Справа № 420/522/25
30 січня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб;
- зобов'язати Державну установу Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Ухвалою суду від 13.01.2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із недоліками та надано строк на їх усунення - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Недоліком позовної заяви було звернення до суду поза межами строку позовної давності та неподання заяви про його поновлення.
Предметом спору є одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивача звільнено з військової служби наказом від 10.06.2024 року. Наказ містить перелік виплат, які підлягали виплаті позивачеві на час звільнення.
Таким чином, з дати звільнення зі служби позивач повинен був дізнатися про невиплату йому спірної допомоги.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
З огляду на предмет спору, спеціальними нормами, які регулюють строк звернення до суду у цьому спорі, є норми Кодексу законів про працю України.
Згідно із ст. 233 КЗпП України, серед іншого, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Таким чином, Кодексом законів про працю встановлено тримісячний строк позовної давності у спорах щодо виплати усіх належних працівникові сум при звільненні, який починає свій перебіг з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тримісячний строк звернення до суду закінчився 11.09.2024 року.
Виходячи із того, що позовну заяву подано 07.01.2025 року, позивач пропустив строк звернення о суду.
На усунення недоліків позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивач намагався вирішити спір у позасудовому порядку. 11.09.2024 року він звернувся до відповідача з приводу невиплаченої допомоги. 25.10.2024 року була надана відповідь ВЧ НОМЕР_1 з інформацією про необхідність звернення із відповідними документами. 08.11.2024 року позивач звернувся вже до ВЧ НОМЕР_1 із запитом, однак відповідь не надана. На думку позивача, порушення його прав є триваючим. Просить поновити строк звернення до суду.
Проаналізувавши наведені позивачем підстави для поновлення строку, суд їх відхиляє, оскільки цей спір не передбачає обов'язкового досудового порядку вирішення спору. Таким чином, у даному випадку, досудовий порядок врегулювання не може бути підставою для поновлення строку.
Строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Також варто зазначити, що у постанові від 25.03.2020 у справі №9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України», нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
На цьому наголошено й у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/474/17, а також у Постанові Верховного Суду від 30.04.2021 року у справі № 520/15510/19.
Вищенаведене засвідчує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на зміст статті 123 КАС України та враховуючи, що наведені у заяві обставини суд визнав неповажними, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ч. 2 ст. 123, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву разом з доданими документами повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов