Справа № 540/544/20
30 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні
В провадженні Херсонського окружного адміністративного суду перебувала справа №540/544/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви в частині стягнення розміру середнього заробітку, просить:
стягнути з управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення (компенсацію) за весь час затримки виплати грошового забезпечення про звільненні з 08.09.2015 року по 13.08.2019 року в сумі 371493 грн (триста сімдесят одна тисяча чотириста дев'яносто три грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20.08.2018 Херсонським окружним адміністративним судом у справі № 814/1171/17 прийняте рішення, яким з Управління Служби безпеки України в Херсонській області стягнуто на користь ОСОБА_1 суму коштів з 15 січня 2014 року по 01 травня 2014 року під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області; недонараховану щомісячну премію за період з 01 травня 2014 року по 08 вересня 2015 року в розмірі 1873,76 грн.; підйомну (шляхову) допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 отримував станом на дату його прибуття до нового пункту постійної дислокації; винагороду за 15 та 20 років безперервної військової служби із застосуванням довідок, які включають розмір посадового окладу ОСОБА_1 , встановленого станом на дату набуття ним права на відповідні виплати. При цьому, суд, відмовляючи в задоволенні вимоги щодо компенсації за затримку розрахунку при звільненні, зазначив, що задоволення даної вимоги залежить від дати фактичної сплати всіх належних позивачу сум, протиправність невиплати яких встановлена у рішенні по справі № 814/1171/17.
Позивач, в уточненому розрахунку, зазначає, що не нараховано та не сплачено позивачу при звільнені належну йому суму компенсації - 61 956,92грн, з якою погодився відповідач. Після звільнення з військової служби відповідач здійснював виплати на протязі 2015-2019 років. Кінцева сума була сплачена, як встановив Верховний Суд 13.08.2019 року. Виплата компенсації за речове майно нарахована до виплати 14.06.2016 року та сплачена згідно платіжного доручення №606 від 14 червня 2016 року в сумі 15907,48 грн. 24.01.2019року УСБУ в Херсонській області видано наказ №38 про виплату недоплачених при звільненні в 2015році сум, відповідач в січні 2019 року сплатив ще 4 268,07грн. 13.08.2019 року було сплачено ненараховану частину грошового забезпечення при звільнені в 2015 році у вигляді суми грошового забезпечення за період проходження військової служби з 15.01.2014 року по 01 травня 2014року у сумі - 31014,96грн., підйомну (шляхову) допомогу в розмірі грошового забезпечення у сумі - 8700,16грн. яке отримував позивач, винагороду за 15 та 20 років безперервної служби у сумі - 765,00грн. та 1301,25грн., на загальну суму - 41781,37грн. Так, загальна сума, яка повинна була сплачена позивачу у 2015 році складає - 158959,70грн. (100%) - 97002,78грн.(61,02%) = 61956,92грн.(38,98%), у сумарному та відсотковому обчислені. Загальна кількість днів затримки розрахунку складає з 08.09.2015 року по 12.08.2019 року - 1 570 календарних днів. Грошове забезпечення на момент звільнення, у 2015 році складало - 8 832,65грн, згідно довідки відповідача №71/22/68-3281 від 03.06.2020 року, яка долучена до матеріалів справи та визнана відповідачем. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає - 454 672грн. ( 289,6 грн.*1 570 днів = 454 672 грн.). З вирахуванням суми 83 178 грн, яку було стягнуто при попередньому розгляді по даній справи, після примусового виконання рішення суду (після апеляційного перегляду) підлягає задоволенню сума - 371 494 грн. (454 672 грн.- 83 178грн.:= 371 494грн.).
Позивач також зазначає, що розраховуючи суму грошового забезпечення військовослужбовців, необхідно враховувати положення постанов Кабінету Міністрів України № 1294 та № 704, згідно яких грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Правові норми, що містяться в постановах Кабінету Міністрів України № 1294, 704 та в Інструкціях № 35/ДСК, № 515/ДСК, є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів СБ України та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 03 червня 2020 року позов задовольнив частково. Стягнув з Управління Служби безпеки України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 20001728, 73000, м. Херсон, вул. Лютеранська, 1) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні у сумі 83178 (вісімдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою суду від 16.09.2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Херсонській області залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі № 540/544/20 скасовано. Справу №540/544/20 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Херсонського окружного адміністративного суду.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022 року, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та віднесено на Одеський окружний адміністративний суд.
