про закриття провадження у справі
30 січня 2025 року 320/33452/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати у порядку спадкування суми недоотриманої пенсії померлим спадкодавцем ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачці грошові кошти, які належали спадкодавцеві - померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , але не були ним одержані за життя як невиплачену пенсію за період з 01.06.2014 по 19.11.2020.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що вона є донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 (далі по тексту також ОСОБА_2 ). Після смерті батька відкрилась спадщина, до якої входить неотримана ним пенсія за період з 01.06.2014 по 19.11.2020. Позивачка пояснила, що її батько проживав у м. Донецьк, окупованому з 2014 року, а тому не міг отримувати пенсію з моменту окупації і до дня смерті.
Позивачка стверджує, що оскільки вона є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_2 , а тому має право на отримання недоотриманої її батьком пенсії за період з 01.06.2014 по 19.11.2020. Проте, відповідачем надано на запит Обухівської державної нотаріальної контори надано невірну інформацію щодо розміру недоотриманої ОСОБА_2 пенсії лише за 3 роки до дати звернення. Означені дії, на переконання позивачки, є неправомірними, що має наслідком звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що нормативно-правовими актами, які регулюють питання пенсійного забезпечення осіб, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду України на тимчасово непідконтрольній території не визначено виплату пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам, тому відповідачем застосовано положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).
Відповідач пояснив, що ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа не звертався за отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не змінював місця проживання, на обліку в ГУ ПФУ у Київській області не перебував та із заявою про поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання не звертався. На дату смерті ОСОБА_2 виплата пенсії йому не проводилась.
На думку відповідача, оскільки нарахування та виплата пенсії на день смерті пенсіонера не здійснювалась, нарахування пенсії ОСОБА_2 відновлено на підставі заяви позивачки, яка є спадкоємцем, та нараховано за період з 01.04.2020 по 31.04.2023, тобто за 3 роки. При цьому, позивачку повідомлено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення із заявою про її виплату. Оскільки позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Київській області 26.06.2023, то сума недоотриманої пенсії становила 21 785,19 грн.
Крім того, відповідач зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки заявлені позивачкою вимоги носять приватноправовий характер.
Вирішуючи питання належності розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з такого.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) закріпив поняття суд, встановлений законом, яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пункт 7 частини першої статті 4 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону №1058, якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Для вказаної категорії осіб постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту також Порядок № 22-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядком № 22-1, зокрема, пунктом 2.26 передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Водночас, зі смертю особи, пов'язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Системний аналіз означених положень дає підстави для висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, здійснюється в позасудовому порядку органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23.12.2021.
ОСОБА_1 є донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , про що зазначено у свідоцтві про право на спадщину від 26.04.2023.
Державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України Коваленко Л.О. листом від 28.03.2023 №233/02-14 звернулась до ГУ ПФУ у Київській області про надання довідки про суму невиплаченої пенсії із зазначенням їх номерів та суми грошових коштів, з належними відсотками, які належать померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 07.04.2023 №1000-0501-8/52741 державного нотаріуса ОСОБА_3 повідомлено, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 станом на 07.04.2023 становить 32 491,85 грн згідно статті 52 Закону №1058. Також зазначено, що з урахуванням статті 46 Закону №1058 сума недоотриманої пенсії може бути зменшена в залежності від дати звернення особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину.
26 квітня 2023 року Державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України Коваленко Л.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 32 491,85 грн, призначеної ГУ ПФУ у Київській області спадкодавцеві, що підтверджується довідкою №1000-0501-8/52741, виданою 07.04.2023 ГУ ПФУ у Київській області.
Означене свідоцтво на спадщину зареєстроване у Спадковому реєстрі 03.03.2023, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 03.05.2023 №1000-0202-8/66035 на звернення представника позивачки, зареєстроване 20.04.2023, повідомлено, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована померлому пенсіонеру, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058, з урахуванням вимог статті 46 означеного Закону (не більше ніж за 3 роки до дня звернення за отриманням пенсії). Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами. Також зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину. Крім того, зазначено, що на запит державного нотаріуса від 03.04.2023 ГУ ПФУ у Київській області надана відповідь від 07.04.2023.
Заявою від 16.05.2023 представник позивачки звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про надання довідки про суму нарахованої, виплаченої та невиплаченої пенсії ОСОБА_2 з 07.10.2009 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 26.05.2023 №1000-0202-8/80490 на звернення представника позивача від 16.05.2023 повідомлено, що розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується до дня звернення за недоотриманою пенсією з урахуванням норм статті 46 Закону №1058, тобто з 3 роки перед зверненням за пенсією, але не більше ніж по місяць смерті пенсіонера. Відповідно до статті 52 Закону №1058 залишилась недоотримана пенсія ОСОБА_2 в сумі 32 491,85 грн.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не зверталась до ГУ ПФУ у Київській області протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 та після отримання свідоцтва про право на спадщину. Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що недоотримана сума пенсії ОСОБА_2 увійшла до складу спадщини відповідно до статті 1227 ЦК України.
Означені обставини дають підстави для висновку, що позовні вимоги позивачки до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного відповідачем права ОСОБА_1 на отримання грошових коштів, набутих у порядку спадкування, а тому даний позов поданий на поновлення прав позивачки у сфері цивільних правовідносин.
Суд наголошує, що відповідач, хоч і є суб'єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивачки публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлого батька позивачки - ОСОБА_2 .
Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивачки як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів належних спадкодавцеві. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суді від 16.04.2024 у справі № 160/10395/23.
Зважаючи на те, що у цій справі спір виник відносно набуття позивачкою права на пенсійні кошти, що входять до складу спадщини, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, оскільки цей спір виник про право цивільне, предметом якого є майнова вимога позивачки про визнання за ним в порядку спадкування права власності на майно - грошові кошти.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №808/1346/18, від 27.03.2019 у справі №286/3516/16, постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №0540/5860/18-а, від 21.09.2021 у справі № 200/3913/21.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Правильність висновків щодо розгляду означеної категорії спорів в порядку цивільного судочинства підтверджується висновками Великої палати Верховного суду, викладеними у постанові від 27.03.2019 у справі № 286/3516/16-ц та Верховного Суду в ухвалі від 23.04.2024 року у справі № 201/7965/23.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що за наведених обставин цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог та роз'яснити позивачці, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.
Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження в адміністративній справі закрити.
2. Роз'яснити позивачці, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Дудін С.О.