Справа № 420/22375/24
30 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії по інвалідності, без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом У країни від 20.03.2024 року №2-p(II)/2024;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату призначеної йому пенсії по інвалідності, без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, при перерахунку, здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІ від 19.10.2000 року, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з березня 2024 року до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та є особою з інвалідністю ІІ групи у зв'язку з аварією на ЧАЕС.
У червні 2024 року позивач звернувся з клопотанням до пенсійного органу про перерахунок його пенсії у зв'язку з тим, що обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність приписом ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (зі змінами), що поширювали свою дію на припис першого речення ч.3 ст.67 ЗУ №796-ХІІ, утратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року.
Водночас, листом від 03.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що питання про перерахунок пенсії буде вирішено після надання відповіді Пенсійним фондом України.
Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалою суду у справі №420/22375/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, в порядку ч.5 ст.262 КАС України.
Під час розгляду справи від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2024 у розмірі - 2361,00 грн. Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (максимальний розмір пенсії) 01.01.2024 складає 23 610,00 грн. Позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків - 70% заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ. Згідно рішення №965080156936 про перерахунок пенсії «Вид перерахунку у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий)» з 01.03.2024 року позивачу нараховано пенсію у розмірі 38 291,61 грн. та обмежено її виплату у розмірі - 23 610,00 грн. Таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, відповідно Головним управлінням правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 67 Закону №796-XII, станом на дату проведення перерахунку, неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому обов'язкові для застосування. Зважаючи на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у Рішеннях від 02 березня 1999 року №2-рп/99, від 17 березня 2005 року №1-рп/2005, від 19 червня 2001 року №9- рп/2001, від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, від 22 травня 2018 року №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону №796-XII вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону №796-XII (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку та індивідуальних) після 20.03.2024. Враховуючи вищенаведені факти, Головне управління вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року провадження у справі №420/22375/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та поновлено ухвалою суду 04.11.2024 року.
На виконання ухвали суду від 14.10.2024 року, пенсійним органом було надіслано до суду матеріали пенсійної справи позивача.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, та з 23.01.1992 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
03.06.2024 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просив перерахувати йому пенсію з 20.03.2024 року без обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням Рішення Конституційного Суду №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року.
Водночас, листом від 03.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача, що Законом №3668-VІ передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України №796, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи зазначене, розмір пенсії позивача обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Водночас, 20.03.2024 року Конституційним Судом України ухвалено рішення № 2- р(ІІ)/2024, відповідно до якого припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення». Головним управлінням надіслано запит до Пенсійного фонду України щодо роз'яснення порядку виконання вищезазначеного рішення суду особам, пенсії яким призначені за Законом №796 до набрання чинності Закону №3668 у розмірі без обмеження її максимальним розміром. Тож питання щодо перерахунку пенсії вирішуватиметься після надання відповіді Пенсійним фондом України.
На момент розгляду справи по суті, пенсійний орган не надав до суду примірник вищевказаної відповіді-роз'яснення Пенсійного фонду України, а також не надав відомостей щодо вирішення питання по суті щодо можливості проведення перерахунку пенсії позивача за його заявою від 03.06.2024 року.
Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нездійснення перерахунку пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон України №796-XII).
Згідно ст.9 Закону України №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.49 Закону України №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За ст.50 Закону України №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 54 Закону №796-XII (у редакції, чинній до 31.12.2014 року) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Механізми та процедури обчислення розміру пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ деталізовані приписами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210.
Згідно ч.3 ст.67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч.1 ст.2 розділу І Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до Закону №796-ХІІ, та розмір пенсії яких перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.02.2024 року у справі №240/20830/21 та від 24.04.2024 року у справі №580/365/20.
Водночас суд акцентує увагу на тому, що 20.03.2024 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024, припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналізуючи вищезазначене, з 20.03.2024 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 04.07.2024 року у справі №580/7744/23 сформовано правовий висновок, що у період з 01.03.2023 року по 20.03.2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню відповідачем.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказане суд доходить висновку про те, що у спірних правовідносинах виключно з 20.03.2024 року відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимог позивача про здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІ від 19.10.2000 року та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159), компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку про передчасність заявленої вимоги так як належна сума пенсії без обмеження її максимальним розміром пенсійним органом ще не нарахована та не виплачена, а тому позовні вимоги в цій частині, як передчасні, задоволенню не підлягають.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постанові від 03.07.2018 року по справі №521/940/17.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький