30 січня 2025 рокусправа № 380/5460/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач1, ГУ ПФ України в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому, з урахування уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2024 №133950012536 про повторну відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/19398/23 від 24.11.2023.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №2 період роботи з 28.04.2006 по 31.07.2023 (по день відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно рішення від 31.07.2023 №133950012536 за первинною заявою від 24.07.2023) в Публічному акціонерному товаристві «Львівська вугільна компанія» по професії (посаді) пробовідбірник;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з24.07.2023 у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу в 50 років.
Ухвалою суду від 15.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №380/19398/23 відповідач 1 повторно розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням показника вікового цензу в 50 років, однак відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підставі викладених у відзиві. Вказав, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки вона не досягла віку 55 років, тому умови призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначаються згідно положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач не досягла 50 річного віку станом на 11.10.2017. Крім того, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж (10 років), передбачений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.04.2006 по теперішній час через те, що відповідно до довідки №32 від 18.07.2023 посада позивача відсутня в переліку атестованих робочих місць, які затверджені наказами про атестацію робочих місць по підприємству.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Правова позиція відповідача 1 щодо підстав повторної відмови позивачу в призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 обґрунтована недосягнення позивачем станом на 11.10.2017 віку 50-ти років та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років, що аналогічна правовій позиції відповідача 2, викладеній у відзиві.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 стаття 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №380/19398/23, яке набрало законної сили 26.12.2023, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133950012536 від 31.07.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років.
На виконання рішення суду відповідач 19.02.2024 за результатами повторного розгляду заяви, прийняв рішення №133950012536 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та відповідного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пільгового стажу передбаченого пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 3 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу відповідачів, що право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років вже встановлено рішенням суду від 24.11.2023 у справі №380/19398/23, яке набрало законної сили 26.12.2023.
Оскільки однією з підстав не призначення пільгової пенсії позивачці є повторна відмова у застосуванні вікового цензу у 50 років, з позиції суду такі дії пенсійного органу є очевидно протиправними.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Однією з підстав для відмови у призначення пільгової пенсії є відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Верховна Рада України 03.10.2017 прийняла Закон №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким доповнено Закон №1058-ІV розділом XIV-І, що містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно зі статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
При цьому, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VІІІ), яким також внесені зміні до Закону №1788-XII набрав чинності з 01.04.2015.
Статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, після внесення 01.04.2015 змін до статті 13 Закону №1788-XII збільшено вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Норми статті 13 Закону №1788-XII у новій редакції узгоджувалися з положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що застосуванню підлягають відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Також, Конституційний Суд зазначив: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону №1058-ІV».
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, слід звернути увагу, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких: «…на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».
Таким чином, враховуючи викладене, застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
З викладених норм права висновується, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2019 у справі №686/10117/16-а, та Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що відповідно до рішення ГУ ПФ України в Харківській області №133950012536 від 31.07.2023 страховий стаж заявниці 32 роки 02 місяці 01 день; пільговий стаж заявниці 21 рік 04 місці 01 день. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням 55 річного віку відповідно до статті 114 Закону№1058-IV.
Рішенням суду від 24.11.2023 у справі №380/19398/23, яке набрало законної сили 26.12.2023, визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133950012536 від 31.07.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.1.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років.
На виконання рішення суду відповідач 2 19.02.2024 повторно розгляну заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняв рішення про відмову в призначенні такої у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та відповідного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пільгового стажу передбаченого пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з рішенням ГУ ПФ в Харківській області №133950012536 від 19.02.2024 страховий стаж заявниці: 32 роки 02 місці 01 день; пільговий стаж заявниці: 04 роки 05 місяців 13 днів.
Суд звертає увагу відповідачів, що позивача повторно відмовлено в призначення пенсії у зв'язку із недосягненням 55 річного віку, хоча право позивача на призначення пенсії із застосування вікового цензу 50 років встановлено рішенням суду.
Крім цього, у рішенні від 19.02.2024 відповідач 2 зазначив ще одну підставу для відмови в призначенні пенсії - відсутність необхідного пільгового стажу. Однак слід звернути увагу, що при первинному зверненні позивача (рішення від 31.07.2023) за призначенням пенсії їй зараховано 21 рік 04 місці 01 день пільгового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 16.11.2001 працює на посаді пробовідбірником 2 розряду.
Також, стаж роботи позивача на посаді пробовідбірником підтверджується довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №32 від 18.07.2023. Відповідно до довідки позивач працювала повний робочий день у ДВАТ ЦЗФ «Червоноградська» (перетворена в 2003 році на ЗАТ «Львівсистеменерго» за посадою пробовідбірником .
Суд зазначає, що посада (професія) «пробовідбірник» передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 (розділ ІІ «Рудопідготовка, збагачення, окускування (Агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин»), постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 (розділ ІІ «Підготовка руд, збагачення, окускування (Агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин»), постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 (розділ ІІ, Підготовка руд, збагачення, окускування (Агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин»).
При цьому, згадана довідка містить інформацію щодо атестації робочих місць та посилання на відповідні накази.
Накази про атестацію робочих місць за Списком №2 №10 від 20.01.2000, №296-к від 31.12.2004, №211 від 12.05.2006, №№80 від 14.04.2011, №201 від 14.04.2016, №267 від 14.04.2021 відповідно до в переліку посад зазначена посада позивача - «пробовідбірник».
Отже, доводи відповідачі про відсутність посади позивача в переліку атестованих робочих місць, які затверджені наказами про атестацію робочих місць по підприємству є необґрунтованими та спростовані наданими позивачем доказами.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд висновує, що ГУ ПФ України в Харківській області протиправно не зрахувало до пільгового стажу позивача період роботи на посаді, що передбачена Списком №2, з 28.04.2006 по дату звернення за призначенням пенсії 24.07.2023. Тому, рішення відповідача 2 №133950012536 від 19.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слід скасувати.
Щодо зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача спірний період, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФ України в Харківській області, рішеннями якого відмовлено у призначенні пенсії.
Тому, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до пільгового стажу позивача період роботи на посаді, що передбачена Списком №2, з 28.04.2006 по 24.07.2023 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Харківській області.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 28.04.2006 24.07.2023 в Публічному акціонерному товаристві «Львівська вугільна компанія» за професією (посадою) пробовідбірник та призначити позивачу з 24.07.2023 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788- ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу 50 років.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки саме ним прийнято оскаржене рішення.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133950012536 від 19.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майд. Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 28.04.2006 до 24.07.2023 в Публічному акціонерному товаристві «Львівська вугільна компанія» за професією (посадою) пробовідбірник.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майд. Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 24.07.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788- ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу 50 років.
6. У задоволенні інших вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майд. Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, пропорційно задоволених позовних вимог, у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович