21 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6147/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Маннік М.О.,
представника позивача - Капусти О.А.,
представника відповідача - Трофімченка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054642405 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) на суму 486450,25 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054692405 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 1011000) на суму 40462,52 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054702405 про застосування штрафних санкцій за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на суму 40086,49 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054742405 про застосування штрафних санкцій на суму 6800,00 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054722405 про застосування штрафних санкцій на суму 6800,00 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054732405 про застосування штрафних санкцій на суму 23800,00 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054752405 про застосування штрафних санкцій за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податку у вигляді заробітної плати (код платежу 11010100) у сумі 1020,00 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054692405 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на суму 1980610,00 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00054682405 від 23.04.2024 в сумі 51738,02 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкову вимогу про сплату боргу №Ф-00054672405 від 23.04.2024 в сумі 383741,12 грн.;
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2024 №00054712405 про застосування штрафних санкцій на суму 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документальна планова виїзна перевірка, оформлена актом від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276, призначена контролюючим органом з порушення вимог законодавства України, оскільки 04.01.2024 підприємницька діяльність ОСОБА_1 була припинена. Вказує, що відповідачем у порушення вимог закону прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.04.2024 за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" та за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за одним номером №00054692405. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 щодо порушення вимог законів України та вважає їх помилковими. Пояснює, що його РРО обладнані модемом, який призначений для передачі сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних чеків в електронній формі по дротових та бездротових каналах зв'язку, до складу якого входить пам'ять для зберігання та накопичення контрольно-звітної інформації у разі неможливості її передачі через порушення зв'язку із сервером з будь-яких причин, та автоматичну передачу накопченої інформації до сервера після відновлення зв'язку. Вказує, що відбувається блокування проведених розрахункових операцій у разі виникнення технічної несправності модему та неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації протягом 72-х годин. Тому якщо після виконання Z-звіту РРО протягом 72 годин сервером не отримано контрольно-звітної інформації від РРО, такий РРО блокується та одразу після відновлення зв'язку РРО автоматично передає накопичену інформацію до сервера, після чого буде розблокований. Тому вважає неправомірним податкове повідомлення - рішення №00054712405 від 23.04.2024. Позивач зазначає, що матеріали перевірки не містять даних про встановлення під час проведення перевірки фактів реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, а інформації в ІС "Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій" чи у фіскальному чекові відносно марки акцизного податку не достатньо для висновку про реалізацію підакцизних товарів, що є немаркованими або з підробленими паперовими марками акцизного податку. Вважає, що податковим органом не доведено порушення, за які до позивача донараховано грошові зобов'язання та застосовано штрафні санкції оспорюваними рішеннями.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6147/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання /том 1 а.с. 172-173/.
18 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /том 1 а.с. 177-186/, в якому представник ГУ ДПС в Полтавській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на висновки документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2022 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівникам, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2022 року, оформленої актом від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 . Відповідач зазначає, що на підставі акта перевірки від 22.03.2024 № 3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2024 №00054642405, №00054652405, №00054702405, №00054742405, №00054722405, №00054732405, №00054752405, №00054692405, №00054712405, податкова вимога про сплату боргу № Ф-00054672405 від 23.04.2024 та рішення про застосування штрафних санкцій № 00054682405 від 23.04.2024, що ґрунтуються на вимогах закону.
24 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача Капусти Олександра Андрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів /том 2 а.с. 42/.
24 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 2 а.с. 46-53/, у якій зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00054652405 від 23 квітня 2024 року на адресу позивача взагалі не надходило, а надання до суду цього податкового повідомлення-рішення свідчить про усунення контролюючим органом у такий спосіб помилки, що полягає у прийнятті двох податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2024 року з однаковим номером №00054692405. Вказує, що з тексту відзиву на позовну заяву залишається невідомо, за яке саме порушення відповідачем нібито прийнято податкове повідомлення-рішення №00054652405 від 23.04.2024. Зазначає, що на день призначення перевірки (15.02.2024) вже була здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (04.01.2024), тому вважає, що планова документальна виїзна перевірка призначена незаконно. Зазначає, що відповідач ГУ ДПС в Полтавській області у порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не надав належних та допустимих доказів правомірності прийняття дев'яти оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року заяву представника позивача Капусти Олександра Андрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено /том 2 а.с. 56-57/.
Ухвалами суду від 27 червня 2024 року витребувано від відповідача Головного управління ДПС в Полтавській області докази та встановлено строк для їх подання до суду до 12 липня 2024 року, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.
12 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення позивача /том 2 а.с. 70-184/, у яких позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу про залишки продукції станом на 31.12.2020, на 31.12.2021, на 01.09.2022 є помилковими, перекрученими та такими, що не відповідають дійсності, адже вказане твердження ревізорами сформовано лише на підставі незрозумілої, частково обраної інформації з електронних систем, без безпосереднього та повного дослідження первинних документів позивача. Залишки обраховані за незрозумілою методикою, у тому числі, не в кількісному, а у вартісному вигляді, з численними помилками, неточностями та вибірково, що призвело до штучного завищення показників “залишки продукції» по кожному з років та, як наслідок, неправильного розрахунку суми вцілому, внаслідок чого здійснено помилкові обрахунки баз оподаткування. Позивач наводить аргументи та приклади вибірковості підходу до обрахунку перевіряючими залишків товару. Звертає увагу суду на обставину, що ревізорами були проведені обрахунки залишку товарів, починаючи з 01.01.2020, зазначивши, що станом на 31.12.2019 цей показник становить 0, що не відповідає дійсності, адже позивач безперервно здійснював свою діяльність з реалізації товарів в магазинах у перевіряємому періоді, який є більшим за період, що був використаний відповідачем при здійсненні розрахунку залишків товару. Вказує, що невірним є й висновок відповідача про необхідність обрахунку залишків станом на 01.09.2022, адже ФОП ОСОБА_1 не подавав заяви про припинення своєї діяльності, і після 01.09.2022 здійснював повернення товару постачальникам, про що відповідно реєстрував розрахунки коригування та не включав вартість даної продукції у витрати. Зазначає, що акт перевірки взагалі не містить посилань на первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких було встановлено вищезазначене порушення, що суперечить Методичним рекомендаціям щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС від 01.06.2017 №396 (далі Методичні рекомендації №396), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 р. №36/37372 (далі - Порядок №36). Натомість, в акті перевірки наведено у вигляді таблиць відомості про товари за кодами УКТ ЗЕД у вартісному вигляді (придбаних та реалізованих) без посилання чи прив'язки до первинних документів бухгалтерського обліку, таблиці, що зазначені в акті перевірки, містять незаповнені поля (відносно товарів, за якими різниця між придбаними та реалізованими товарами за звітний період має від'ємне значення), що свідчить про помилковість застосованої методики розрахунку.
17 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення позивача /том 2 а.с. 185-195/, в яких зазначено, що наведені відповідачем в акті документальної перевірки розрахунки придбаної та реалізованої продукції, а також обрахунок залишків продукції здійснено з численними помилками та неточностями, за вибірковим порядком виключно по товарних позиціях, які формують штучне завищення показника “залишки продукції», що призвело до неправильного (завищеного) розрахунку суми “разом», який в подальшому використано відповідачем для розрахунку бази оподаткування. Також відповідач в акті документальної перевірки безпідставно і протиправно обрахував суму залишків товарів станом на 01.09.2022, тоді як перевіряємий період закінчувався 31.12.2022. Вказує, що в акті документальної перевірки на різних сторінках відповідач вказує дві різні суми залишків товару, зокрема, на стор. 18 акту перевірки в розміщеній таблиці відповідач вказує суму залишків товарів у позивача станом на 01.09.2022 року в розмірі 7181816,96 грн. без ПДВ, а на стор. 67 акту документальної перевірки відповідач зазначає іншу суму залишків товару за результатами перевірки - в розмірі 6760539 грн. без ПДВ. Порушення порядку оформлення акта перевірки щодо відображення в акті документальної перевірки за кожним фактом порушення його змісту та безпосереднього зв'язку між виявленим порушенням з первинними документами не дозволяє підтвердити правомірність висновків відповідача в цій частині. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, зокрема і постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 240/11274/19. Пояснює, що ні формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення, які затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, ні “Типовою формою, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261, не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування. Наголошує на реальності здійснення господарських операції з ФОП ОСОБА_2 . Зазначає, що в описовій частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00054702405 вказано, що загальна сума штрафу становить 40086,49 грн., тоді як у розрахунку штрафних санкцій, що є невід'ємною частиною цього рішення, у порушення вимог законодавства України вказана вже інша сума в розмірі 43024,55 грн.
Ухвалами суду від 18 липня 2024 року повторно витребувано від відповідача Головного управління ДПС в Полтавській області докази та встановлено строк для їх подання до суду до 02 серпня 2024 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.
05 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення відповідача /том 2 а.с. 204-207/, в яких зазначено, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу у загальній сумі 1913157,78 грн., у т.ч. за 2017 рік у сумі 256384,31 грн., за 2018 рік у сумі 337529,29 грн., за 2019 рік у сумі 346075,04 грн., за 2020 рік у сумі 211191,17 грн., за 2021 рік у сумі 447601,91 грн., та за 2022 рік у сумі 314376,06 грн., відображеного в додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу у сумі 2333931,89 грн., а саме за 2020 рік у сумі 592420,55 грн., за 2021 рік у сумі 287233,59 грн. та за 2022 рік у сумі 1454277,75 грн. Як наслідок, встановлено порушення п.177.2 пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 420107,75 грн. у т.ч. за 2020 рік у сумі 106635,70 грн., за 2021 рік у сумі 51702,05 грн. та за 2022 рік у сумі 261770,00 грн. Також ФОП ОСОБА_1 порушено п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами і доповненнями), а саме при поданні уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, при заповненні розрахунків у зв'язку з виправленням помилки не нарахована сума штрафу, який нарахована платником податку самостійно у зв'язку з виправленням помилки за результатами збільшення суми, який підлягала перерахуванню до бюджету. Вважає, що ОСОБА_1 було порушено пп. “г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, а саме відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 7729093,71 грн.
Ухвалами суду від 19 вересня 2024 року витребувано від сторін докази та встановлено строк для їх подання до суду до 01 жовтня 2024 року, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.
27 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли копії документів /том 3 а.с. 32-65/.
02 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів /том 3 а.с. 68-69/.
Ухвалами суду від 02 жовтня 2024 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від відповідача докази, встановлено строк для їх подання до суду до 14 жовтня 2024 року, також витребувано від сторін докази та встановлено строк для їх подання до суду до 14 жовтня 2024 року, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.
11 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли копії документів /том 3 а.с. 81-89/.
22 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та копії документів /том 3 а.с. 90-141/.
23 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли копії документів /том 3 а.с. 142-161/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/5763/24 до судового розгляду по суті /том 5 а.с.140, 146-148/.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.10.2012, основним видом економічної діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, позивач взятий на облік як платник податків у Кременчуцькій ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області 17.10.2012, 04.01.2024 здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 3 а.с. 79-80/.
У період з 26.02.2024 по 15.03.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області №356-П від 15.02.2024 /том 1 зворот а.с. 198/ та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2022 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівникам, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2022 року, за результатами якої складено акт від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 /том 1 а.с. 34-137/.
В акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 зазначено, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення, зокрема:
- п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме, при поданні уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, при заповненні розрахунку у зв'язку з виправленням помилки не нарахована сума штрафу, який нарахований платником податку самостійно у зв'язку з виправленням помилки за результатами збільшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету (у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку 30000,00*3%=900,00 грн.);
- пп. 177.2 пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 420107,75 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 106635,70 грн., за 2021 рік у сумі 51702,05 грн., за 2022 рік у сумі 261770,00 грн.;
- п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" від 13.01.2015 №4, із змінами та доповненнями, а саме встановлено неповідомлення державній податковій інспекції за встановленою формою відомостей про доходи громадян;
- п. 2 частини першої ст. 7 та частини 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 383741,12 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 130332,50 грн., за 2021 рік в сумі 63191,34 грн., за 2022 рік у сумі 190217,28 грн.;
- п. 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами та доповненнями) та п. 9 розділу ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/46905, а саме при подання таблиці №6 додатку №4 (відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам) звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2016-вересень 2018 ФОП ОСОБА_1 подав недостовірні відомості про застраховану особу (невірно зазначив реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 у звітності було вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , а фактично реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
- пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, пп. “г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1584488 грн., у тому числі: за червень 2018 на суму 150 грн., за липень 2018 на суму 26604 грн., за серпень 2018 на суму 807 грн., за жовтень 2018 на суму 25037 грн., за листопад 2018 на суму 10388 грн., за березень 2019 на суму 2493 грн., за травень 2019 на суму 12566 грн., за червень 2019 на суму 2796 грн., за липень 2019 на суму 8064 грн., за серпень 2019 на суму 6935 грн., за жовтень 2019 на суму 5219 грн., за серпень 2020 на суму 19177 грн., за жовтень 2020 на суму 2428 грн., за листопад 2020 на суму 19775 грн., за лютий 2021 на суму 19023 грн., за червень 2021 на суму 16667 грн., за вересень 2021 на суму 2390 грн., за жовтень 2021 на суму 1813 грн., за листопад 2021 на суму 6667 грн., за лютий 2022 на суму 22868 грн., за липень 2022 на суму 4467 грн., за вересень 2022 на суму 1364578 грн., за грудень 2022 на суму 3576 грн.;
- пп. “г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 7729093,71 грн., у тому числі: за липень 2018 на суму 4035,75 грн., за жовтень 2018 на суму 125183,33 грн., за листопад 2018 на суму 51941,90 грн., за березень 2019 на суму 12465,00 грн., за травень 2019 на суму 62830,85 грн., за липень 2019 на суму 40320,06 грн., за серпень 2019 на суму 34673,33 грн., за жовтень 2019 на суму 26095,84 грн., за серпень 2020 на суму 95886,25 грн., за жовтень 2020 на суму 7228,17 грн., за листопад 2020 на суму 98875,03 грн., за лютий 2021 на суму 59574,10 грн., за вересень 2021 на суму 11951,82 грн., за жовтень 2021 на суму 9066,80 грн., за листопад 2021 на суму 33334,11 грн., за лютий 2022 на суму 114338,84 грн., за липень 2022 на суму 22333,33 грн., за вересень 2022 на суму 6768062,89 грн., за грудень 2022 на суму 17878,75 грн.;
- п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п 1.5, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 35008,98 грн., в тому числі: 8886,31 грн. за 2020 рік, 4308,50 грн. за 2021 рік, 21814,17 грн. за 2022 рік;
- п.п. 226.3, п.п. 226.7, п.п. 226.9 ст.226 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) - “Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством» у зв'язку із встановленням фактів реалізації алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими (без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку) на загальну суму 594,1 грн;
- ч. 10 ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено факт реалізації алкогольних напоїв у трьох місцях здійснення діяльності протягом часу доби, на яку рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу;
- п. 7 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.2000 №1776-III із змінами та доповненнями, а саме встановлено не подання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані в перевіряємому періоді з 01.01.2017 по 31.12.2022.
23.04.2024 на підставі акта перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 ГУ ДПС в Полтавській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405, яким ОСОБА_1 збільшено суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 486450 грн. 25 коп. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень двадцять п'ять копійок), у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 420107 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 66342 грн. 50 коп. /том 1 а.с. 141-143/;
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 (№00054652405 - у версії примірника, наданого до суду ГУ ПФУ у Полтавській області, том 1 а.с. 223), яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 40462 грн. 52 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 35008 грн. 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5453 грн. 54 коп. /том 1 а.с. 144-146/;
- вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2024 року №Ф-00054672405 про сплату недоїмки в сумі 383741 грн. 12 коп. /том 1 а.с. 160-161/;
- рішення №00054682405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 квітня 2024 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 51738 грн. 02 коп. /том 1 а.с. 159/;
- податкове повідомлення-рішення форми "С" від 23 квітня 2024 року №00054712405, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. (п'ятсот десять гривень) за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" /том 1 а.с. 162-163/;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 40086 грн. 49 коп. за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" /том 1 а.с. 146-147/ (розрахунок штрафних санкцій до цього податкового повідомлення-рішення складено на суму 43024,55 грн. /том 1 а.с. 147/, а у версії примірника, наданого до суду ГУ ПФУ у Полтавській області, але не підписаного посадовими особами контролюючого органу - 40086,49 грн.) /том 1 зворот а.с. 222/;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 1980610 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 1584488 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 396122 грн. /том 1 а.с. 156-157/;
- податкове повідомлення-рішення форми "С" №00054742405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 6800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" /том 1 а.с. 148-149/;
- податкове повідомлення-рішення форми "С" №00054722405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 6800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" /том 1 а.с. 150-151/;
- податкове повідомлення-рішення форми "С" №00054732405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 23800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" /том 1 а.с. 152-153/;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №00054752405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1020 грн. за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходу платника податку у вигляді з/п" /том 1 а.с. 154-155/.
Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області від 23 квітня 2024 року №00054642405, №00054692405 (у примірнику, наданому ГУ ДПС в Полтавській області - №00054652405), №00054702405, №00054742405, № 00054722405, №00054732405, №00054752405, №00054692405, №00054712405, а також з вимогою ГУ ДПС у Полтавській області від 23 квітня 2024 року №Ф-00054672405 та рішенням №00054682405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 квітня 2024 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Наказом ГУ ДПС в Полтавській області від 15.02.2024 № 356-п згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на 2024 рік призначено проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 26.02.2024 тривалість 10 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2022 /том 1 зворот а.с. 198/.
Суд зазначає, що припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 04.01.2024 не позбавляє контролюючий орган права призначати документальну планову перевірку за період, у якому така особа здійснювала підприємницьку діяльність, враховуючи, що в силу підпункту 65.10.4 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Враховуючи наведене вище, оскільки у спірному випадку контролюючий орган призначив документальну планову виїзну перевірку на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок на 2024 рік за час провадження ОСОБА_1 підприємницької діяльності, суд критично оцінює доводи позивача про неправомірність призначення планової документальної перевірки.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 485550 грн. 25 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 420107 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65442 грн. 50 коп., податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 (№00054652405), яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 40462 грн. 52 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 35008 грн. 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5453 грн. 54 коп., вимозі Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2024 року №Ф-00054672405 про сплату недоїмки в сумі 383741 грн. 12 коп., рішенню №00054682405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 квітня 2024 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 51738 грн. 02 коп., податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 40086 грн. 49 коп. за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 1966814 грн. 70 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 1573451 грн. 76 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 393362 грн. 94 коп., суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно приписами п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.п. 163.1.2); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3).
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до положень пунктів 177.1-177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, у пункті 177.2 статті 177 Податкового кодексу України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
При цьому, підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.
Відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
За приписами пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
При цьому, згідно з пунктом 9-21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.
Як слідує з акту перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 /том 1 а.с. 34-137/, контролюючим органом встановлено: заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2020 рік в загальній сумі 106635,70 грн. (592420,55 грн.*18%), заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2021 рік в загальній сумі 51702,05 грн. (287233,59 грн.*18%), заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2022 рік в загальній сумі 261770 грн. (1454277,75 грн.*18%), заниження єдиного внеску за 2020 рік на суму 130332,50 грн., заниження єдиного внеску за 2021 рік на суму 63191,34 грн., заниження єдиного внеску за 2022 рік на суму 190217,28 грн., а також заниження військового збору за 2020 рік на суму 8886,31 грн. (592420,55 грн.*1,5%), заниження військового збору за 2021 рік на суму 4308,50 грн. (287233,59 грн.*1,5%), заниження військового збору за 2022 рік на суму 21814,17 грн. (1454277,75 грн.*1,5%), внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу: за 2020 рік на суму 592420,55 грн., за 2021 рік на суму 287233,59 грн., за 2022 рік на суму 1454277,75 грн. /том 1 а.с. 74-75/.
Підставою для цих висновків слугували висновки перевірки про завищення вартості документально підтверджених витрат за 2020 рік на суму 600037,50 грн., за 2021 рік на суму 287233,59 грн. та за 2022 рік - на суму 1480481,75 грн., що були зменшені контролюючим органом на суми встановленого завищення позивачем загального оподатковуваного доходу, відображеного в додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2020 рік на суму 7616,95 грн. та за 2022 рік - на суму 26204 грн. /том 1 а.с. 56-57/.
Висновки перевірки про завищення вартості документально підтверджених витрат за 2020 рік на суму 600037,50 грн., за 2021 рік на суму 287233,59 грн. та за 2022 рік - на суму 1480481,75 грн. зроблені на підставі висновків контролюючого органу про наявність залишків продукції (безалкогольних напоїв, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, м'ясопродуктів, молокопродуктів та інших промтоварів, які були придбані для подальшої реалізації) станом на: 31.12.2020 - в сумі 1765879,07 грн. (без ПДВ); 31.12.2021 - в сумі 4962419,80 грн. (без ПДВ); 01.09.2022 - в сумі 7181816,96 грн. (без ПДВ) /том 1 а.с. 47-51, 61/.
Водночас, на сторінках 67-68 акту перевірки /том 1 а.с. 100-101/ перевіряючі відобразили таблицю в розрізі кодів УКТ ЗЕД та обсягу операції за ставкою 20% (без ПДВ) та 7% (без ПДВ) та вказали, що залишки продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, м'ясопродукти, молокопродукти та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) за даними перевірки станом на 01.09.2022 складають узагальнено (без ПДВ) 6760500,39 грн., ПДВ 1345977,30 грн.
Тобто в одному акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 контролюючим органом було зроблено висновки щодо обрахованих залишків товарів станом на 01.09.2022 у двох різних сумах (7181816,96 грн. (без ПДВ) та 6760500,39 грн. (без ПДВ)).
При цьому, контролюючий орган здійснив аналіз та розрахунок залишків продукції, керуючись виключно інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних, зокрема, відомостями зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних постачальниками позивача та інформацією з фіскальних чеків РРО щодо реалізації позивачем продукції кінцевому споживачу, взявши за основу код УКТ ЗЕД товарів /том 1 а.с. 47, 100-101/.
У перевіряємому періоді фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування /том 1 а.с. 44/.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 р. за №1411/37033 (далі по тексту - Порядок № 496), що набрав чинності 26.11.2021.
До 26.11.2021 порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, які знаходилися на загальній системі оподаткування, був відсутній та законом не було встановлено обов'язку окремого ведення обліку запасів товарів такою категорією платників податків.
Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (чинного з 18.10.2013 до 16.07.2021, надалі - Порядок №481) передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Відповідно до п. 6 Порядку №481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Отже, Порядок №481 не передбачав внесення окремо до Книги обліку доходів і витрат відомостей про залишки товарів. Водночас, визначав, що записи до цієї Книги здійснюються саме на підставі первинних документів. Відтак, і перевірка цих відомостей мала б здійснюватися контролюючим органом шляхом перевірки первинних документів, тоді як з акту перевірки слідує, що відповідачем здійснено таку перевірку виключно на підставі податкових накладних.
Натомість, первинні документи за перевіряємий період контролюючий орган досліджував не суцільним, а вибірковим методом, про що зафіксовано в пункті 1.3 акту перевірки /том 1 а.с. 43/.
Відповідно до пункту 1 Порядку №496, що набрав чинності 26.11.2021, цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Пунктом 2 Порядку №496 передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Таким чином, облік товарних запасів з 26.11.2021 здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів саме на підставі первинних документів.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 1 статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Частиною 2 статті 9 цього Закону встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинний документ - це документ, який має такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт здійснення такої господарської операції.
У свою чергу, податкова накладна не є первинним документом бухгалтерського обліку, а тому не може підтвердити факт отримання товару, так як не містить реквізитів, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є обов'язковими для первинного документу, та можуть підтвердити дату проведення господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Натомість, податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, якою вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку) або дата відвантаження товарів (для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку).
Так, відповідно до пунктів 201.1, 201.2 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
За визначенням підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Дата виникнення податкових зобов'язань визначена статтею 187 ПК України, відповідно до пункту 187.1. якої датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
З огляду на викладене вище, податкова накладна не є первинним документом, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 мав здійснювати облік товарних запасів.
Контролюючим органом під час перевірки наявності чи відсутності у позивача товарних запасів взагалі не досліджувалися первинні документи, а висновки про залишки товарів сформовані виключно за результатом опрацювання перевіряючими податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН контрагентами-продавцями товарів.
При цьому, незважаючи на те, що перевіряємим періодом є період із 01 січня 2017 року по 31 грудня 2022 року, контролюючий орган не дослідив наявність чи відсутність залишків продукції за періоди з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року та з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, що також охоплювалися перевіряємим періодом. А вибірково та безпідставно розпочав свій обрахунок з 01 січня 2020 року, прийнявши залишки товару станом на 01 січня 2020 року за нуль, тоді як позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.10.2012 по 04.01.2024 /том 3 а.с. 79/ та здійснював господарську діяльність упродовж перевіряємого періоду, про що відповідачем зафіксовано на сторінках 4-5 акту перевірки /том 1 а.с. 37, 38/.
Про помилковість застосованої перевіряючими методології обрахунку товарних запасів (перевіряючими зазначено як залишки продукції) свідчить наступне:
1) товар з кодом УКТ ЗЕД 2206005900 у 2021 році реалізований на суму 68883,76 грн., тоді як сума залишку продукції, визначеного на 01.01.2021 та сума придбаної продукції у 2021 році становить 31124,49 грн. (4053,89 +37070,6) /том 1 а.с. 49/;
2) товар з кодом УКТ ЗЕД 240220910 у 2021 році реалізований на суму 12371,98 грн., тоді як сума залишку продукції, визначеного на 01.01.2021 та сума придбаної продукції у 2021 році становить 10850,92 грн. (5383,72 +5467,2) /том 1 а.с. 49/;
3) товар з кодом УКТ ЗЕД 2208906900 у 2022 році був реалізований на суму 153160,22 грн., тоді як сума залишку продукції, визначеного на 01.01.2022 та сума придбаної продукції у 2022 році становить 96011,58 грн. (6698,78 +89312,8) /том 1 а.с. 50/;
4) товар з кодом УКТ ЗЕД 2402100090 у 2022 році реалізований на суму 288638,99 грн., тоді як сума залишку продукції, визначеного на 01.01.2022 та сума придбаної продукції у 2022 році становить 285877,85 грн. (6592,53 +279285,32) /том 1 а.с. 50/.
Помилковість обрахунку товарних запасів підтверджується тим, що при обрахунку відповідачем залишків товарів на підставі податкових накладних:
- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 перевіряючими не було враховано товари з кодами УКТ ЗЕД: 0210 - М'ясо та їстівні м'ясні субпродукти, солоні або в розсолі, сушені або копчені; їстівне борошно з м'яса або м'ясних субпродуктів; 0405 - Масло вершкове та інші жири, вироблені з молока; молочні пасти; 0406 - Сири всіх видів і кисломолочний сир; 1601 - Ковбаси та аналогічні вироби з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові; готові харчові продукти, виготовлені на основі цих виробів; 2203000100 - Пиво із солоду (солодове): в пляшках; 2206003100 - сидр і перрі; 2208206200 - коньяк 2402209020 - сигарети з фільтром; 2403199000 - Інший тютюнпромислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; "гомогенізований" або "відновлений" тютюн; тютюнові екстракти та есенції, які реалізовувалися позивачем у перевіряємову періоді та на які позивачем складені податкові накладні № 12 від 10.01.2020, №20 від 19.09.2020, № 24 від 22.05.2020, № 65 від 30.12.2020 /том 2 а.с. 77-102/;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 перевіряючими не було враховано товари з кодами УКТ ЗЕД: 0405 - Масло вершкове та інші жири, вироблені з молока; молочні пасти; 0406 - Сири всіх видів і кисломолочний сир; 1601 - Ковбаси та аналогічні вироби з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові; готові харчові продукти, виготовлені на основі цих виробів; 4014 - презервативи; 2203000100 - Пиво із солоду (солодове): в пляшках; 2206003100, 2206008100 - сидр і перрі; 2402100090 - сигарили; 2402209020 - сигарети з фільтром; 2403199000, 2403999000 - Інший тютюн промислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; "гомогенізований" або "відновлений" тютюн; тютюнові екстракти та есенції, що реалізовувалися позивачем та на які складені податкові №4 від 02.01.2021, №18 від 09.02.2021, №28 від 13.04.2021, № 40 від 18.09.2021, №45 від 19.06.2021 /том 2 а.с. 103-133/;
- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 перевіряючими не було враховано товари з кодами УКТ ЗЕД: 0406 - Сири всіх видів і кисломолочний сир; 4014 - презервативи; 1601 - Ковбаси та аналогічні вироби з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові; готові харчові продукти, виготовлені на основі цих виробів; 2203000100 - Пиво із солоду (солодове): в пляшках, 2203000900 - Пиво із солоду (солодове): у посудинах місткістю 10 л або менше, інші; 2203001000 - Пиво із солоду (солодове): у посудинах місткістю більш як 10 л., 2206005100 - сидр і перрі, 2206008900 - Інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені: - інші; 2403999000, 2403999010 - Інший тютюн промислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; "гомогенізований" або "відновлений" тютюн; тютюнові екстракти та есенції, що реалізовувалися позивачем та на які складені податкові №1 від 01.01.2022, №35 від 12.02.2022, № 35 від 14.04.2022, № 45 від 14.06.2022 /том 2 а.с. 134-156/.
Крім того, в таблиці акту перевірки за 2021 рік за кодом УКТ ЗЕД 2204109300 міститься запис про наявність на залишку станом на 01.01.2021 товару на суму 740,36 грн. та відомості про те, що цей товар не реалізовувався протягом 2021 року /том 1 а.с. 49/, хоча за змістом податкової накладної від 02.01.2021 № 4 відбулася реалізація товару з кодом УКТ ЗЕД 2204109300 на суму 219,76 грн. /том 2 а.с. 105/, що свідчить про помилки, що допущені перевіряючими у ході порівняння товарів, зазначених у податкових накладних при придбанні та при продажу товарів.
Отже, здійснення обрахунку залишку товарів на підставі податкових накладних здійснено з численними помилками.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Методики проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 09 червня 2023 року № 444, розбіжність - невідповідний (неоднаковий) результат порівняння (співставлення/зіставлення/дослідження) двох або більше джерел однакової (однотипної, ідентичної) інформації та/або даних.
Наведений в акті перевірки метод визначення залишків товару за вартістю продажу позивачем товарів згідно податкових накладних, яка (вартість) не співпадає з ціною придбання позивачем цих самих товарів позивачем, відповідно дає помилковий результат вартості залишку певної категорії товару, оскільки одна й та сама кількість товарів придбана позивачем за однією ціною, а реалізована позивачем вже за іншою ціною, що не враховано перевіряючими при обрахунку. Отже, спосіб, який використаний перевіряючими для визначення залишків товарів, та висновки про розбіжність є помилковими, адже здійснювалося зіставлення джерел неоднотипної, неідентичної інформації.
У таблиці перевіряючими наведені суми придбання наступної продукції в 2021 році: 160100 - 802148,8 грн., 1601009100 - 89015,84 грн., 1601009900 - 79264,04 грн. /том 1 а.с. 48-49/.
У таблиці перевіряючими наведені суми придбання наступної продукції за 2022 рік: 160100 - 589837,39 грн., 1601009100 - 87108,52 грн., 1601009900 - 50400,9 грн. /том 1 а.с. 50-51/.
Водночас, на думку перевіряючих, вказана вище продукція не придбавалася в 2020 році, а також не реалізовувалась ні в 2020, ні в 2021, ні в 2022 роках. Як наслідок, контролюючий орган підсумував, що станом на 01.09.2022 залишки такої продукції склали: 160100 - 1391986,19 грн., 1601009100 - 176124,36 грн., 1601009900 - 129646,94 грн.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.п. “і» пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Згідно Закону України “Про Митний тариф України» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до групи 16 Готові харчові продукти з м'яса, риби або ракоподібних, молюсків або інших водяних безхребетних відносяться товари з кодом УКТ ЗЕД:
1601 00 Ковбаси та аналогічні вироби з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові; готові харчові продукти, виготовлені на основі цих виробів:
1601 00 10 00 - з печінки
1601 00 91 00 - - ковбаси, сухі або пастоподібні, сирі
1601 00 99 90 - - інші.
Разом з тим, перевіряючі не врахували приписи п.п. “і» пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо права платника податку зазначати у податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду, зокрема, 1601, внаслідок чого дійшли хибних висновків при визначенні описаних вище залишків товарів за кодами УКТ ЗЕД 160100, 1601009100, 1601009900.
Так, в наданих зареєстрованих податкових накладних позивачем у зв'язку із реалізацією товарів кінцевому споживачеві, що перелічені вище за кожен рік, мається реалізація продукції із кодом УКТ ЗЕД 1601 - Ковбаси та аналогічні вироби з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові; готові харчові продукти, виготовлені на основі цих виробів, що не були враховані перевіряючими при обрахунку залишків товарів.
Висновок перевіряючих про необхідність обрахування залишків станом на 01.09.2022 також є помилковим, адже станом на 01.09.2022 ФОП ОСОБА_1 не подавав заяви про припинення своєї діяльності та після 01.09.2022 здійснював повернення товару постачальникам, про що відповідно реєстрував в ЄРПН розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 2021, 2022 років /том 2 а.с. 158-181/, що не було враховано перевіряючими.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_1 було включено до складу витрат за перевіряємий період витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем, витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту, або документально не підтверджені витрати.
Суд наголошує, що під час перевірки контролюючим органом перевірялися податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт за 2017-2022 роки саме вибірковим методом, а не суцільним методом, про що зафіксовано у пункті 1.13 акту перевірки /том 1 а.с. 43/, внаслідок чого було взагалі неможливо обрахувати чистий оподатковуваний дохід, тобто різницю між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846), структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкові повідомлення-рішення за формами “Ф» та “МПЗФ» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконувачу його обов'язків, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.
Пунктом 10 розділу ІІ цього Порядку встановлено, що при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер у межах територіального контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення, та комплексний індекс підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення.
Однак, у порушення вимог наведених норм права, ГУ ДПС у Полтавській області складено та направлено позивачу два податкових повідомлення-рішення форми "Р" від 23 квітня 2024 року з одним номером 00054692405 за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" /том 1 а.с. 144/ та за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" /том 1 а.с. 156/.
При цьому, до суду відповідач надав примірник податкового повідомлення-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" з іншим номером №00054652405, який позивачу взагалі не направляв /том 1 а.с. 223/.
Статтею 14 ПК України надано визначення наступних понять: господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181); розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231).
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.
Згідно з підпунктом “а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
На виконання умов укладених договорів /том 4 а.с. 75-87/, ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДОМОВОЙ", ТОВ "ДАКО-ГРУП ЛТД", ТОВ "ЕЛЕКТРОСВІТ ПЛЮС", ТОВ "МАЛО-КОХНІВСЬКИЙ КАР'ЄР", ТОВ "МІНІМАКСІ", ТОВ "ПОЛО-ІНВЕСТБУД", ТОВ "МІАЛ КАБЕЛЬ КОМПАНІ", ТОВ "КРЕДБУД", ТОВ "АКВА ЦЕНТР", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "ІНТЕРЦЕМЕНТ", КФ ТОВ "ВСК "ФРОСЛЕНД", ТОВ "МАГНИТТОРГ" було складено податкові накладні на загальну суму ПДВ 193718,66 грн. у липні, серпні, жовтні, листопаді 2018 року, березні, травні, липні, серпні, жовтні 2019 року, серпні, жовтні , листопаді 2020 року, лютому, вересні, жовтні, листопаді 2021 року, лютому, липні, вересні грудні 2022 року (отримувач (покупець) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ) на будівельні та сантехнічні матеріали, інструменти, перелік яких наведено контролюючим органом у таблиці на сторінках 70-73 акту перевірки /том 1 а.с. 103-106/, та копії яких наявні у матеріалах справи /том 4 а.с. 94-152/.
Всі ці податкові накладні були зареєстровані контрагентами позивача - постачальниками (продавцями) в Єдиному реєстрі податкових накладних /том 4 а.с. 94-152/.
Позивачем на підставі вказаних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
В акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 не зазначено зауважень щодо оформлення договорів, первинних документів бухгалтерського обліку, розрахункових документів.
Крім того, у перевіряємову періоді позивач придбавав продукцію за податковими накладними, за твердженням перевіряючих на суму ПДВ 1345977,30 грн., реквізити яких взагалі не зазначені перевіряючими в акті перевірки.
Натомість, на сторінках 67-68 акту перевірки /том 1 а.с. 100-101/, ревізори відобразили таблицю в розрізі кодів УКТ ЗЕД та обсягу операції за ставкою 20% (без ПДВ) та 7% (без ПДВ) та вказали, що залишки продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, м'ясопродукти, молокопродукти та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) за даними перевірки станом на 01.09.2022 складають узагальнено (без ПДВ) 6760500,39 грн., ПДВ 1345977,30 грн. Вказано, що детальний розрахунок залишків продукції зазначено в п. 1.18 акту перевірки /том 1 а.с. 101/.
Проте, у пункті 1.18 цього ж акту перевірки, де досліджувалася наявність залишків товарно-матеріальних цінностей, викладено висновки про те, що залишки продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, м'ясопродукти, молокопродукти та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) станом на 01.09.2022 складали (без ПДВ) 7181816,96 грн. /том 1 а.с. 47-51/, тобто цей показник суперечить аналогічному показнику, що вказаний ревізорами на сторінках 67-68 акту перевірки /том 1 а.с. 100-101/.
У розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року №00054702405, що є його невід'ємною частиною, зазначено третій варіант обсягу постачання (без ПДВ) в сумі 7729093,71 грн. /том 1 а.с. 147/.
Тобто акт перевірки та податкове повідомлення-рішення, що складене на підставі цього акту, містять фактично три різних суми залишків товарів обрахованих перевіряючими.
У пункті 1.18 акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 також відсутні реквізити (дати та номера) податкових накладних, а наведено загальні суми без ПДВ в розрізі кодів УКТЗЕД придбаної продукції, яка, на думку перевіряючих, не була реалізована та знаходиться на залишках.
Детально про помилковість та безпідставність розрахунків залишків зазначено вище.
Крім того, незважаючи на те, що перевіряємий період закінчувався 31.12.2022, перевіряючими на власний розсуд визначено кінцевою датою, на яку вони визначали залишки товарів - 01.09.2022.
Розраховуючи (з порушеннями) залишки продукції, перевіряючі не врахували періоди з 01.01.2017 по 31.12.2019 та з 01.10.2022 по 31.12.2022 що охоплювалися перевіряємим періодом (з 01.01.2017 по 31.12.2022), у якому позивач здійснював підприємницьку діяльність (припинено підприємницьку діяльність 04.01.2024).
Як слідує зі змісту акту перевірки, ГУ ДПС у Полтавській області не ставить під сумнів товарний характер господарських операцій з придбання позивачем будівельних та сантехнічних матеріалів, інструментів, продукції (безалкогольних напоїв, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, м'ясопродуктів, молокопродуктів).
Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що перевіркою не встановлено подальшої реалізації та/або їх використання у господарській діяльності платника, наявності товару на залишках, у зв'язку з чим податковий орган вважає, що позивач повинен був скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду (конкретну дату ГУ ДПС у Полтавській області не вказує) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами, придбаними з податком на додану вартість, оскільки такі товари призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідач вважає, що позивач придбав з одночасним включенням ПДВ до складу податкового кредиту вказані вище товарно-матеріальні цінності, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю.
У постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №826/21979/15 викладено такі висновки щодо застосування норм права:
"Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.".
Позивач пояснив, що придбавав будівельні матеріали з метою їх подальшого використання при здійсненні поточних ремонтів орендованих об'єктів, що використовувалися як магазини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.10.2012, основним видом економічної діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 3 а.с. 79-80/.
У перевіряємому періоді позивач фактично здійснював такий вид економічної діяльності як 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що зафіксовано контролюючим органом у акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 на сторінках 5-6 /том 1 а.с. 38-39/.
У користуванні (на праві оренди) позивача протягом 2015 - 2022 років перебували нежитлові приміщення з торгівельними площами, у яких позивачем здійснювалася діяльність, зокрема: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_2 ; по АДРЕСА_3 ; по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , по АДРЕСА_6 , що зафіксовано контролюючим органом у акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 /том 1 а.с. 98-99/.
Частиною 1 статті 776 Цивільного кодексу України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами пункту 6.1.5 укладеного договору оренди №28/10-20 (нежитлового приміщення) від 28.10.2020 орендар (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення /том 3 а.с. 242-245/.
Згідно з умовами пункту 6.1.5 укладеного договору оренди №06/07-20 (нежитлового приміщення) від 06.07.2020 орендар (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення /том 3 а.с. 247-250/.
Відповідно до пункту 5.1.5 укладеного договору оренди №08/2021 (нежитлового приміщення) від 12.03.2021 орендар (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення /том 4 а.с. 1-3/.
Згідно з умовами пункту 6.1.5 укладеного договору оренди №07/05-21 (нежитлового приміщення) від 07.05.2021 орендар (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення /том 4 а.с. 4-7/.
За умовами пункту 6.1.5 укладеного договору оренди №14/09-21 (нежитлового приміщення) від 14.09.2021 орендар (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення /том 4 а.с. 8-11/.
Отже, поточний ремонт повинен був здійснюватися за рахунок ФОП ОСОБА_1 як орендаря нежитлових приміщень.
Таким чином, описані вище господарські операції з придбання будівельних матеріалів та продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів були здійснені позивачем за наявності розумних економічних причин (ділової мети), тобто є такими, що вчинені в межах господарської діяльності, оскільки спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, зокрема, на створення умов для приросту та збереження активів платника в майбутньому. Позивач мав намір отримати відповідний економічний ефект, тобто господарські операції теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) передбачають можливість приросту та збереження активів.
Суд зазначає, що для підтвердження права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв'язку з чим твердження відповідача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах ПК України.
Суд зауважує, що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника щодо створення умов для настання такого ефекту в майбутньому.
Таким чином, те, що придбані позивачем будівельні та сантехнічні матеріали, інструменти, інша продукція не використовувалися станом на 31.12.2022 (дата закінчення перівіряємого періоду) не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською.
Суд повторює, що після 01.09.2022 здійснював повернення певних товарів постачальникам, про що після 01.09.2022 складав та реєстрував в ЄРПН розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних /том 2 а.с. 158-181/, що не було враховано перевіряючими при дослідженні відповідного питання.
Матеріалами справи підтверджено, що 25.07.2022 між позивачем (користувач) та фізичною особою ОСОБА_5 (позикодавець) було укладено договір позички нежитлового приміщення /том 3 зворот а.с. 198, а.с. 199/, за умовами якого позикодавець передає, а користувач приймає у строкове безоплатне користування частину нежитлового приміщення, а саме-приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , що перебуває у власності позикодавця, що підтверджується правовстановлюючим документом, а саме свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_4 від 30.04.2014, загальною площею 100 кв.м з метою використання у підприємницькій діяльності користувачем (в тому числі з метою розміщення складу).
Актом приймання-передачі від 25.07.2022 підтверджено, що фізична особа ОСОБА_5 (позикодавець) передав, а користувач (позивач) прийняв у тимчасове строкове безоплатне користування частину приміщення загальною площею 100 кв м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 /том зворот а.с. 199/.
Відтак, висновки перевіряючих про те, що після 01.09.2022 позивач не мав місць для зберігання товарів є безпідставними та спростовані позивачем.
Контролюючим органом Головним управлінням ДПС у Полтавській області під час проведення перевірки не досліджувалося, за якою саме подією були виписані податкові накладні, перелік яких зазначено в акті перевірки у таблиці /том 1 а.с. 103-106/, контролюючим органом взагалі не зазначено в акті перевірки реквізитів податкових накладних по товарах, які, за твердженням відповідача, є нереалізованими залишками продукції, обчислені перевіряючими станом на 01.09.2022 на суму без ПДВ 6760500,39 грн., ПДВ 1345977,30 грн., перевіряючими не було з'ясовано, за якою подією позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за кожною податковою накладною (за датою списання коштів з рахунку платника податку в банку чи за датою отримання платником податку товарів), відповідач не здійснював запитів виробнику та не надав до суду належних документів, що підтверджують строк придатності кожного з товарів, який (строк) встановлюється виробником продукції та зазначається на етикетці, упаковці або в інших документах, доводи відповідача про закінчення строку придатності товару є виключно припущенням перевіряючих, яке не доведене належними, допустимими та достовірними доказами, перевіряючими не було встановлено дат фактичного отримання позивачем товарів, зазначених у податкових накладних, зважаючи на те, що податкові накладні можуть складатися за першою подією виникнення податкового зобов'язання, що виникає, не тільки в дату відвантаження товару, але й у дату зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України), а суми ПДВ на підставі таких податкових накладних відносяться покупцем до податкового кредиту за датою списання коштів з рахунку платника податку в банку після реєстрації податкової накладної, а не за датою отримання товарів платником податку.
Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702), встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.
В акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 не зазначено переліку відсутніх первинних документів, не зазначено про складення акту у довільній формі, що засвідчує факт відмови у наданні документів, та відповідачем не надано до суду акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови у надання первинних документів.
Водночас, усупереч наведеній вище нормі права в акті перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/2669416276 зміст порушень, які на думку перевіряючих допущені позивачем, описано без зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Разом з тим, описані вище господарські операції вчинені позивачем з метою здійснення господарської діяльності платника податку та мають розумну економічну причину, про що зазначено вище.
Відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження існування будь-якої з обставин, з якою пункт 198.5 статті 198 ПК України, у тому числі п.п. "г", пов'язує виникнення у платника податку обов'язку скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.
Суд зазначає, що пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відтак, платник податку має право включити суми ПДВ до складу податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до приписів пункту 3 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846), при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами “Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), “Д» та “С»).
За приписами підпунктів 1, 3 пункту 4 розділу ІІ цього Порядку у разі якщо податкове повідомлення-рішення приймається за результатами документальної перевірки, розпочатої після 01 січня 2021 року, та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у підпунктах 1-5 пункту 3 цього розділу, повинно містити:
обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо: розрахунку суми податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість (у разі необхідності такий розрахунок може бути винесений у додаток до податкового повідомлення-рішення, що є його невід'ємною частиною);
детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами “Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), “Д» та “С»), у тому числі штрафних санкцій та/або пені за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок (у разі необхідності такий розрахунок може бути винесений у додаток до податкового повідомлення-рішення, що є його невід'ємною частиною).
Надісланий контролюючим органом позивачу розрахунок штрафних санкцій, що є невід'ємною частиною податкового повідомлення-рішення форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405 /том 1 а.с. 146-147/, містить розраховану суму штрафних санкцій у сумі 43024,55 грн., тоді як податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405 містить іншу суму штрафу - 40086,49 грн.
Відповідачем у ході розгляду справи надано до суду копію розрахунку штрафних санкцій на суму 40086,49 грн. /том 1 зворот а.с. 222/, однак цей розрахунок не підписаний посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області та не направлявся позивачу.
Стосовно включення позивачем до складу податкового кредиту у липні 2021 року суми ПДВ 17087,50 грн. та у червні 2021 року суми ПДВ 16666,67 грн., у зв'язку з чим, за твердженням відповідача, завищено суму податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди, суд зазначає наступне.
З огляду на викладені вище положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, виписану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.04.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" (постачальник) укладено договір поставки №925 /том 3 а.с. 201-202/, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність покупцеві обладнання, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Доставка обладнання на об'єкт покупця зі складу постачальника здійснюється силами та за рахунок постачальника. Розвантаження обладнання в пункті доставки здійснює покупець.
До договору поставки №925 від 24.04.2014 сторонами договору укладено додаткову угоду №1 від 25.12.2014 /том 4 зворот а.с. 46/, якою викладено пункт 6 договору у новій редакції.
ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" зареєстроване як юридична особа 15.12.2011 та має право, зокрема, на здійснення такого виду економічної діяльності як 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування (основний), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 4 а.с. 213-217/.
19.07.2022 позивачем здійснено оплату за товар ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" на суму 102525 грн., у тому числі ПДВ 17087,50 грн. /том 3 а.с. 200/.
За датою зарахування коштів від позивача на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню, ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №80 від 19.07.2022 на загальну суму 102525 грн., у тому числі ПДВ 17087,50 грн. /том 3 а.с. 203-204/.
Відповідно до приписів 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
При цьому, в силу частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Факт здійснення господарської операції з поставки позивачу ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" за договором поставки двох вітрин холодильних підтверджено видатковою накладною №45 від 20.01.2023 на загальну суму 102525 грн., у тому числі ПДВ 17087,50 грн. /том 3 зворот а.с. 200/.
Позивачем надано до суду копії витягів з паспортів на холодильні вітрини /том 4 а.с. 47-48/.
Також 01.04.2021 між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір про надання послуг №01-04/21 /том 3 а.с. 83-84/, за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати замовнику погоджені маркетингові послуги щодо збільшення обсягів реалізації продукції замовника, а замовник зобов'язується прийняти та вчасно, в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги.
Згідно з п. 1.3 договору послуги по цьому договору надаються з метою підтримання та зростання споживчого попиту (привернення уваги) кінцевих споживачів саме до продукції замовника, яка реалізується або може бути реалізована ї, з метою сприяння досягнення мети: збільшенню обсягів реалізації продукції; формуванню сприйняття продукції замовника, як якісної, доступної продукції на ринку України, що забезпечує споживча потреби населення; просування продукції замовника на ринку України та створення умов для збільшення обсягів продажу з метою спрямування (орієнтації) вибору покупця на товари замовника; стимулювання покупців як до цілеспрямованого вибору, так і до спонтанних покупок товарів замовника шляхом організації умов, які стимулюють покупки товарів замовника на інтуїтивно-емоційному рівні (інсталяції і т.ін.).
Послуги, які можуть бути надані виконавцем перелічені у пункті 1.6 договору.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.03.2012 та має право на здійснення таких видів економічної діяльності як 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 73.20 Дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки, 73.11 Рекламні агентства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 4 а.с. 211-212/.
Факт надання послуг згідно договору про надання послуг №01-04/21 від 01.04.2021 підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №30/04/2021 від 30.04.2021, який оформлений відповідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містить всі обов'язкові реквізити, у тому числі зміст та обсяг господарської операції: 1) послуги з вигідного розміщення товару в місцях продажу у трьох магазинах за ціною 4000 грн. без ПДВ на суму 12000 грн. без ПДВ; 2) послуги зі стимулювання збуту продукції (рекламні акції) у кількості 21 години за ціною 1783,55 грн. без ПДВ на суму 37454,55 грн.; 3) послуги з організації та управління руху продукції до споживача у двох магазинах за ціною 5000 грн. без ПДВ на суму 10000 грн. без ПДВ; 4) надання послуг зі збору та розповсюдження інформації про товари кількість 21 година ціною 1000 грн. без ПДВ на суму 21000 грн. без ПДВ; 5) надання усних та/або письмових рекомендацій щодо зміни асортименту товару у двох магазинах за ціною 14439,39 грн. без ПДВ, вартістю 2878,78 грн. без ПДВ.
Зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг №30/04/2021 від 30.04.2021 послуги відповідають послугам, про надання яких домовились сторони при укладенні договору про надання послуг №01-04/21 від 01.04.2021.
На виконання умов договору про надання послуг №01-04/21 від 01.04.2021 ФОП ОСОБА_2 складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №70 від 30.04.2021 на загальну суму 100000 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. /том 3 а.с. 87-88/.
Позивачем також надано до суду копію рахунку на оплату №99 від 30.04.2021 /том 3 зворот а.с. 86/.
Описані вище господарські операції з придбання двох холодильних вітрин та послуг за договором про надання послуг №01-04/21 від 01.04.2021 були здійснені позивачем, який мав право здійснювати та здійснював роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тобто за наявності розумних економічних причин (ділової мети), а отже є такими, що вчинені в межах господарської діяльності, оскільки спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, зокрема, на створення умов для приросту та збереження активів платника в майбутньому.
У пункті 1.16 акту перевірки від 22.03.2024 №3352/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 зафіксовано, що перевіркою не встановлено наявності фактів здійснення самозайнятою особою операцій із суб'єктами, які мають ознаки "фіктивності", припинили діяльність на підставі рішення суду або щодо яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, договори, первинні чи інші документи визнано судом недійсними, тощо /том 1 а.с. 44/.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" та з ФОП ОСОБА_2 , були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених правочинів і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН", ФОП ОСОБА_2 не встановлені.
Суд враховує, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, будь-які можливі порушення ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" та ФОП ОСОБА_2 не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 викладено висновки щодо застосування норм права про те, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
Суд критично оцінює доводи контролюючого органу про те, що позивач не мав у період з 01.09.2022 по 31.12.2022 місць для зберігання двох холодильних вітрин та про не встановлення використання цих холодильних вітрин у господарській діяльності позивача у перевіряємому періоді, оскільки при формуванні таких висновків ревізорами не враховано, що податкова накладна №80 від 19.07.2022 на загальну суму 102525 грн., у тому числі ПДВ 17087,50 грн. /том 3 а.с. 203-204/, була виписана контрагентом позивача ТОВ ВІК "ХІТЛАЙН" за першою подією - датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню /том 3 а.с. 200/, тоді як фактична поставка товару здійснена контрагентом вже поза межами перевіряємого періоду - 20.01.2023, що підтверджено видатковою накладною №45 від 20.01.2023 /том 3 зворот а.с. 200/.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі наведених вище норм права, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", якими застосовано принцип індивідуальної відповідальності платника податків, зокрема, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено фактів порушення позивачем п. 177.2, п.п. 177.4.5 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, підпунктів 1.1. 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за які позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 485550 грн. 25 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 420107 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65442 грн. 50 коп. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 40462 грн.52 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 35008 грн. 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5453 грн. 54 коп. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 (у примірнику, наданому до суду ГУ ДПС в Полтавській області - №00054652405), нараховано недоїмку в сумі 383741 грн. 12 коп. вимогою Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2024 року №Ф-00054672405, застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 51738,02 грн. рішенням №00054682405 від 23 квітня 2024 року, а також не доведено фактів порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, за які до позивача застосовано штрафні санкції на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України в сумі 40086 грн. 49 коп. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405 та збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов'язаннями в розмірі 1573451 грн. 76 коп. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) в розмірі 393362 грн. 94 коп. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405.
З огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 485550 грн. 25 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 420107 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65442 грн. 50 коп., податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 (№00054652405), яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 40462 грн. 52 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 35008 грн. 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5453 грн. 54 коп., вимога Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2024 року №Ф-00054672405 про сплату недоїмки в сумі 383741 грн. 12 коп., рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00054682405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 квітня 2024 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 51738 грн. 02 коп., податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 40086 грн. 49 коп. за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 1966814 грн. 70 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 1573451 грн. 76 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 393362 грн. 94 коп., - прийняті відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 900 грн., у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 900 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.11.2018 позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік /том 2 а.с. 224-227/, у рядку 26.1 якої збільшив суму, що підлягала перерахуванню до бюджету на 30000,00 грн., проте всупереч вимогам пункту 50.1 статті 50 ПК України не зазначив у рядку 27 цієї уточнюючої декларації та не сплатив штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми (30000,00 грн. *3%)=900 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 13795 грн. 30 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 11036 грн. 24 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2759 грн. 06 коп., суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем включено до складу податкового кредиту:
- за червень 2019 року /том 4 а.с. 204/ суму ПДВ 2795,52 грн. на підставі податкової накладної №3101770 від 26.06.2019 /том 4 а.с. 184/, що була зареєстрована в ЄДПН 16.07.2019 /том 4 а.с. 183/;
- за жовтень 2020 року /том 4 а.с. 206/ суму ПДВ 982,42 грн. на підставі податкової накладної №2591 від 30.10.2020 /том 4 а.с. 182/, що була зареєстрована в ЄДПН 16.11.2020 /том 4 а.с. 184/;
- за лютий 2021 року /том 4 а.с. 205/ на суму ПДВ 7108,3 грн. на підставі податкових накладних №96 від 01.02.2021, №211 від 02.02.2021, №323 від 02.02.2021, №327 від 02.02.2021, №532 від 03.02.2021, №533 від 03.02.2021, №534 від 03.02.2021, №720 від 04.02.2021, №1059 від 08.02.2021, №1277 від 09.02.2021, №1485 від 10.02.2021, №1486 від 10.02.2021, №1663 від 11.02.2021, №2080 від 15.02.2021 /том 4 а.с. 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180/, що були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 11 березня 2021 року, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН /том 4 а.с. 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177/.
Позивач не скористався своїм правом додати до податкових декларацій за звітний податковий період червень 2019 року, жовтень 2020 року, лютий 2021 року заяви із скаргою на продавця, яким своєчасно не було зареєстровано в ЄРПН зазначені вище податкові накладні.
Відтак, в силу приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України за відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (№3101770 від 26.06.2019 у червні 2019 року; №2591 від 30.10.2020 у жовтні 2020 року; №96 від 01.02.2021, №211 від 02.02.2021, №323 від 02.02.2021, №327 від 02.02.2021, №532 від 03.02.2021, №533 від 03.02.2021, №534 від 03.02.2021, №720 від 04.02.2021, №1059 від 08.02.2021, №1277 від 09.02.2021, №1485 від 10.02.2021, №1486 від 10.02.2021, №1663 від 11.02.2021, №2080 від 15.02.2021 - у лютому 2021 року) та враховуючи не надання позивачем до податкових декларацій за звітний податковий період червень 2019 року, жовтень 2020 року, лютий 2021 року заяв із скаргою на продавця, яким своєчасно не було зареєстровано в ЄРПН зазначені вище податкові накладні, позивач - покупець не мав права на включення сум ПДВ по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту відповідно за червень 2019 року в розмірі 2795,52 грн., за жовтень 2020 року на суму 982,42 грн. та за лютий 2021 року на суму 7108,3 грн.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновками акту перевірки /том 1 а.с. 109/ про те, що ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит за перевіряємий період на суму 10886,24 грн., у тому числі: за червень 2019 року на суму 2795,52 грн., за жовтень 2020 року на суму 982,42 грн., за лютий 2021 року на суму 7108,3 грн.
Позивачем виписано у червні 2018 року та зареєстровано у червні 2018 року податкові накладні на загальну суму ПДВ 239361,8 грн., що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних за червень 2018 року /том 4 а.с. 207/.
Відповідно до підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
За визначенням пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Однак, до складу податкових зобов'язань за червень 2018 року позивачем було включено меншу суму податку на додану вартість в розмірі 239212 грн., що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість ОСОБА_1 за червень 2018 року /том 2 зворот а.с. 242, а.с. 243/.
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2018 року на суму 150 грн. /том 1 а.с. 100/.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Суд враховує, що податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року, у якій занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 150 грн., та податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року, за жовтень 2020 року, за лютий 2021 року, у яких завищено суму податкового кредиту на загальну суму 10886,24 грн., складені позивачем самостійно.
За приписами пункту 123.2 статті 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 900 грн., у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 900 грн., та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 13795 грн. 30 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 11036 грн. 24 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2759 грн. 06 коп. (25%), - прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 23 квітня 2024 року №00054712405, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на базі технології, розробленої Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій.
Пунктом 5 частини 1 статті 17 цього Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на такій контрольній стрічці.
Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 23 квітня 2024 року №00054712405 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн. застосовані до позивача у зв'язку з тим, що "сума виторгу не подана до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані" на суму 242983,49 грн. /том 1 а.с. 212/.
Разом з тим, відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження не друку позивачем контрольної стрічки або не створення в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій чи спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на такій контрольній стрічці.
За визначенням статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Згідно наданої до суду копії витягу з інструкції щодо експлуатації реєстратора розрахункових операцій, якщо передача пакету контрольно-звітної інформації, яка зберігається у фіскальній пам'яті ЕККА , виконується автоматично, без додаткового настроювання вбудованого модему... Зв'язок ЕККА з сервером обробки інформації двосторонній, - до серверу виконується передача інформації, а сервер може віддалено змінювати період передачі контрольної звітної інформації. У випадку, якщо з моменту виконання передачі останнього пакету контрольно-звітної інформації, який було передано до серверу обробки інформації, пройшло 72 години, ЕККА буде заблоковано. При необхідності передачу звітів можна виконати вручну, що дозволяє не очікувати час черги передачі пакету КЗІ, а виконати її в будь-який зручний для користувача час. Якщо з моменту останнього сеансу зв'язку сервером обробки інформації з ЕККА пройшло більше 72 годин, апарат буде заблоковано для будь-яких операцій продажу та Z-звітів. Інші звіти, окрім Z-звітів, а також виконання налаштувань ЕККА, можна виконувати на заблокованій ЕККА. Якщо зміна не була закрита та при неможливості працювати з ЕККА протягом трьох діб в пам'яті апарату буде зберігатися не передана інформація, що призведе до блокування ЕККА. Для розблокування потрібно виконати закриття зміни, якщо зміна не була закрита, а потім відправку даних /том 4 а.с. 88, зворот а.с. 88/.
Отже, якщо з моменту останнього сеансу зв'язку сервером обробки інформації з ЕККА пройшло більше 72 годин, апарат буде заблоковано для будь-яких операцій продажу та Z-звітів, а для його розблокування потрібно виконати закриття зміни, якщо зміна не була закрита, а потім - відправку даних /том 4 а.с. 88, зворот а.с. 88/.
Тобто наслідком неподання фіскальних звітних чеків було б блокування реєстратора розрахункових операцій для будь-яких операцій продажу та Z-звітів, після чого для розблокування реєстратора розрахункових операцій потрібно було б здійснити у будь-якому випадку відправку даних.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не доведено факту порушення позивачем пункту 7 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за яке до позивача на підставі пункту 5 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 23 квітня 2024 року №00054712405.
Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 23 квітня 2024 року №00054712405, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПС" від 23 квітня 2024 року №00054752405, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн. за платежем “податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податку у вигляді з/п», суд дійшов таких висновків.
Відповідно до підпункту “б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки /том 1 а.с. 81/, що:
- в податкових розрахунках за 1-4 квартали 2017 року та 1-3 квартали 2018 року позивачем було невірно вказано РНОКПП найманого працівника ОСОБА_3 (у розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податку було вказано РНОКПП НОМЕР_2 , а фактично РНОКПП НОМЕР_3 ) /том 4 а.с. 185-192/;
- у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2022 року, у додатку 4 відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за січень 2021 року було невірно вказано РНОКПП ОСОБА_6 , якій було нараховано та виплачено аліменти в сумі 1211,72 грн. (у розрахунках було вказано РНОКПП НОМЕР_5 , а фактично РНОКПП НОМЕР_6 ).
Позивачем не спростовано допущення зазначених вище помилок при поданні податкової звітності.
Згідно з пунктом 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПС" від 23 квітня 2024 року №00054752405, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн. за платежем “податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податку у вигляді з/п», прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Стосовно податкового повідомлення-рішення форми "С" №00054742405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 6800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" /том 1 а.с. 148-149/, податкового повідомлення-рішення форми "С" №00054722405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 6800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" /том 1 а.с. 150-151/, податкового повідомлення-рішення форми "С" №00054732405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 23800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" /том 1 а.с. 152-153/, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки /том 1 а.с. 124/ факти реалізації через РРО за адресою вул. Травнева, 44-А, село Бабичівка, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, алкогольних напоїв:
- 01.07.2022 фіскальний номер документа 5840 - 2208201200#Коньяк Азнаурі 3 зірки 0,5 л за ціною 176,40 грн. /том 3 зворот а.с. 145/ та 29.06.2022 фіскальний номер 5814 - 2208601100#Горілка Хлібний дар Класична 0,18 л ціною 41,7 грн. /том 3 а.с. 146/ з МАП однієї серії та номеру - АDGV352817;
- 01.10.2021 фіскальний номер документа 2860 - 2204219800#Вино Кобл,Бор,Шато Л, черв н/со1,5 л ціною 98 грн. /том 3 зворот а.с. 146/ та 30.04.2022 фіскальний номер документа 5102 - 2204219800#Вино Кобл,Бор,Шато Л, черв н/со1,5 л ціною 90 грн. /том 3 а.с. 148/ з МАП однієї серії та номеру - АСDТ763990;
- 01.10.2021 фіскальний номер документа 2861 - 2204219800#Вино Кобл,Бор,Шато Л, черв н/со1,5 л ціною 98 грн. /том 3 а.с. 147/ та 21.04.2022 фіскальний номер документа 4981 - 2204219800#Вино Кобл,Бор,Шато Л, черв н/со1,5 л ціною 90 грн. /том 3 зворот а.с. 147/ з МАП однієї серії та номеру - АСDS763530.
За приписами статті 1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР) алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
Абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).
Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
Згідно з п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані, зокрема, алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Відповідно до пункту 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251, передбачено, що марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі - QR-код) та лінійний штрих-код (далі - штрих_код).
На кожну марку наносяться такі реквізити:
слова “УКРАЇНА», “МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ», “ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ» (для тютюнових виробів);
позначення виду марки, що складається із слів та літер “алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)» - “АВ ЛГП», “алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)» - “АВ ВП», “алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)» - “АІ ЛГП», “алкоголь імпортний (виноробна продукція)» - “АІ ВП», “тютюн вітчизняний (сигарети з фільтром)» - “ТВ ЗФ», “тютюн вітчизняний (сигарети без фільтра, цигарки)» - “ТВ БФ», “тютюн вітчизняний (сигарили)» - “ТВ СГ», “тютюн імпортний (сигарети з фільтром)» - “ТІ ЗФ», “тютюн імпортний (сигарети без фільтра, цигарки)» - “ТІ БФ», “тютюн імпортний (сигарили)» - “ТІ СГ», “тютюн вітчизняний (інші вироби)» - “ТВ ІНШІ», “тютюн імпортний (інші вироби)» - “ТІ ІНШІ», “тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням вітчизняні» - “ТВЕН В», “тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням імпортні» - “ТВЕН І», “рідина імпортна» - “РІ», “рідина вітчизняна» - “РВ»;
індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах) через скісну риску, сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, кількість штук у пачці або упаковці (для сигарет, цигарок та сигарил);
реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).
Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки.
QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки.
QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.
Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.
Отже, кожна марка акцизного податку містить індивідуальні унікальні: серію із чотирьох літер і шестизначний номер.
Перелічені вище норми унеможливлюють факт законного повторного використання марки акцизного податку.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі по тексту - Положення №13).
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 62.1- 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.
Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).
Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:
72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;
72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, згідно визначення термінів наведеного у Законі № 265/95-ВР, фіскальний сервер контролюючого органу - програмно-технічний комплекс, через який реалізується фіскальна функція та який здійснює реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій, електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків, збереження даних щодо проведеної розрахункової операції у системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, обробки та надання доступу до інформації про розрахункові операції, проведені з використанням програмних реєстраторів розрахункових операцій, а також інтеграцію з програмними реєстраторами розрахункових операцій через програмний інтерфейс (АРІ), розміщений у відкритому вільному доступі;
електронний фіскальний звіт - це:
а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, що містить дані фіскального звіту, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;
б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані фіскального звіту, зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;
електронна копія розрахункового документа - ідентична копія (у формі електронних даних) розрахункового документа, створеного реєстратором розрахункових операцій, яка міститься на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані, та/або створена програмним реєстратором розрахункових операцій у електронній формі, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків;
електронна копія фіскального звітного чека - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звітного чека, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
електронна копія фіскального звіту - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звіту, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
Згідно пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Положеннями статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
У справі що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6823/23.
Виходячи з наведеного відповідач в межах цієї справи під час проведення документальної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.
Суд враховує, що відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 (далі по тексту - Порядок №1057), цим Порядком встановлюється механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів ДПС для суб'єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.
Система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів (п. 1.2 розділу І Порядку №1057).
Пунктом 1.7 розділу І Порядку №1057 передбачено, що суб'єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.
Згідно з п. 2.2 розділу І Порядку №1057 СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.
Отже, система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Аналізом наведених вище норм Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057, встановлено, що система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Таким чином, дані РРО, на які посилається контролюючий орган у фіскальних чеках /том 3 зворот а.с.145, а.с. 146-158/, внесені у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, є цілісними та незмінними, а тому є належними та допустимими доказами у цій справі.
Відповідно до приписів частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі, зокрема, реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 у справі №808/4653/14 виклав висновок щодо застосування норм права, зазначивши, що хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм Закону №481 щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво, зберігання, транспортування, реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; немаркованими ж вважаються алкогольні напої, марковані марками акцизного податку, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність встановлених Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. податковим повідомленням-рішенням від 23 квітня 2024 року №00054732405 за описані вище факти реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та/або немаркованих МАП.
Частиною 9 статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР встановлено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
За приписами статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, забороняти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
За приписами пункту 43 частини 2 статті 15 цього Закону військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
Рішенням Полтавської обласної військової адміністрації, оформленим протоколом №15 засідання Ради оборони Полтавської області від 01.04.2022, дозволено торгівлю алкогольними напоями і речовинами, виробленими на спиртовій основі (продаж алкоголю військовослужбовцям і працівникам правоохоронних органів не здійснювати) на території Полтавської області з 12:00 години до 18:00 години, починаючи з 02.04.2022 /том 2 зворот а.с. 216, а.с. 217-218/.
Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації № 247 від 31.08.2022 "Про введення в дію рішення Ради оборони Полтавської області від 29 серпня 2022 року № 23" та Рішенням № 23 Ради оборони Полтавської області від 29 серпня 2022 року "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави", прийнятим Головою Ради оборони Полтавської області - начальником Полтавської військової адміністрації, вирішено "Встановити заборону на продаж будь-яких алкогольних напоїв закладами торгівлі та громадського харчування на території Полтавської області, окрім визначеного для такого продажу часу, а саме з 12:00 до 18:00 починаючи з 01.09.2022" /том 2 а.с. 214-216/.
Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації № 437 від 14.12.2022 "Про введення в дію рішення Ради оборони Полтавської області від 13 грудня 2022 року № 32" та Рішенням Ради оборони Полтавської області від 13 грудня 2022 року №32 "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави", прийнятим Головою Ради оборони Полтавської області - начальником Полтавської військової адміністрації, вирішено "Встановити заборону на продаж будь-яких алкогольних напоїв закладами торгівлі та громадського харчування на території Полтавської області, окрім визначеного для такого продажу часу, а саме з 10:00 до 21:00 починаючи з 15.12.2022" /том 2 а.с. 212-213/.
Дія рішень поширюється на всіх суб'єктів господарювання на території Полтавської області незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями отриману згідно з вимогами законодавства.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки /том 1 а.с. 121/ факти реалізації алкогольних напоїв протягом часу доби, на який рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу у магазині за адресою: вул. П.Мирного, смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область за такими фіскальними чеками:
- №2081 від 17.05.2022, час 18:23 на суму 588 грн. /том 3 а.с. 154/;
- №2222 від 29.05.2022, час 18:14 на суму 39,2 грн. /том 3 зворот а.с. 154/;
- №2794 від 22.07.2022, час 19:23 на суму 52,6 грн. /том 3 а.с. 155/;
- №2224 від 30.05.2022, час 08:23 на суму 286,2 грн. /том 3 зворот а.с. 155/;
- №2155 від 24.05.2022, час 08:13 на суму 271,6 грн. /том 3 а.с. 156/;
- №2556 від 30.06.2022, час 07:46 на суму 228,2 грн. /том 3 а.с. зворот 156/;
- №2713 від 16.07.2022, час 07:07 на суму 272 грн. /том 3 а.с. 157/;
- №2912 від 01.08.2022, час 07:12 на суму 272 грн. /том 3 зворот а.с. 157/;
- №2870 від 29.07.2022, час 07:10 на суму 236,1 грн. /том 3 а.с. 158/;
- №2255 від 02.06.2022, час 08:04 на суму 288,4 грн. /том 3 зворот а.с. 158/.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки /том 1 а.с. 121/ факти реалізації алкогольних напоїв протягом часу доби, на який рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу у магазині за адресою: вул. Київська, 20, м. Кременчук, Полтавська область за такими фіскальними чеками: №18 від 29.04.2022, час 11:59 на суму 110,6 грн. /том 3 а.с. 153/; №19 від 02.05.2022, час 11:59 на суму 38,6 грн. /том 3 зворот а.с. 153/.
Також перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки /том 1 а.с. 121-122/ факт реалізації алкогольного напою протягом часу доби, на який рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу у магазині за адресою: вул. Травнева, 44-А, село Бичівка, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область за такими фіскальними чеками:
- №5840 від 01.07.2022, час 19:10 на суму 176,4 грн. /том 3 зворот а.с. 151/;
- №5841 від 01.07.2022, час 19:10 на суму 176,4 грн. /том 3 а.с. 152/;
- №5906 від 05.07.2022, час 18:13 на суму 177,5 грн. /том 3зворот а.с. 152/;
- №5601 від 11.06.2022, час 10:59 на суму 80,2 грн. /том 3 а.с. 151/;
- №4770 від 06.04.2022, час 08:21 на суму 94,4 грн. /том 3 зворот а.с. 150/;
- №4771 від 06.04.2022, час 11:06 на суму 89,4 грн. /том 3 а.с. 150/;
- №4772 від 06.04.2022, час 11:17 на суму 36,7 грн. /том 3 зворот а.с. 148/;
- №4795 від 08.04.2022, час 10:16 на суму 46,2 грн. /том 3 а.с. 149/;
- №4796 від 08.04.2022, час 11:56 на суму 44,7 грн. /том 3 зворот а.с. 149/.
Частиною 1 статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до приписів частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Розмір штрафу у сумі 6800 гривень за порушення вимог статті 15-3 цього Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, передбачений статтею 17 цього Закону, та застосований контролюючим органом до позивача за наведені вище факти торгівлі за кожною окремою адресою здійснення торгівлі алкогольними напоями у заборонений час (податковим повідомленням-рішенням форми "С" від 23.04.2024 №0005474405 на суму 6800 грн., податковим повідомленням-рішенням форми "С" від 23.04.2024 №0005472405 на суму 6800 грн., податковим повідомленням-рішенням форми "С" від 23.04.2024 №0005473405 на суму 6800 грн.), незалежно від того, на який час було порушено таку заборону, є пропорційним переслідуваній меті встановлення такої заборони під час дії воєнного стану в Україні, введеного у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
За встановлених обставин справи та наведених вище норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення форми "С" №00054742405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 6800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", податкове повідомлення-рішення форми "С" №00054722405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 6800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", податкове повідомлення-рішення форми "С" №00054732405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 23800 грн. за платежем "Штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", - Головне управління ДПС у Полтавській області діяло на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 15140 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.3646639929.1 від 15.05.204 /том 1 а.с.167/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /том 1 а.с. 171/.
Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14873 грн. 90 коп. ((2968903,10 грн.*15140 грн.)/3022018,40 грн.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_8 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054642405 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 485550 грн. 25 коп. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень двадцять п'ять копійок), у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 420107 грн. 75 коп. (чотириста двадцять тисяч сто сім гривень сімдесят п'ять копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65442 грн. 50 коп. (шістдесят п'ять тисяч чотириста сорок дві гривні п'ятдесят копійок).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 (№00054652405), яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 40462 грн. 52 коп. (сорок тисяч чотириста шістдесят дві гривні п'ятдесят дві копійки), у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 35008 грн. 98 коп. (тридцять п'ять тисяч вісім гривень дев'яносто вісім копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5453 грн. 54 коп. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три гривні п'ятдесят чотири копійки).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2024 року №Ф-00054672405 про сплату недоїмки в сумі 383741 грн. 12 коп. (триста вісімдесят три тисячі сімсот сорок одна гривня дванадцять копійок).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00054682405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 квітня 2024 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 51738 грн. 02 коп. (п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень дві копійки).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 23 квітня 2024 року №00054712405, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. (п'ятсот десять гривень) за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПН" від 23 квітня 2024 року №00054702405, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 40086 грн. 49 коп. (сорок тисяч вісімдесят шість гривень сорок дев'ять копійок) за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 23 квітня 2024 року №00054692405 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 1966814 грн. 70 коп. (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч вісімсот чотирнадцять гривень сімдесят копійок), у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 1573451 грн. 76 коп. (один мільйон п'ятсот сімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня сімдесят шість копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 393362 грн. 94 коп. (триста дев'яносто три тисячі триста шістдесят дві гривні дев'яносто чотири копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14873 грн. 90 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні дев'яносто копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30 січня 2025 року.
Суддя С.С. Сич