Справа № 420/36247/24
30 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 22.11.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо повернення заяви (рапорту) від 05.08.2024 № М-1173 ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського;
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву (рапорт) від 05.08.2024 № М-1173 ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського;
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції (поліції) - на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 19.08.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 31.05.2024 проходив службу в поліції. Наказом ГУНП в Одеській області № 788 о/с від 31.05.2024 майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31 травня 2024 року за пунктом 2 частини першої статті 77 за станом здоров'я (через хворобу). Підставою для звільнення зазначено: рапорт ОСОБА_1 від 22.05.2024 та свідоцтво про хворобу № 398/2 видане Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 17.05.2024. Відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №110895 від 31.07.2024, позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70% з причини травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків. 05.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Начальника ГУНП в Одеській області із заявою (рапортом) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським, у якій просив призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із втратою працездатності. Заява (рапорт) зареєстрована в ГУНП в Одеській області 05.08.2024 за № М-1173. За результатами опрацювання заяви (рапорту) позивача 05.08.2024 за № М-1173, Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області надало позивачу лист №14/1663 від 20.09.2024, яким матеріали про призначення одноразової грошової допомоги були повернуті на доопрацювання та подання належних документів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звертається до суду з цим позовом.
27.11.2024 ухвалою суді залишено без руху позовну заяву позивача та надано строк на усунення недоліків шляхом надання належним чином оформленої позовної заяви відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України із вірним зазначенням місця знаходження відповідача.
02.12.2024 до суду надійшла заява позивача (вхід.№69815/24) про усунення недоліків на виконання ухвали від 27.11.2024 та надано позовну заяву відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України із вірним зазначенням місця знаходження відповідача.
Ухвалою судді від 06.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
20.12.2024 до суду (вх.№ЕС/76733/24) від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та вказує, що ОСОБА_1 не відмовляли у призначенні одноразової грошової допомоги, а тільки рекомендували узгодити між собою долучені до заяви документи, оскільки по наданим документам йому підлягає виплаті допомога по інвалідності, а не по травмі, як зазначено в заяві позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.15-16), ОСОБА_1 з 2002 року по 31.05.2024 проходив службу в органах внутрішніх справ України та перебував на службі в поліції.
Відповідно до наказу Головного управління національної поліції в Одеській області від 31.05.2024 №788 о/с «По особовому складу» (а.с.14), майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу).
01.08.2024 ОСОБА_1 скерував на адресу керівника Головного управління Національної поліції в Одеській області заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (а.с.17-18) за формою згідно з додатком до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2024 року № 646 (далі - Рапорт).
У Рапорті ОСОБА_1 просив призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з тим, що він отримав травму в період проходження служби в поліції під час виконання службових обов'язків.
До Рапорту ОСОБА_1 додав: оригінал довідки МСЕК; завірену копію виписки з акту огляду МСЕК; завірену копію свідоцтва про хворобу; завірену копію акту Н1; завірену копію акту Н5.
Матеріали справи містять акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 форми Н-1 від 09.10.2023 (а.с.27-34) та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 13.01.2010, приблизно о 03.00 год., Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за формою Н-5 від 09.10.2023 (а.с.35-43), відповідно до якого комісія провела у період з 14.09.2023 по 09.10.2023 розслідування нещасного випадку, який стався 13.01.2010, приблизно о 03.00 год., біля будинку №6 по вул.Щорса в с.Градениці (Біляївський район, Одеська область).
У акті за формою Н-5 від 09.10.2023, на підставі листа ДУ «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 17.10.2022 №33-36-1435, довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 13.01.2010 №354, виданої «Лікарнею з поліклінікою УМВС Одеської області», зазначено наслідки нещасного випадку: «Велика підшкірна гематома правого стегна. ВСД астено-невротичний синдром, погіршення».
Матеріали справи містять довідку КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №110895 від 31.07.2024 видана ОСОБА_1 (а.с.19), відповідно до якої: ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 70%; причина втрати професійної працездатності - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків; дата встановлення страхового випадку - 17.05.2024; підстава - акт огляду МСЕК 370.
Матеріали справи містять виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (до довідки серії 12ААА) №074174 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.20-21), відповідно до якої останньому встановлена ІІ група інвалідності; причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Матеріали справи містять свідоцтво про хворобу №398/2 від 17.05.2024 ДУ «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» щодо ОСОБА_1 (а.с.22-26).
У вказаному свідоцтві про хворобу (п.8) наведений короткий анамнез: « 13.01.2010 при затриманні правопорушників отримав травмування. Первинна медична допомога надана в Біляївській ЦРЛ з діагнозом: «Вогнепальна подряпина правого стегна, ЗЧМТ, забій голови та носа», відповідно довідки №597 від 23.07.2021. Надалі лікувався амбулаторно, діагноз: «Велика підшкірна гематома правого стегна, ВСД, астено-невротичний синдром. Акт про нещасний випадок ФН-1 №19 від 09.10.2023, ФН-5 від 09.10.2023. За три дні відчув погіршання, госпіталізований, встановлено діагноз: «ЗЧМТ, СГМ, мікрознаки ураження ЦНС, помірний вести було-атактичний тагіпертинзійно-гідроцефальний синдроми, стійкий цефалічний синдром, часті цереброваскулярні симпатоанреналові кризи, важкий перебіг. Виражений астено-вегетативний синдром, вертеброгенна цервікалгія, остеохондроз ШВХ, ангіопатія сітківки». В подальшому лікувався амбулаторно та в стаціонарі за наслідками ЗЧМТ, кризовий перебіг хвороб. В 2016 році діагностовано НЦД за гіпертонічним типом. Стан значно погіршився з 2022 року, кризи набули гіпертензивно-гідроцефального відтінку, почастішали, стали більш тяжкими. Діагностовано хрцеребральний кістозний конвекситальний арахноїдит, енцефалопатію І ст. змішаного ґенезу, п/то психоорганічний синдром, ГХ ІІ ст., дисліпідемію. Лікувальними та профілактичними курсами протизапальна, дегідратуюча, гіпотензивна та судинна терапія з короткочасним позитивним ефектом. 04.09.2022 отримав зуламкові переломи обох кісток правої гомілки в н/3 зі зміщенням уламків, лікований МОЗ пластинами та гвинтами (06.09.2022), документи службового розслідування не надані. Направлений на М(ВЛ)К для визначення придатності до подальшої служби в НПУ».
Крім того у свідоцтві про хворобу (п.9) зазначено періоду, у яких ОСОБА_1 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні, у т.ч. й з 12.02.2023 по 23.02.2024 ООКМЦ; з 27.12.2023 по 12.01.2024, з 19.04.2024 по 07.05.2024 ТМО МВС України по Одеській області.
Також, у вказаному свідоцтві про хворобу (п.12) наведений діагноз і постанова М(ВС)К про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): «Наслідки закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (13.01.2010) у вигляді хронічного посттравматичного церебрального конвекситального кістозного арахноїдиту, рицидивуючий перебіг з помірним ліквородинамічним та вегетативним розкладом, стійким цефалічним, вираженим вести було-атактичним синдромами, розсіяною органічною неврологічною симптоматикою, кризовий перебіг, посттравматичного психоорганічного синдрому з когнітивним та емоційно-лабільним розладом».
Травма, Так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Захворювання, Так, пов'язані з проходженням служби в поліції».
На ОСОБА_2 управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області скерувало лист від 20.09.2024 №14/1663 «Про розгляд заяви» (а.с.44) у якому повідомило, що долучені до матеріалів документи необхідно узгодити між собою у відповідності до вимог чинного законодавства та повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання т подання належних документів.
У листі від 20.09.2024 №14/1663 «Про розгляд заяви» вказано, що діагноз, вказаний у наданих актах форми Н-1, Н-5, не відповідає діагнозу, вказаному у свідоцтві про хворобу в частині діагнозу ««ЗЧМТ, СГМ, мікрознаки ураження ЦНС, помірний вести було-атактичний тагіпертинзійно-гідроцефальний синдроми, стійкий цефалічний синдром, часті цереброваскулярні симпатоанреналові кризи, важкий перебіг», а відтак наявність зазначених недоліків унеможливлює прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Вважаючи такі дії протиправними. А свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», при визначенні внаслідок причин, зазначених у пункті 4 інвалідності II групи, розмір одноразової грошової допомоги поліцейському становить 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2024 року № 646 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №646).
Відповідно до п.10 Порядку №646, для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби.
У разі ліквідації органу поліції, закладу освіти заява подається за місцем зберігання особової справи поліцейського.
Згідно з п.12 Порядку №646, для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності поліцейський подає в паперовій або електронній формі на адресу електронної пошти з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
1) заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності, до якої додаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
2) довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
3) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
4) постанову відповідної медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
5) акт (акти) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формою, визначеною МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
6) довідку органу, установи, організації, підрозділу, якими попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги, із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати).
Достовірність зазначеної інформації в заяві (рапорті) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності або копій документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє особа, яка їх приймає. Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 2-5 цього пункту, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видав документ.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги особі, якій призначається і виплачується одноразова грошова допомога, особа подає до органу поліції документи (їх копії), зазначені у цьому пункті, та належним чином засвідчену копію відповідного рішення суду, крім випадків, коли орган поліції був учасником у справі.
Пунктом 15 Порядку №646 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.
Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
У разі надсилання запитів до органів поліції, закладів освіти, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, заявника строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги може бути продовжено до отримання відповідної інформації для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня надсилання запиту.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником бухгалтерської служби та підписується керівниками бухгалтерської служби, підрозділів служби персоналу (кадрового забезпечення) та юридичної служби органу поліції, закладу освіти, у якому поліцейський проходить (проходив) службу, або особами, на яких покладено виконання таких функцій.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує:
у центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, територіальних органах поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції, - Голова Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції, - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
у закладах освіти - керівник відповідного закладу освіти або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
У разі затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги керівником органу поліції або закладу освіти, у якому проходить (проходив) службу поліцейський, або особою, на яку покладено виконання таких функцій, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату одноразової грошової допомоги.
Суд установив, що позивач реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги, звернувшись у встановленому порядку із заявою/рапортом до органу за останнім місцем проходження служби - та надавши документи, передбачені Порядком №646.
Відповідачем подані позивачем документи повернуті на доопрацювання із зазначенням, що долучені до матеріалів документи необхідно узгодити між собою у відповідності до вимог чинного законодавства та повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання т подання належних документів.
Як встановлено судом, причиною повернення документів слугувало те, що діагноз, вказаний у наданих актах форми Н-1, Н-5, не відповідає діагнозу, вказаному у свідоцтві про хворобу в частині діагнозу ««ЗЧМТ, СГМ, мікрознаки ураження ЦНС, помірний вести було-атактичний тагіпертинзійно-гідроцефальний синдроми, стійкий цефалічний синдром, часті цереброваскулярні симпатоанреналові кризи, важкий перебіг», а відтак наявність зазначених недоліків унеможливлює прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд підкреслює, що ані у листі від 20.09.2024 №14/1663, ані у відзиві на позовну заяву, позивач не зазначає про відсутність підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або про те, що документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, що слугувало підставою для їх повернення.
Суд погоджується з позицією позивача, що ані Законом України «Про Національну поліцію», ані Порядком №646 не передбачено таких підстав повернення документів, як повернення на доопрацювання, оскільки є необхідність їх узгодити між собою.
Отже, суд приходить до переконання, що відповідач, повертаючи документи, вчинив дії не на підставі, що визначена Конституцією та законами України, а відтак такі дії суд визнає протиправними.
У контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне акцентувати увагу й на твердження відповідача про неможливість прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги з підстав неузгодженості між собою поданих позивачем документів.
Так, у листі від 20.09.2024 №14/1663 відповідачем вказано, що діагноз, вказаний у наданих актах форми Н-1, Н-5, не відповідає діагнозу, вказаному у свідоцтві про хворобу в частині діагнозу ««ЗЧМТ, СГМ, мікрознаки ураження ЦНС, помірний вести було-атактичний тагіпертинзійно-гідроцефальний синдроми, стійкий цефалічний синдром, часті цереброваскулярні симпатоанреналові кризи, важкий перебіг».
В той же час, судом встановлено, що наслідки нещасного випадку у наданих актах форми Н-1, Н-5 від 09.10.2023 вказано: «Велика підшкірна гематома правого стегна. ВСД астено-невротичний синдром, погіршення» на підставі листа ДУ «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 17.10.2022 №33-36-1435, довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 13.01.2010 №354, виданої «Лікарнею з поліклінікою УМВС Одеської області».
При цьому, як вбачається з свідоцтва про хворобу від 17.05.2024, враховуючи короткий анамнез, перебування позивача на стаціонарному лікуванні після складення актів форми Н-1, Н-5 від 09.10.2023, діагноз «ЗЧМТ, СГМ, мікрознаки ураження ЦНС, помірний вести було-атактичний тагіпертинзійно-гідроцефальний синдроми, стійкий цефалічний синдром, часті цереброваскулярні симпатоанреналові кризи, важкий перебіг» не був визначений саме станом на 17.05.2024.
Більш того, власне у свідоцтві про хворобу від 17.05.2024 (п.12) наведений діагноз і постанова М(ВС)К про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): «Наслідки закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (13.01.2010) у вигляді хронічного посттравматичного церебрального конвекситального кістозного арахноїдиту, рицидивуючий перебіг з помірним ліквородинамічним та вегетативним розкладом, стійким цефалічним, вираженим вести було-атактичним синдромами, розсіяною органічною неврологічною симптоматикою, кризовий перебіг, посттравматичного психоорганічного синдрому з когнітивним та емоційно-лабільним розладом».
Травма, Так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Захворювання, Так, пов'язані з проходженням служби в поліції».
Підсумовуючи наведене, суд не вбачає неузгодженості у наданих позивачем актах форми Н-1, Н-5 від 09.10.2023 та свідоцтва про хворобу від 17.05.2024 в частині зазначення діагнозу.
Щодо заявлених похідних позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вже встановлено судом, відповідачем усі вимоги позивача, що викладені у Рапорті не розглянуто та не надано оцінки їх правомірності та обґрунтованості.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
В даному випадку, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції відповідача.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 по справі № 810/3393/17 зазначено, що:
«…На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд».
Аналогічну правову позицію висловлено Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/11251/18.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 у справі №820/2605/17, безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв'язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню шляхом:
- Визнаня протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо повернення заяви (рапорту) від 05.08.2024 № М-1173 ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського;
-зобов'язаня Головне управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву (рапорт) від 05.08.2024 № М-1173 ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо повернення заяви (рапорту) від 05.08.2024 № М-1173 ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву (рапорт) від 05.08.2024 № М-1173 ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 40108740).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА