30 січня 2025 року м. Рівне №460/2321/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.12.2023 №8/105537 про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 48037,15грн за період з 01.07.2023 по 30.11.2023, зобов'язання повернути кошти неправомірно утриманої пенсії на підставі рішення від 14.12.2023 №8/105537 про утримання надміру виплачених сум пенсій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно проводиться стягнення коштів з його пенсійних виплат, оскільки чинним законодавством України визначено тільки дві самостійні умови за яких з пенсіонера може бути стягнута сума пенсії, сплачена надміру, а саме: внаслідок зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера або внаслідок рахункової помилки. Однак позивач вважає, що з його боку не допущено зловживань в розумінні закону.
Ухвалою суду від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
15.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що внаслідок працевлаштування позивача та неповідомлення про факт такого працевлаштування утворилася переплата пенсії з 01.07.2023 по 30.11.2023 у розмірі 48037,15грн. Відповідач вважає свої дії та оскаржуване рішення правомірними, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначена обставина визнається сторонами, а тому в силу вимог статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №460/2976/2023, яке набрало законної сили 13.06.2023, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.02.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
14.12.2023 відповідач прийняв рішення №8/105537 про утримання надміру виплачених сум пенсії з позивача в сумі 48037,15грн за період з 01.07.2023 по 30.11.2023, у зв'язку з неповідомленням про працевлаштування.
Також, листом Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.12.2023 за №1700-0503-8/105537 повідомило позивача, що у зв'язку з працевлаштуванням, виникла переплата пенсії за період з 01.07.2023 по 30.11.2023 у сумі 48037,15грн. Разом з тим, запропоновано добровільно вирішити питання про повернення надмірно виплачених коштів на рахунок Пенсійного фонду, у разі якщо кошти не надійдуть на рахунок Пенсійного фонду України протягом місяця переплата пенсії буде утримуватись по 20% від розміру пенсійної виплати щомісячно до повного погашення.
Довідкою від 16.01.2024 №129, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 підтверджується, що позивач прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 23.06.2023 по теперішній час.
На адвокатський запит відповідач листом від 06.02.2024 за №1700-0202-8/7599 повідомив, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №460/2976/23, окремої ухвали від 22.08.2023 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.02.2023 по 30.06.2023, нараховано доплату в сумі 58867,42грн (з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням періоду працевлаштування), яка буде виплачена ОСОБА_1 за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статей 23, 116 Бюджетного кодексу України. З 01.07.2023 пенсія ОСОБА_1 виплачувалася в розмірі, визначеному з урахуванням судових рішень у справі №460/2976/23, а саме: з 01.07.2023 по 31.08.2023 - 6881,23грн, у тому числі 5368,00грн (2684,00грн х 2) - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням норм пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, з 01.09.2023 по 30.11.2023 - 14913,23грн, у тому числі 13400,00грн (6700,00грн х 2) - підвищення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на виконання судового рішення.
Крім того, у листі вказано, що згідно з матеріалами пенсійної справи, у грудні 2023 року за результатами звірки відомостей із реєстру застрахованих осіб у справу ОСОБА_1 внесено ознаку «працює» та проведено перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру з 01.07.2023. У січні 2024 року пенсія Янковському виплачена у розмірі, визначеному без урахування судових рішень, - 2093,00грн. З лютого 2024 року розпочато відрахування з пенсійної виплати ОСОБА_1 у розмірі 20% від призначеного розміру пенсії (2093,00грн х 20% = 418,60грн) відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Переплата пенсії внаслідок працевлаштування ОСОБА_1 та неповідомлення про таке працевлаштування за період з 01.07.2023 по 30.11.2023 становить 48037,15грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Із 17.07.2018 статті 39 Закону № 796-XII має такий зміст:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати".
Як встановлено судом, згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/2976/2023, яке набрало законної сили 13.06.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.02.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Проаналізувавши вказане, суд зауважує про відсутність правових підстав у пенсійного органу для перегляду розміру пенсії позивача з урахуванням іншої розрахункової величини ніж мінімальна заробітна плата (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У випадку незгоди з рішенням суду відповідач мав право оскаржити його в апеляційному порядку, що передбачено положеннями КАС України.
При цьому, суд акцентує увагу, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, право позивача на одержання підвищення до пенсії у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно Закону про Державний бюджет України на відповідний рік) підтверджено судовим рішенням.
Так, спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У преамбулі Закону №1058-IV зазначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 50 Закону №1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв'язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, статтею 50 Закону №1058-IV визначені виключні підстави за наявності яких, надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачено чинним законодавством.
Так, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, статтею 50 Закону №1058-IV та положеннями вказаного Порядку прямо передбачені дві умови, за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, а саме з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
У контексті наведеного, слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 554/4736/17.
Тож, з наведеного слідує, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Відтак, спірне рішення відповідача є протиправним, оскільки обов'язковою умовою для ствердження про зловживання з боку пенсіонера є свідомі, активні та навмисні дії, які призвели до надмірної виплати йому пенсії, що у даному випадку з боку позивача не вчинялось.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 Порядку, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що на пенсіонера покладається обов'язок подання відповідної заяви про дату працевлаштування до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Більш того, під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку пенсіонера щодо подання недостовірних даних або подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо, чи подання страхувальником недостовірних даних, судом не встановлено. Будь-яких доказів зворотного, як і доказів наявності вини чи зловживань позивача при отриманні пенсії, відповідачем суду не надано і в матеріалах справи такі відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказана у спірному рішенні сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку, таке утримання можливе лише у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.
При цьому, суд зауважує, що позивача з 23.06.2023 було мобілізовано до лав Збройних Сил України за призовом.
Загальновідомим є факт, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави Законом України № 2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" , яка була неодноразово продовжена.
За приписами Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Навіть отримання позивачем грошового забезпечення у зв'язку з мобілізацією не свідчить про його працевлаштування, оскільки він не проходить службу за контрактом, а поняття працевлаштування та призов на військову службу під час мобілізації не є тотожними.
Зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та з урахуванням того, що ст.50 Закону № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, яких у ході розгляду справи встановлено не було, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача від 14.12.2023 №8/105537 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсії в розмірі 48037,15грн, та, як наслідок про необхідність зобов'язати відповідача повернути позивачу кошти, утримані з його пенсії на підставі спірного рішення.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним у спірних правовідносинах рішення: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частини четвертою цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 справі №810/3806/18, від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.
З матеріалів справи слідує, що позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав до суду: копію договору про надання правничої допомоги № 7/24 від 22.01.2024, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 01 березня 2024 року за Договором про надання правничої допомоги від 22.01.2024.
За даними перелічених доказів позивачу надано професійну правничу допомогу за обсягом послуг зазначених у акті приймання-передачі наданих послуг: 1)надання первинної консультації 500 грн, 2) підготовка процесуальних документів, пошук актуальної практики-1500 грн, що в загальному розмірі складають 2000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставин справи та фінансовий стан обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наведеного, з урахування критеріїв пропорційності, а також обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку, що присудженню позивачу підлягають витрати на правничу допомогу, яка полягає у підготовці, складенні і поданні позовної заяви до суду, обґрунтована сума яких складає: 1500 грн. В решті розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.12.2023 №8/105537 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 48037,15грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з його пенсії на підставі рішення від 14.12.2023 №8/105537.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у виді судового збору 968,96грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 січня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.С. Гудима