справа №380/21752/24
30 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Посилається на те, що 31.07.2024 року звернувся до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просив оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради від 26.06.1992 року. Така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від надання згоди на обробку своїх персональних даних. Втім, листом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 09.08.2024 року відмовлено позивачу у видачі такого паспорта, вказавши на те, що у особи, яка отримала паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта. Позивач з вказаною відмовою не погодився та зазначив, що примушування до прийняття паспорта-картки є насильством над його переконаннями і світоглядом, що заборонено ст.35 Конституції України. Крім того, законодавством передбачено можливість видачі паспорта як у формі картки, так і у формі паспорта книжечки. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що дії відповідача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_1 ґрунтуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначив, що у 2017 та 2020 роках Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області позивачеві оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон та паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, сформувавши водночас унікальний номер запису в Реєстрі 2005100501831, який не змінюється при наступних операціях ЄДДР. Тобто позивач уже надавав згоду на обробку своїх персональних даних та згоду на зняття відцифрованих відбитків пальців своїх рук, відцифрованого образу обличчя та відцифрованого підпису. Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Ухвалою судді від 28.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
31.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою, в якій просив:
« 1. знищити мої персональні дані, які на момент отримання Вами даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі Унікальний номер запису в реєстрі за яким закріплені мої персональні дані - на виконання вимог і положень Закону України «Про захист персональних даних», у встановленому законодавством порядку;
2. В порядку розгляду даної заяви у встановлений законом строк проінформувати мене письмово про вчинені Вами дії щодо знищення моїх персональних даних, які знаходяться в вашому реєстрі, картотеці (базі даних), про що скласти відповідний Акт про знищення (саме моїх) персональних даних, та завірений належним чином оригінал документу (відповідного Акту), надіслати мені рекомендованим листом на мою вищезазначену домашню адресу;
3. Обміняти оформлену на моє ім?я, ОСОБА_1 ID- картки в якої спливає термін використання - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, що передбачено діючим положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
4. Проставити відмітку реєстрації місця проживання (для підтвердження раніше набутої реєстрації, а не з новою реєстрацією місця проживання, відомостями про яке володіє Головне управління ДМС у Львівській області).
5. Провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи та вести облік відносно ОСОБА_1 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.».
Мотивом складення і подання цієї заяви були «релігійні переконання» та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17.
До заяви позивачем додано: копію ID-картки позивача та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см.
Листом відповідача від 09.08.2024 року повідомлено позивачеві, що у особи, яка отримала паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта.
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
За приписами ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), пунктом 2 якого визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з п.п.1, 3, 5, 8, 9-11 цього ж Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначено Законом України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).
Відповідно до підпункту «а» п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями ст.14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 затверджено, серед іншого, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з п.п.2, 3 цього Порядку, паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
За змістом п.7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи, місця попереднього ув'язнення або закладу (далі - уповноважена особа);
Відповідно до п.71 Порядку №302, у разі коли за даними ДПС встановлено, що особа раніше була зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, збігаються з даними про особу, наявними в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, ДПС надсилає ДМС дані про РНОКПП.
З наведених вище правових норм слідує, що оформлення та видача паспорта громадянина України можливі лише у випадках, передбачених чинним законодавством.
Як видно з матеріалів справи, вимога позивача про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідності до Положення №2503-ХІІ мотивована релігійними переконаннями та посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17.
Проте суд не враховує вказані доводи, адже така обставина, як релігійні переконання, не передбачена п.7 Порядку №302.
Крім цього, позивачем не зазначено до якої саме релігійної громади він належать, а також парафіянами якої церкви він є.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 року під час розгляду адміністративної справи №300/5054/23 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
В контексті наведеного, суд зазначає, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-XII. Зокрема, у вказаній заяві позивач не навів та не довів жодну з обставин, яка дає правові підстави для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ
Більше того, суд враховує, що 11.08.2020 року ОСОБА_1 вже було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, відповідно до заяви-анкети №4930026 від 25.07.2020 року, поданої ним особисто до територіального органу ДМС.
Таким чином, як підтверджено матеріалами справи, позивач, звертаючись у минулому із заявою про оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки уже надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано та взято відбитки пальців.
Щодо релевантності висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 (зразкова справа), на неврахування яких покликається позивач, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 року у справі №233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п.39).
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи (п.47 постанови Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №640/18748/19).
Тому, безпідставними є посилання позивача у позовній заяві на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання (у зв'язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних) для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Разом з тим, у даній адміністративній справі спірні правовідносини є відмінними, оскільки, як зазначено вище, позивачем уже було надано згоду на обробку його персональних даних при оформленні 25.07.2020 року територіальним органом ДМС заяви-анкети №4930026.
Суд також враховує, що Верховний Суд у справі №160/1/21 (постанова від 21.12.2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.
У цій постанові Верховний Суд також вказав, що суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, а суд не встановив.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року - слід відмовити.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.