щодо його поновлення під час розгляду справи.
10.01.2025 на виконання ухвали суду відповідачем подано витребувані судом докази, зокрема, докази надіслання позивачу засобами поштового зв'язку копії наказу від 19.01.2023 №96-п про проведення документальної позапланової перевірки, акту за результатами проведення перевірки від 08.03.2024, податкові повідомлення-рішення №35551700240522 від 28.04.2023, №35581700240522 від 28.04.2023, №35531700240522 від 28.04.2023, №35541700240522 від 28.04.2023 №35561700240522 від 28.04.2023, №35571700240522 від 28.04.2023, податкову вимогу форми "Ф" №0004623-1301-1700 від 03.11.2023, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про його вручення за податковою адресою: АДРЕСА_1 .
Також, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропущеним строком звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин такого пропуску.
27.01.2025 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на те, що спірних рішень не отримувала, оскільки фактично з кінця 2022 року проживала не за місцем реєстрації. Наголосила на обставини, які були зумовлені військовим станом, у зв'язку із чим не могла вчасно реалізувати своє право щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Надаючи правову оцінку та вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд враховує наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно з позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 160/11673/20, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч. 2 ст. 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що копія наказу від 19.01.2023 №96-п про проведення документальної позапланової перевірки, акт за результатами проведення перевірки від 08.03.2024, податкові повідомлення-рішення №35551700240522 від 28.04.2023, №35581700240522 від 28.04.2023, №35531700240522 від 28.04.2023, №35541700240522 від 28.04.2023 №35561700240522 від 28.04.2023, №35571700240522 від 28.04.2023, податкова вимога форми "Ф" №0004623-1301-1700 від 03.11.2023 надіслані контролюючим органом платнику податків за податковою адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок ДП «Укрпошта» про причини повернення рекомендовані поштові відправлення повернуті за закінченням терміну зберігання. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що вручені позивачу 01.06.2023.
Отже, на момент звернення позивачем до суду із позовною заявою 02.12.2024 сплив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, з моменту вручення податкових повідомлень-рішень (01.06.2023).
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний суд у постанові від 23.05.2024 по справі № 420/12562/23 зазначив, що процесуальне законодавство дає можливість суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак суд зобов'язаний обґрунтувати підстави прийняття рішення про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску (п. 55 постанови ВС від 23.05.2024 по справі № 420/12562/23).
Водночас, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, позивач стверджувала, що спірні рішення не отримувала.
Суд вважає такі доводи позивача безпідставними та з цього приводу зазначає таке.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вже було зазначено вище, копія наказу від 19.01.2023 №96-п про проведення документальної позапланової перевірки, акт за результатами проведення перевірки від 08.03.2024, податкові повідомлення-рішення №35551700240522 від 28.04.2023, №35581700240522 від 28.04.2023, №35531700240522 від 28.04.2023, №35541700240522 від 28.04.2023 №35561700240522 від 28.04.2023, №35571700240522 від 28.04.2023, податкова вимога форми "Ф" №0004623-1301-1700 від 03.11.2023 надіслані контролюючим органом платнику податків за податковою адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок ДП «Укрпошта» про причини повернення рекомендовані поштові відправлення повернуті за закінченням терміну зберігання. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що вручені позивачу 01.06.2023.
Суд зауважує, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов'язку платник не має права посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Відповідна правова позиція зазначена у постанові ВС від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Крім цього, Верховний суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 140/9165/23 звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).
У випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Суд також звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежала від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на думку позивача, прав у судовому порядку.
Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети) (пункт 86 - 89 цієї Постанови).
Отже, позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли їй звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві від 27.01.2025, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Щодо оголошення в Україні воєнного стану, як підставу для поновлення пропущених строків звернення до суду, суд зазначає таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що неодноразово пролонговувався та діє на момент розгляду цієї справи.
Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.20222 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що викладені позивачем аргументи у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не підтверджують наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду, пов'язаних саме з запровадженням воєнного стану.
Позивачем не доведено зв'язок введення воєнного стану на Україні з фактом пропуску процесуального строку, а також не надані жодні докази на підтвердження того, що позивачем вживалися заходи, направлені на дотримання такого процесуального строку, проте такі заходи виявилися безрезультатними.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на незадовільний стан здоров'я, оскільки до заяви не додано жодних медичних документів, які б підтверджували даний факт.
Жодних інших обґрунтованих пояснень суду не навела, відповідних доказів, що б підтверджували поважність причин строку звернення до суду та надали б можливість суду обґрунтовано поновити такий строк - не надала.
У зв'язку з цим, позивачем не підтверджено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі “Мушта проти України» зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно частини третьої статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги - відмовити.
Клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 30 січня 2025 року
Суддя С.А. Борискін