Автоматизованою системою справу №540/544/20 призначено до розгляду головуючому судді Василяці Д.К.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року заявлено та задоволено самовідвід судді Василяки Д.К. по справі №540/544/20. Адміністративну справу №540/544/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Криворучка Сергія Миколайовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні, передано до відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 справу №540/544/20 передано для розгляду судді Марину П.П.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року прийнято до провадження справу №540/544/20 та ухвалено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказано, що на підставі Постанови № 1294 та Інструкції № 35/дск при переведенні у 2014 році з УСБУ в Донецькій області до УСБУ в Херсонській області ОСОБА_1 , відповідно до грошового атестату № 00015 від 07.05.2014 (копія наявна в матеріалах справи), було встановлено грошове забезпечення, яке включало у себе наступні складові, а саме: посадовий оклад - 1600, 00 гривень; оклад за військовим званням - 135, 00 гривень; надбавка за вислугу років у розмірі 35% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням - 607, 25 гривень; надбавка за роботу з оперативним джерелами у розмірі 20 % посадового окладу - 320, 00 гривень; надбавка за особливі умови служби у розмірі 95% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років - 2225, 14 гривень; надбавка за здійснення контррозвідувальної діяльності та аналітичну роботу у розмірі 50 % посадового окладу - 800, 00 гривень; надбавка за службу в підрозділах «К» у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням - 867, 50 гривень; надбавка за режимні обмеження у розмірі 15 % посадового окладу - 240, 00 гривень; премія у розмірі 82 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років - 1920, 65 гривень. Судом при ухваленні рішення від 20.08.2018 у справі № 814/1171/17 у мотивувальній частині неодноразово наголошувалось, що відносно виплати позивачу несплачених і недонарахованих сум грошового забезпечення «суд враховує положення законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин».
У той же час, вказує відповідач, при розрахунку суми компенсації у позові від 27.02.2020, в апеляційній скарзі від 24.06.2020 та касаційній скарзі від 15.12.2020 позивач використовує розмір посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, посилаючись на Постанову № 704 та наказ СБУ № 515/дск від 10.04.2018, а всі додаткові види грошового забезпечення зазначає у розмірах, що встановлювались відповідно до Постанови № 1294 та Інструкції № 35/дск.
У відзиві на уточнену позовну заяву, представник відповідача зазначив, що у період з 08.09.2015 по 13.08.2019 Управління сплатило ОСОБА_1 належні йому при звільненні грошові кошти у загальній сумі 59 890, 67 гривень (4 268, 07 + 8 700, 16 + 31 014, 96 + 15 907, 48). Загальна сума належних ОСОБА_1 до виплати грошових коштів при його звільненні складає 156 893, 45 гривень (100%) (97 002, 78 (61,8 %) + 59 890, 67 (38,2 %)). Відповідно сума несвоєчасно виплачених належних при звільненні грошових коштів становить 59 890, 67 гривень - 38, 2 % від 156 893, 45 гривень. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 284, 92 гривень (8 832, 64 гривень (розмір місячного грошового забезпечення, зазначений у довідці № 71/22/68-3281 від 03.06.2020, долученій до матеріалів справи позивачем) * 2 (два) місяці (липень та серпень 2015 року - передували місяцю, у якому позивач був звільнений) / 62 дні (загальна кількість днів у липні та серпні 2015 року). Сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату належних ОСОБА_1 при звільненні грошових коштів становить 409 145, 12 гривень (284, 92 гривень * 1436 днів (включаючи початкову дату 08.09.2015 та включаючи кінцеву дату 13.08.2019). Позивачем помилково кількість днів за період з 08.09.2015 по 13.08.2019 обраховано у кількості 1570. Виходячи з принципу пропорційності, зазначеному в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, Управління вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 73 115, 44 гривень (38, 2 % від 409 145, 12 гривень з вирахуванням суми 83 178, 00 гривень, яку було стягнуто і сплачено Управлінням позивачу при попередньому розгляді справи № 450/544/20) (38,2 % від 409 145, 12 = 156 293, 44 гривень; 156 293, 44 - 83 178, 00 = 73 115, 44 гривень).
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що 08.09.2015 року відбулось звільнення позивача, натомість відповідачем не було здійснено кінцевий розрахунок та не сплачено в повному обсязі грошове забезпечення та не проведено виплати компенсаційного характеру. При звільненні 08.09.2015 року позивачу була сплачена лише сума - 97002,78 грн., що є лише частиною суми яку позивач повинен був отримати при звільнені.
Позивач також зазначає, що установлення судом факту не проведення повного розрахунку з працівником у день звільнення з вини роботодавця є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України. Відповідач не надав суду жодного фінансового документу в підтвердження сплачених після звільнення сум недоплаченого грошового забезпечення, так і жодного наказу щодо нарахування таких виплат та їх виплати.
Позивач у відповіді на відзив наголошує на встановлені при касаційному розгляді обставини та на важливі висновки Верховного Суду в прийнятій постанові, оскільки з змісту відзиву Управління Служби безпеки України вбачається, що відповідач не зрозумів суть судового рішення та продовжує підтримувати позицію, щодо якої вже було надано обґрунтовану оцінку з боку Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду по даній справі.
В судовому засіданні, призначеному на 28.01.2025 року, прийнято рішення про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Херсонським окружним адміністративним судом у рішенні від 20.08.2018 року у справі № 814/1171/17 встановлено такі обставини:
- наказом голови Служби безпеки України від 15.01.2014 № 28-ос полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області з 15.01.2014;
- наказом голови Служби безпеки України від 22.08.2015 року № 810-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. "б" п. 61 та пп. "г" п. 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ № 1262/2007 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі);
- наказом т.в.о. начальника УСБУ в Херсонській області від 08.09.2015 року № 624-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу управління у запас Збройних Сил України за пп. "б" п. 61, пп. "г" п. 63 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі);
- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 року у справі № 821/3195/15-а скасована постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та прийнята нова постанова, якою визнані протиправними та скасовані наказ голови СБУ від 22.08.2015 № 810-ос, наказ УСБУ в Херсонській області від 08.09.2015 № 624-ос. Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі в органах СБУ з 22 серпня 2015 року, в списках особового складу УСБУ в Херсонській області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, судові витрати, моральну шкоду.
При цьому, постановою Верховного Суду від 18.01.2021 року у справі № 821/3195/15-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, касаційну скаргу Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області задоволено частково та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року по справі №821/3195/15-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 821/3195/15-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області - задоволено повністю, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року залишено без змін.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі № 814/1171/17, залишеним без змін постановами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 року та Верховного Суду від 08.12.2021 року: адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з СБУ та УСБУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 невиплачені суми коштів (грошового забезпечення) під час проходження ним служби в органах СБУ, а саме: суму коштів з 15.01.2014 до 01.05.2014 під час знаходження ОСОБА_1 в розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказів голови СБУ від 22.08.2015 № 810-ос та від 06.11.2014 № 10/75-с; не донараховану щомісячну премію за період з 01.05.2014 до 08.09.2015 у розмірі 1873,76 грн.; підйомну (шляхову) допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, яку отримував ОСОБА_1 станом на дату його прибуття до нового пункту постійної дислокації, а саме до УСБУ в Херсонській області; винагороду за 15 та 20 років безперервної військової служби із застосуванням довідок, які включають розмір посадового окладу ОСОБА_1 , встановленого станом на дату набуття ним права на відповідні виплати. У задоволенні інших позовних вимог щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за не отримане при звільненні речове та продовольче забезпечення - відмовлено.
Надалі, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 814/1171/17 задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду та змінено спосіб виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018, а саме: "зобов'язано СБУ та УСБУ в Херсонській області здійснити на користь ОСОБА_1 виплату невиплаченої суми коштів (грошового забезпечення) під час проходження ним служби в органах Служби безпеки України, а саме: суму з 15.01.2014 до 01.05.2014 під час знаходження ОСОБА_1 в розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказів голови СБУ від 22.08.2015 № 810-ос, від 06.11.2014 №10/75-ос; недораховану щомісячну премію за період з 01.05.2014 до 08.09.2015 у розмірі 1873,76 грн.; підйомну (шляхову) допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 станом на дату його прибуття до нового пункту постійної дислокації, а саме до УСБУ в Херсонській області; винагороду за 15 та 20 років безперервної військової служби із застосуванням довідок, які включають розмір посадового окладу ОСОБА_1 , встановленого станом на дату набуття ним права на відповідні виплати".
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 814/1171/17 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення та визначено спосіб виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018, а саме: "стягнути недораховану щомісячну премію за період з 01.05.2014 до 08.09.2015 у розмірі 1873,76 грн. зі СБУ на користь ОСОБА_1 ; зобов'язати СБУ здійснити на користь ОСОБА_1 виплату невиплаченої суми коштів (грошового забезпечення) під час проходження ним служби в органах СБУ, а саме: суму з 15.01.2014 до 01.05.2014 під час знаходження ОСОБА_1 в розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 № 810-ос, від 06.11.2014 № 10/75-ос; підйомну (шляхову) допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 станом на дату його прибуття до нового пункту постійної дислокації, а саме до УСБУ в Херсонській області; винагороду за 15 та 20 років безперервної військової служби із застосуванням довідок, які включають розмір посадового окладу ОСОБА_1 , встановленого станом на дату набуття ним права на відповідну виплату".
