Справа № 420/18423/24
30 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.03.2024 року про звільнення з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21.03.2024 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити в запас за сімейними обставинами, а саме пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Підставою для звернення з такою заявою був той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком позивача ОСОБА_1 , є інвалідом третьої групи та потребує постійного догляду. Згідно з довідкою до акту МСЕК серії КИО-1 № 0431589 від 09.10.2014 року, ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи довічно. Рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради зареєстрвано помічником дієздатної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Позивач посилається на пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, яка діяла на момент подачі рапорту), відповідно до якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Проте, рапорт ОСОБА_1 не розглянутий по суті та не надана відповідь. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою від 19.06.2024 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду докази розгляду рапорту позивача від 21.03.2024 про звільнення в запас.
Відповідач надав відзив, в якому пояснив, що подані ОСОБА_1 документи не свідчать про наявність у нього підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, а отже, відсутні підстави для прийняття такого рішення військовою частиною НОМЕР_1 . Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 0431589 від 09.10.14, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_1 , є інвалідом третьої групи з 09.10.2014 довічно, йому протипоказана робота зі значним фізичним навантаженням; може працювати в своїй професії неповний робочий день. З поданих позивачем документів не вбачається, що його батько ОСОБА_2 потребує постійного догляду, що підтверджувалось би відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Як зазначено у рішенні виконавчого комітету Богуславської міської ради від 21 лютого 2024 року № 42/2 "Про реєстрацію помічника дієздатним фізичним особам, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки", ОСОБА_2 є дієздатною особою. До свого рапорту від 21.03.2024 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 подав копії документів, а не оригінали, чим не дотримав порядок подання документів щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Належних доказів необхідності здійснення постійного догляду за своїм батьком, наявності у нього відповідної групи інвалідності та відсутності інших членів сім'ї позивачем не надано.
Ухвалою від 09.01.2025 зобов'язано відповідача до 25.01.2025 надати суду докази розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.03.2024 про звільнення в запас або пояснення причин не розгляду рапорту, докази доведення до відома ОСОБА_1 результати розгляду, копію відповіді на адвокатський запит представника позивача адвоката Зозулянського Д.О. від 11.04.2024.
28.01.2025 відповідач надав додаткові пояснення та докази, в яких вказує, що рапорт підполковника ОСОБА_1 від 21.03.2024 про його звільнення з військової служби у запас через службу діловодства (адміністративний відділ штабу) військової частини НОМЕР_1 не подавався, у діловодстві військової частини НОМЕР_1 не зареєстрований, про свідчить відсутність відповідних реєстраційних відміток на рапорті, копія якого подана позивачем з матеріалами позову. Рапорт був адресований позивачем безпосередньо начальнику управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , розглянутий останнім, про що свідчить резолюція на рапорті за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 від 21.03.2024. В подальшому, як свідчить додана до матеріалів позову копія квитанції про оформлення кур'єрської доставки № 2399629, 11.04.2023 рапорт був відправлений засобами спецзв'язку на адресу начальника управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , відправлення вручене 23.04.2024. Внаслідок ракетного удару по м. Одеса 30.04.2024 із застосуванням балістичних ракет були зруйновані та пошкоджені службові приміщення військової частини НОМЕР_1 , втрачено значну частину службової документації та майна, на підтвердження чого надається копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. За результатами перевірки матеріалів щодо звільнення з військової служби в запас підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу планування забезпечення військовим майном мобілізаційного розгортання та розробки табелів до штатів управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , був наданий юридичний висновок від 04.06.2024 про те, що подані документи не вказують на наявність підстав для звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом "г" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з огляду на необхідність здійснення ним постійного догляду за батьком ОСОБА_2 (який є інвалідом третьої групи, а також за наявності у нього іншого члена сім'ї першого ступеня спорідненості). Зазначений юридичний висновок з відповідними роз'ясненнями щодо відсутності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби з зазначених ним підстав та з урахуванням поданих документів, 13.06.2024 був вручений підполковнику ОСОБА_1 разом з пакетом поданих ним документів, про що свідчить особистий підпис позивача. Отримані ОСОБА_1 документи щодо звільнення з військової служби командиру військової частини НОМЕР_1 позивачем не подавались, у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера відділу планування забезпечення військовим майном мобілізаційного розгортання та розробки табелів до штатів управління логістики штабу військової частини.
21.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , в якій просив звільнити в запас за сімейними обставинами, а саме пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з необхідністю постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , 1956 року народження, інвалідом 3-ї групи. До рапорту позивач додав копії підтверджуючих документів:
- довідки до акту огляду МСЕК серії КИО-1 №0431589,
- паспорту та пенсійного посвідчення його батька ОСОБА_2 ,
- свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ,
- витягу з рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради від 21.02.2024 № 42/2 щодо реєстрації ОСОБА_1 помічником дієздатної особи гр. ОСОБА_2 ,
- посвідчення помічника дієздатної фізичної особи № 131 на ім'я ОСОБА_1 ,
- довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої ОСОБА_2 комунальним підприємством Богуславської міської ради "БОГУСЛАВБЛАГОУСТРІЙ",
- акту обстеження житлово-побутових умов проживання.
Згідно з довідкою до Акту МСЕК серії КИО-1 № 0431589 від 09.10.2014 року, ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи довічно.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради, позивач зареєстрований помічником дієздатної особи ОСОБА_2
21.03.2024 отримано зазначений рапорт т.в.о. начальника управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , розглянутий останнім, про що свідчить резолюція на рапорті за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 від 21.03.2024.
11.04.2023 ОСОБА_1 відправив рапорт засобами спецзв'язку на адресу начальника управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 , відправлення вручене 23.04.2024.
Позивач стверджує, що рапорти ОСОБА_1 не були розглянуті та не надані відповідей, тому звернувся до суду з позовом.
Відповідач заперечує факт не розгляду рапорту та в додаткових поясненнях зазначає, що за результатами перевірки матеріалів щодо звільнення з військової служби в запас підполковника ОСОБА_1 , був наданий юридичний висновок від 04.06.2024 про те, що подані документи не вказують на наявність підстав для звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом "г" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з огляду на необхідність здійснення ним постійного догляду за батьком ОСОБА_2 (який є інвалідом третьої групи, а також за наявності у нього іншого члена сім'ї першого ступеня спорідненості). Зазначений юридичний висновок з відповідними роз'ясненнями щодо відсутності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби з зазначених ним підстав та з урахуванням поданих документів, 13.06.2024 був вручений підполковнику ОСОБА_1 разом з пакетом поданих ним документів, про що свідчить особистий підпис позивача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави".
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VШ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VШ), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Статтею 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), визначено підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до пп. "г", п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, яка діяла на момент подачі рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час воєнного стану, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХГУ, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов'язаний розглянути вказаний рапорт на звільнення. Крім того, відсутній чіткий визначений порядок розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця, що проходить службу за контрактом.
Проте Інструкція з діловодства в Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, містить положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів та надати відповідь по суті порушених питань.
Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Як слідує з обставин справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та року подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абзацу 3 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Судом встановлено, що вказаний рапорт отриманий відповідачем .
За результатами перевірки матеріалів щодо звільнення з військової служби в запас підполковника ОСОБА_1 , відповдіач сформував юридичний висновок від 04.06.2024 про те, що подані документи не вказують на наявність підстав для звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом "г" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з огляду на необхідність здійснення ним постійного догляду за батьком ОСОБА_2 (який є інвалідом третьої групи, а також за наявності у нього іншого члена сім'ї першого ступеня спорідненості).
Зазначений юридичний висновок з відповідними роз'ясненнями щодо відсутності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби з зазначених ним підстав та з урахуванням поданих документів, 13.06.2024 був вручений підполковнику ОСОБА_1 , про що свідчить особистий підпис позивача.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що подані ОСОБА_1 документи не свідчать про наявність у нього підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, а отже відсутні підстави для прийняття такого рішення військовою частиною НОМЕР_1 .
Довідки лікарсько-консультативної комісії позивачем не надано.
В довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер.КИО-1 № 0431589 вказано, що ОСОБА_2 встановлена третя групи інвалідності з 09.10.2024 довічно, йому протипоказана робота зі значним фізичним навантаженням; може працювати в своїй професії неповний робочий день. В довідці не вказано, що батько позивача потребує постійного стороннього догляду, що є однією із умов, для звільнення із військової служби, на підставі ст. 26 ч.4 п.2 підпункт "г" Закону "Про військовий обов'язок та війскову службу" , на яку посилається позивач. Отже, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки виданий такою комісією висновок не підтверджує, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", лише саме медико-соціальна експертна комісія у "Висновку про умови та характер праці" може зазначити по потребу у постійному сторонньому догляді. Ніякі інші документи, не можуть підтвердити факт потреби у постійному сторонньому догляді.
Щодо доданої до рапорту копії акту обстеження житлово-побутових умов проживання та інших документів,то вказані документи не є висновком лікарської комісії і не передбачені в якості доказу підтвердження потреби у постійній сторонній допомозі інваліду.
Як зазначено у рішенні виконавчого комітету Богуславської міської ради від 21 лютого 2024 року № 42/2 "Про реєстрацію помічника дієздатним фізичним особам, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки", ОСОБА_2 є дієздатною особою.
Таким чином, суд вважає , що звернення позивача про звільнення з військової служби було розглянуто , хоч і несвоєчасно, та надана обгрунтована відмова у такому звільненні.
Проаналізувавши наведе вище в сукупності в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі п.п "г" п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА
.