30 січня 2025 рокусправа № 380/18826/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить :
- визнати дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у обрахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням у березні 2024 року ІII групи інвалідності ОСОБА_1 із врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року протиправними;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .27.07.2023 позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності відповідно з чим йому була виплачена грошова допомога. 05.03.2024 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності. Під час нарахування грошової допомоги Адміністрація Державної прикордонної служби України взяла величину розрахунку прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023, а не станом на 01.01.2024, що є протиправним , відтак просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 10.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву(вх. №71357 від 24.09.2024) в якому проти позову заперечив. Зазначив, що до компетенції Адміністрації прикордонної служби України не належить право щодо визнання/невизнання права позивача на отримання одноразової допомоги відповідно до зазначених ним законодавчих актів. Висновок ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого наказом начальника центру від 05.06.2024 №251-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 із 06.06.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.06.2024 у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не є оскарженим в судовому порядку (відсутнє судове рішення) та не є предметом спору у даній справі. 08.04.2024 комісією Адміністрації Державної прикордонної служби України прийнято рішення № 288 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» : згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», абзацом третім підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 призначити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 614636 грн. 00 коп (далі рішення №288). Дане рішення затверджено Головою Державної прикордонної служби України. Отже, в діях Адміністрації Державної прикордонної служби України протиправності не має, а прийняте рішення 08.04.2024 за № 288 про призначення ОСОБА_1 , одноразової грошову допомогу в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 614636 грн. 00 коп., не є предметом спору у даній справі. Комісія Адміністрації Держприкордонслужби приймаючи рішення від 08.04.2024 за № 288 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяла виключно в межах чинного законодавства та у спосіб, визначений законодавством України (стаття 19 Конституції України). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.06.2024 №251-ОС ОСОБА_1 із 06.06.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.06.2024 у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до первинного огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 липня 2023 року ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності з 07 липня 2023 року.
Відповідно до рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 серпня 2023 року № 536, позивачу призначена та виплачена грошова допомога у сумі 56364 грн.
Згідно Довідки госпітальної військово-лікарської комісії ЛВМКЦ ДПСУ № 224 від 29 лютого 2024 року, позивачу був встановлений «Діагноз та постанова госпітальної ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), а саме Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби, а також як захворювання , так і травми із захистом Батьківщини та виконанням обов'язків військової служби.».
Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 708851, позивачу встановлена IІI група інвалідності з 05.03.2024 у зв'язку із травмою, яка пов'язана з захистом Батьківщини.
У зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, Рішенням комісії Державної прикордонної служби України № 288, затвердженого Головою ДПСУ 08 квітня 2024 року, позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року з урахуванням раніше виплаченої суми - у сумі 614636 гривень, які 13 квітня 2024 року перераховано на картковий рахунок позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
На адвокатські запити від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов супровідний лист від 18.08.2024 № 09/53595-24-Вих із копією документів щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги із яких слідує, що одноразова грошова допомога позивачу виплачена із розрахунку прожиткового мінімуму встановленого законодавством на 01 січня 2023 року (2684 грн), а не станом на 01 січня 2024 року, тобто станом на рік, у якому вперше встановлено позивачу інвалідність, як то передбачено пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Із наданих відповідачем копій документів слідує, що оскільки первинний огляд МСЕК був 07.07.2023, при якому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності з 27.07.2023, з тієї ж причини, що і при повторному огляді 05.03.2024, при якому встановлено ІII (другу) групу інвалідності, тому комісією ДПСУ було вирішено застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року.
Не погоджуючись з протиправними дії відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частиною 2 ст. 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Пунктом 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок № 975).
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250 -кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Пунктом 17 Порядку КМУ № 975 встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що позивач був звільнений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.06.2024 №251-ОС і з 06.06.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я відповідно пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Судом встановлено, що вперше позивачу встановлено інвалідність з 05.03.2024 згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ № 708851. Інших документів, які б підтверджували зміну інвалідності Адміністрація Державної прикордонної служби України на адвокатські запити не надала.
Відтак при обрахунку грошової допомоги, відповідач мав застосовувати величину - прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто на 01.01.2024, тобто у розмірі 3028 грн.
Розрахунки відповідача із яких слідує, що при первинному огляді у 2023 році позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності з 27.07.2023, тому і грошова допомога розраховується із величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023, є помилковими, позаяк, як зазначено вище, 27.07.2023 інвалідність позивачу не встановлювалась. До того ж, наведені вище норми права є чіткими, зрозумілими та не допускають неоднозначного трактування.
За наведених обставин суд висновує, що відповідачем порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності вперше у 2024 році у законодавчо визначеному розміру із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Суд зазначає, що приписами п.17 Порядку № 975, встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Тобто, позивач цілком обґрунтовано звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги саме на підставі Порядку № 975.
На підставі аналізу наведених вище норм суд вуисновує про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у обрахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням у березні 2024 року ІII групи інвалідності ОСОБА_1 із врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року .
В частині позовних вимог про зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням виплаченої суми. суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд наголошує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, встановивши, що відповідач при розгляді заяви керувався нормами законодавства яке не поширюється на позивача, суд висновує, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням виплаченої суми.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації державної прикордонної служби України (адреса: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 00034039) про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії- задовольнити повністю.
2. Визнати дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у обрахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням у березні 2024 року ІII групи інвалідності ОСОБА_1 із врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року протиправними.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням виплаченої суми.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна