30 січня 2025 рокусправа № 380/24723/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник адвокат Ліпенко Ю.К., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України у Львівській області, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою № 380/24319/24 від 09.12.2024 суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися вимоги до Управління Служби безпеки України у Львівській області, з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 11.06.2024р. по 05.09.2024р. включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, щомісячної премії у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 11.06.2024р. по 05.09.2024р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, 05.09.2024 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою №704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2018 встановлений на рівні 1762 грн., прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законами України про Державний бюджет України на 2024 рік є більшим. Стверджує, що за час проходження військової служби йому виплачене у меншому, ніж законодавчо належало, грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки відповідач неправильно обрахував розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалось із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не на 01.01.2024. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб. Таким чином, станом на 01.01.2024 зміна розміру прожиткового мінімуму не вплинула на розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Стверджує, що у відповідача відсутні підстави для перерахунку позивачу грошового забезпечення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де звертає увагу, що скасування з 20.05.2023 залежності розміру грошового забезпечення військовослужбовців від прожиткового мінімуму для працездатних осіб не порушувало діюче законодавство та права військовослужбовців.
Відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку із пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду. Таке клопотання мотивує тим, що до чинного законодавства виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця. Відтак, станом на 1 число липня, серпня та вересня 2024 року позивач був обізнаний про розміри отриманого ним грошового забезпечення відповідно за червень, липень та серпень 2024. Тобто станом на 01.07.2024 позивач був обізнаний про розмір отриманого грошового забезпечення за червень 2024 року, станом на 01.08.2024 - про розмір отриманого грошового забезпечення за липень 2024 року, станом на 01.09.2024 - про розмір грошового забезпечення за серпень 2024 року. Таким чином, станом на 01.07.2024 позивач повинен був дізнатись про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за червень 2024 року, станом на 01.08.2024 - про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за липень 2024 року, станом на 01.09.2024 - про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за серпень 2024 року. У зв'язку з цим з 01.07.2024 розпочався тримісячний строк звернення до суду з цим позовом та сплив 01.10.2024.
Позивач подав заперечення на заяву про залишення позовної заяви без руху. Стверджує, що згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 КЗпП України Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд звертає увагу, що позивач звільнений з військової служби 05.09.2024 року, а до суду звернувся 02.12.2024, тобто в межах тримісячного строку, встановленого у статті 233 КЗпП України. Отже клопотання відповідача є очевидно безпідставне, тому у задоволенні такого слід відмовити.
Суд вивчив аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, 05.09.2024 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатськими запитами від 13.11.2024 та від 16.12.2024, у яких, зокрема, просив надати інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення. Відповідач листом № 78/8/Л-472а/1/78/5/56 від 25.12.2024 надав довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2024 рік.
З долучених відповідачем до справи письмових доказів (довідок про нараховане грошове забезпечення за 2024 рік) із липня 2024 року за займаною посадою ОСОБА_1 встановлений посадовий оклад в розмірі 8479,60 грн., обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 1762 грн. шляхом його множення на відповідний тарифному розряду займаної ним посади тарифний коефіцієнт та оклад за військовим званням 1480 грн., обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 1762 грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітки додатків №№ 1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). Цією постановою відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови № 704, який викладений в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Усталена правова позиція касаційного суду щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 після набрання законної сили рішенням суду у справі у справі №826/6453/18 полягає у тому, що наслідком визнання нечинними змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103, є відновлення пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (надалі також - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою № 481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців визначена Урядом в сталій сумі 1762 грн. та більше не привязана про розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня певного року.
Отже, до 19.05.2023 застосуванню підлягала редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Надалі, починаючи з 20.05.2023 нарахування грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положень Постанови № 481, виходячи зі сталої розрахункової величини - 1762 грн.
Аналізуючи наведені позивачем доводи та зазначені норми законодавства, з урахуванням внесених змін Постановою № 481, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені за період із 11.06.2024 по 05.09.2024, оскільки у зв'язку із внесенням Постановою № 481 змін до Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, як помилково вважає позивач.
Станом на 01.01.2024 року діє пункт 4 Постанови № 704 в іншій редакції, який не передбачає обчислення розміру посадового окладу та окладу за військове звання виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Суд не бачить підстав ставити під сумнів правомірність Постанови № 704 в редакції Постанови № 481, оскільки цей нормативно-правовий акт є чинним та прийнятий Урядом, що на підставі частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має повноваження визначати розмір грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі шляхом встановлення алгоритму обчислення його розміру, розрахункових ведличин тощо.
Враховуючи наведені мотиви, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з мотивів їх безпідставності.
Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович