30 січня 2025 року №320/18162/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ №432 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.03.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капрала поліції ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ №544 о/с Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.04.2024 «Про особовий склад» в частині, яка стосується звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві звільнити зі служби капрала поліції ОСОБА_1 у відповідності до п. 7 ч. 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за власним бажанням, у відповідності до поданих Позивачем - рапортів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що виявляючи свій намір щодо звільнення за власним бажанням, 30.01.2023 та 07.02.2023 звертався до відповідача із відповідними рапортами, однак такі не були розглянуті відповідачем, а тому позивач вважає, що правомірно та законно не виходив на службу. Натомість, відповідач, будучи обізнаним, що останній звертався щодо звільнення за власним бажанням, видав оскаржувані накази, якими ОСОБА_1 протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правомірності оскаржуваних наказів представник відповідача зазначає, що починаючи з 02.03.2024 по дату звільнення складав акти про прогули (відсутність на робочому місці) позивача без поважних причин. При цьому, з метою отримання пояснень від позивача по факту відсутності на службі відповідач неодноразово здійснював виїзди за місцем його мешкання та телефонні дзвінки, направляв запит на адресу адміністрації ДУ ТМО МВС України щодо надання інформації про лікарняний позивача, а також опитував осіб, які можливо проживали разом з ним чи по сусідству. Крім того, з метою отримання пояснень відповідач направив засобами поштового зв'язку через ПАТ «Укрпошта» рекомендований лист, однак позивач для дачі таких пояснень не прибув та на зв'язок не виходив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2023 командир полку поліції особливого призначення №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковник поліції ОСОБА_2 звернувся з рапортом до керівництва Головного управління.
У зазначеному рапорті останній доповів про те, що з 02.03.2024 і по теперішній час поліцейський взводу №2 роти №4 полку поліції особливого призначення №2 ГУНП у м. Києві капрал поліції ОСОБА_1 безпідставно не прибув на своє робоче місце, при цьому не повідомивши про причину своєї відсутності керівництво підрозділу.
З метою перевірки відомостей, викладених у ній, відповідно до статей 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу І Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії, затверджених наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893, наказом ГУНІ у м.Києві від 11.03.2024 №476 «Про призначення та проведення службового розслідування» (копія додається) за наведеним фактом призначено службове розслідування, затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому законодавством порядку.
У ході проведення службового розслідування був опитаний безпосередній керівник ОСОБА_1 командир взводу №2 роти №4 полку поліції особливого призначення №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , який пояснив, що 02.03.2024 поліцейський взводу №2 роти №4 полку поліції особливого призначення №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 згідно Розрахунку сил та засобів полку, задіяних для забезпечення публічного порядку, затвердженого командиром полку, 01.03.2024 був запланований на службу в центральну частину, про що 01.03.2024 був попереджений за допомогою месенджера WhatsApp.
Однак, станом на 07:45 год. ОСОБА_1 за місцем несення служби не з?явився, в телефонній розмові за номером (073-070-3808) повідомив старшого лейтенанта ОСОБА_3 , що на службу ходити не буде, так як працювати в органах Національної поліції не має бажання, своє перебування на лікарняному заперечив.
У зв'язку з цим, складено акт про невихід на службу 02.03.2024 (від 04.03.2024 №384/125/40/02-2024).
Судом встановлено, що у подальшому командуванням роти №4 щодня з 02.03.2024 складалися акти про невиходи на службу ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів службового розслідування, опитаний в ході проведення службового розслідування заступник командира роти №4 полку поліції особливого призначення №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_4 пояснив, що 13.03.2024 він та командир взводу №2 роти №4 полку поліції особливого призначення №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві та старший лейтенант поліції ОСОБА_3 в рамках проведення службового розслідування прибули до місця проживання ОСОБА_1 з метою отримання письмового пояснення з приводу його невиходів на службу, про що останнього телефоном було попереджено. Але за вказаною адресою ОСОБА_1 був відсутній, будинок був зачинений, до працівників поліції ні хто не вийшов, хоча факт проживання ОСОБА_1 , за даною адресою підтвердила сусідка.
У телефонній розмові він повідомив, що зайнятий і не знає коли повернеться додому, жодних пояснень надавати не збирається і на службу виходити відмовляється також.
Крім цього, 13.03.2024 за адресою проживання та реєстрації ОСОБА_1 , зазначену в його особовій справі ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням направлено лист ППОП №2 ГУНП у м. Києві від 13.03.2024 №434/125/40/04-2024, в якому ОСОБА_1 було запропоновано прибути у період з 8.30 год. до 18.00 год.
Судом встановлено, що 18.03.2024 за адресою м. Київ вул. Моторна,6 для надання пояснень з приводу допущених ним невиходів на службу, позивач не з?явився, жодних пояснень не надав. Цей факт було зафіксовано відповідно до пункту 17 розділу 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України" 13.03.2024 в присутності членів дисциплінарної комісії: підполковника поліції ОСОБА_5 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про що було складено та підписано Акт фіксації відмови від надання пояснень (вих. Nє 470/125/40/04-2024 від 19.03.2024).
12.03.2024 відповідачем направлено запит на інформацію (вих.№428/125/40/04-2024 від 12.03.2024) до адміністрації ДУ ТМО МВС України в м. Києві з проханням надати інформацію чи звертався ОСОБА_1 за медичною допомогою, на що 21.03.2024 було отримано відповідь (вих. №33/31-16 від 21.03.2024), в якій повідомлено що у період з 02 березня 2024 року по теперішній час ОСОБА_1 на лікарняному у їхньому закладі не перебував.
У зв'язку з викладеним, за вчинення вказаного дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією рекомендовано до поліцейського взводу № 2 роти №4 ПОП №2 ГУНІ у м. Києві до капрала поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 26.03.2024 №432 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капрала поліції ОСОБА_1 » до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку.
На думку позивача оскаржувані накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, він звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
За приписами статті 59 Закону № 580-VIII:
- служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша);
- рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя);
- видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта);
- порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (частина п'ята).
Згідно пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Відповідно до частини другої статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби (частина третя статті 77 Закону № 580-VIII).
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів України 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).
Згідно із пп. «ж» п. 63 Положення № 114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до пункту 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
«Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235 (далі - Порядок № 1235) розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.
Згідно із пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.
Розділом ІІ «Підстави для видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235 встановлено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, такі зміни в службовій діяльності, як звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235:
- підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу (пункт 2);
- перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 (далі - Перелік).
Одним із документів з питань проходження служби відповідно до Переліку є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.
Обґрунтовуючи незаконність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, позивач вказує на обставину звернення до відповідача із рапортами про звільнення за власним бажанням, які не були розглянуті.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить із того, що Закон України «Про Національну поліцію» не визначає умов щодо строків розгляду рапорту про звільнення за власним бажанням, як і строків реалізації такого рапорту шляхом видання наказу про звільнення.
Пунктом 4 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено можливість застосування норм Положення № 114 при вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача зі служби в поліції.
Положенням № 144 передбачені особливості звільнення зі служби за ініціативою особи:
- підпункт «ж» пункту 63 - особи звільняються зі служби: за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
- підпункт «и» пункту 64 - особи звільняються зі служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
- пункт 68 - особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Таким чином, особливостями звільнення зі служби з поліції, у разі звільнення з ініціативи особи, є:
- у разі звільнення за власним бажанням - заявник має повідомити про наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
- у разі звільнення у випадках, визначених «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 - заявником має визначатись обставина, передбачена Переліком (у спорі що розглядається такі обставини судом не встановлені);
- у разі звільнення за особистим проханням - заявник має попередити прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення.
Верховний Суд у постанові від 15.02.2021 у справі №160/3607/19 висловив правову позицію, що приписи пункту 68 Положення № 114 застосовуються як норми спеціального нормативно-правового акту у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням, який, на відміну від КЗпП України, становить не два тижні, а три місяці.
Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку тощо.
На думку суду, враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію» не визначає строків попередження працівником про своє звільнення, доцільним, в даному випадку, є застосування норм вже наголошеного Положення № 114, як спеціальних.
А тому, при звільненні позивача зі служби за власним бажанням, він повинен попередити прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення, а не за два тижні відповідно до норм КЗпП України.
Крім того, суд встановив, що позивач (вперше) рапортом від 30.01.2021 просив звільнити його за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 30.01.2023.
При цьому, згідно із пунктом «ж» пункту 63 Положення № 144 у разі звільнення за власним бажанням заявник має повідомити про наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
У наданому рапорті позивач не зазначив жодних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Отже, позивач не дотримався вимог Положення № 144, а тому у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про звільнення позивача за власним бажанням за його рапортом відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд також звертає увагу, що звільнення особи зі служби в поліції супроводжується виданням відповідного наказу та остаточним розрахунком із особою. При цьому, враховуючи, що жодних наказів з приводу звільнення позивача на підставі його рапорту відповідач не видавав, суд робить висновок, що відповідач правомірно розцінив не вихід позивача на службу з 02.03.2023 як прогул без поважних причин та, як наслідок, розпочав щодо нього службове розслідування.
Згідно з положеннями ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
При цьому, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України Кабінету Міністр України, наказів, інших нормативно-правових i актів та Присяги, а підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Суд робить висновок, що матеріали службового розслідування підтверджують грубе порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України та безпідставному невиході на службу та не інформування безпосереднього керівництва про причини невиходу на службу.
При цьому, відповідач довів, що використав всі можливі засоби повідомлення позивача про проведення службового розслідування, а саме неодноразово здійснював виїзди за місцем його мешкання та телефонні дзвінки, направляв запит на адресу адміністрації ДУ ТМО МВС України щодо надання інформації про лікарняний позивача, а також опитував осіб, які можливо проживали разом з ним чи по сусідству. Крім того, з метою отримання пояснень відповідач направив засобами поштового зв'язку через ПАТ «Укрпошта» рекомендований лист, що підтверджується фіскальним чеком.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих рішень в частині, що оскаржуються, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.