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року у справі №814/1171/17, яка набрала законної сили 04.02.2020 року, встановлено:
“... Відповідно до листа Фінансово-економічного управління СБУ від 25.07.2019 р. № 21/2/1-2842 на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 29.01.2019 р. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ТВБВ 10021/01 філії - Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк", здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 4268,07 грн., що включало і недораховану щомісячну премію за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. в розмірі 1873,76 грн.
…Кошти в сумі 31014,96 грн. (з вирахуванням податків та зборів) перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 13.08.2019 р., що підтверджується зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки та платіжним дорученням від 09.08.2019 р. № 731 (проведено банком 13.08.2019 р.).
…Кошти в сумі 8700,16 грн. (з вирахуванням податків та зборів) перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 13.08.2019 р., що підтверджується зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки та платіжним дорученням від 09.08.2019 р. № 735 (проведено банком 13.08.2019 р.).
…З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на момент розгляду заяви відповідачами здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 наступних коштів: недораховану щомісячну премію за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. в розмірі 1873,76 грн.; суму з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. № 810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби в загальному розмірі 31014,96 грн. (з вирахуванням податків та зборів); підйомну (шляхову) допомогу в сумі 8700,16 грн. (з вирахуванням податків та зборів).
Таким чином рішення суду по справі № 814/1171/17 відповідачами виконано».
Отже, суд по справі № 814/1171/17 встановив (що також вбачається з довідки Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 11.12.2024 року №Н/6/373-11509 та з матеріалів справи), що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року № 814/1171/17 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 :
- недорахована щомісячна премія за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. в розмірі 1873,76 грн. була виплачена позивачу 29.01.2019 року згідно платіжного доручення № 56 від 25.01.2019 року (т.1 а.с. 37);
- підйомна (шляхова) допомога в сумі 8700,16 грн. позивачу була виплачена 13.08.2019 року згідно платіжного доручення № 735 від 09.08.2019 року (т.1 а.с.40);
- сума з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. № 810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагорода за 15, 20 років безперервної військової служби у загальному розмірі 31014,96 грн. позивачу була виплачена 13.08.2019 року згідно платіжного доручення № 731 від 09.08.2019 року (т.1 а.с. 44).
Крім вказаних сум на виконання такого рішення, згідно розрахунково-платіжної відомості №2226 за січень 2019 року (т.1 а.с.35-36) та платіжного доручення № 56 від 25.01.2019 року позивачу було виплачено також 2394,31 грн (4268,07 грн. - 1873,76 грн.) надбавки за особливості проходження служби та матеріальної допомоги на оздоровлення.
Також, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за речове майно 14.06.2016 року згідно платіжного доручення № 606 від 14 червня 2016 року в сумі 15907,48 грн. (т.1 а.с.37).
При цьому, відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 11.12.2024 року №Н/6/373-11510 позивачу при звільненні було виплачено грошове забезпечення у загальній сумі 97002,78 грн
Отже, днем остаточного розрахунку з позивачем суми невиплаченого грошового забезпечення згідно рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року № 814/1171/17 у загальній сумі 41588,88 грн. є 13.08.2019.
Позивач, вважаючи те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу у день виключення зі списків особового складу грошового забезпечення згідно рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року № 814/1171/17, у зв'язку з чим він має право у відповідності до ст. 117 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України).
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Суд зазначає, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: «Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум», яка є обов'язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.
Враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Суд зауважує, що 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
За висновком Верховного Суду у вказаних справах у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на дві частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, суд зазначає, що у цій справі період з 08.09.2015 року по 13.08.2019 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
У межах цієї справи належить враховувати норми ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, та на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за цей період складає:
- 1240 днів щодо недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. в розмірі 1873,76 грн.;
- 1436 днів щодо підйомної (шляхової) допомоги в сумі 8700,16 грн., суми з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. № 810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби у загальному розмірі 31014,96 грн.
Чинне законодавство не містить жодних положень щодо неможливості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 для обчислення середньої заробітної плати військовослужбовців, більш того, п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100 врегульовано особливості виплати заробітної плати військовослужбовцям, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, що спростовує позицію відповідача про неможливість застосування Порядку № 100 до військовослужбовців.
Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з абз 2 п. 7 Порядку № 260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за липень-серпень 2015 року Управління служби безпеки України в Херсонській області від 03.06.2020 року №71/22/68-3281 (т.3 а.с.45), суд встановив, що грошове забезпечення позивача за два місяці перед звільненням з військової служби становило 17665,28 грн. (8832,64 грн + 8832,64 грн) та середньоденне грошове забезпечення становить 284,92 грн.
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі становить:
- 353 300,80 грн (284,92 х 1240 днів) щодо недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. в розмірі 1873,76 грн.;
- 409 145,12 грн (284,92 х 1436 днів щодо підйомної (шляхової) допомоги в сумі 8700,16 грн., суми з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. № 810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби у загальному розмірі 31014,96 грн.
Крім цього, суд при вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
В свою чергу, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
У постанові від 30.11.2020 в справі № 480/3105/19 Верховний Суд вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Суд, з огляду на постанову Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі №540/544/20 враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру середнього заробітку за затримку розрахунку позивачу у цій справі.
У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 156893,45 гривень, з яких: 97002,78 грн грошового забезпечення виплаченого при звільненні + 2394,31 грн надбавки за особливості проходження служби та матеріальної допомоги на оздоровлення виплачених 29.01.2019 року згідно платіжного доручення № 56 від 25.01.2019 року + 15907,48 грн. компенсації за речове майно виплаченого згідно платіжного доручення №606 від 14 червня 2016 року (73,5%), 1873,76 грн недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. в розмірі (1,19%), 8700,16 грн. підйомної (шляхової) допомоги (5,54%) та 31014,96 грн суми з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. №810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби (19,77%).
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. становить 353300,80 грн, а підйомної (шляхової) допомоги в сумі 8700,16 грн., суми з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. № 810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби - 409145,12 грн.
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 4204,28 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 р. по 08.09.2015 р. (1,19% від 353300,80 грн) та 103554,63 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підйомної (шляхової) допомоги в сумі 8700,16 грн., суми з 15.01.2014 р. по 01.05.2014 р. під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 р. № 810-ос, від 06.11.2014 р. № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби (19,77% + 5,54% від 409145,12 грн.), а разом - 107758,91 грн.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, з відповідача при попередньому розгляді даної справи було стягнуто середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні у сумі 83178,00 грн, яка сплачена 29.10.2020 з рахунку НОМЕР_2 на рахунок позивача НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Укрсиббанк». (а.с. 24 т.3).
Зазначене також підтверджується сторонами.
На підставі вищезазначеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача шляхом стягнення з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 08.09.2015 року по 29.01.2019 року (щодо недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 року по 08.09.2015 року) та за період з 08.09.2015 року по 13.08.2019 року (щодо підйомної (шляхової) допомоги, суми з 15.01.2014 року по 01.05.2014 року під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 року № 810-ос, від 06.11.2014 року № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби) з урахуванням вже виплаченої суми, у розмірі 24580,91 грн.
При цьому, зважаючи на те, що суд вирішує дану справу не інакше як за позовною заявою в межах позовних вимог, оскільки в обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на обов'язок відповідача щодо виплати йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з виплатою йому грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №814/1171/17, суд не вирішує питання належності ОСОБА_1 середнього заробітку у зв'язку з виплатою компенсації за речове майно згідно платіжного доручення № 606 від 14 червня 2016 року.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошової компенсації за речове забезпечення у справі №814/1171/17, суд виходив з того, що позивача на день ухвалення оскаржуваного судового рішення вже було поновлено на службі.
В свою чергу, відповідачем за власною ініціативою у червні 2016 року сплачена позивачу компенсація за належне речове майно у сумі 15 907, 48 гривень, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення № 606 від 14.06.2016, що не пов'язано з виконанням рішення суду у справі №814/1171/17.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 08.09.2015 року по 29.01.2019 року (щодо недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 року по 08.09.2015 року) та за період з 08.09.2015 року по 13.08.2019 року (щодо підйомної (шляхової) допомоги, суми з 15.01.2014 року по 01.05.2014 року під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно наказу голови СБУ від 22.08.2015 року № 810-ос, від 06.11.2014 року № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби), з урахуванням вже виплаченої суми, у розмірі 24580,91 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Управління Служби безпеки України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 20001728, 73000, м. Херсон, вул. Лютеранська, 1).
Суддя П.П. Марин