29 січня 2025 року №640/110/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до Державного підприємства "Завод "Арсенал" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Суть спору: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод "Арсенал" про стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві заборгованості у розмірі 154880,51 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не сплачує суму витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв'язку з чим за період з червня 2022 року по жовтень 2022 року виникла заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій у загальному розмірі 154880,51 грн.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
27.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ДП Завод «Арсенал» було утворено шляхом виділу зі складу КП СПБ «Арсенал» та не є тотожним з ДП Завод «Арсенал», що було реорганізовано шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал».
Відповідач зауважив, що ДП Завод «Арсенал» не є правонаступником Виробничого об'єднання «Завод Арсенал» та є лише частковим правонаступником ДП Завод «Арсенал», що існувало до приєднання до КП СПБ «Арсенал».
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що розподіл зобов'язань по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, повинен відбуватись згідно розподільчого балансу майна, прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП Завод «Арсенал» від 29.02.2012.
Крім того, відповідач зауважив про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державне підприємство "Завод "Арсенал" (ідентифікаційний код 14310520, місцезнаходження: 01010, м.Київ, Печерський р-н., вул.Московська, буд.8) є юридичною особою та обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “а» та “б-з» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких відповідачу визначено суму витрат по пільговим пенсіям за списком №2 з червня 2022 року по жовтень 2022 року на загальну суму 154880,51 грн.
Вищевказані розрахунки були отримані відповідачем, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення з відміткою про вручення.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було самостійно сплачено заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення боргу, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України "Про пенсійне забезпечення".
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція №21-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники, до яких, серед іншого, віднесено роботодавців - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена розділом 6 Інструкції №21-1.
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції №21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема “Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам (п.6.5 Інструкції №21-1).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Відповідно до пункту 6.8 Інструкції №21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Отже, підприємство зобов'язано щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).
Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 30 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №640/23683/19.
У відзиві на позовну заяві відповідач зазначив, що вказує на те, що ДП Завод «Арсенал» утворилось шляхом виділу зі складу КП СПБ «Арсенал», не є тотожним з ДП Завод «Арсенал», що було реорганізовано шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал», відповідач не є правонаступником ВО «Завод Арсенал» та є лише частковим правонаступником ДП Завод «Арсенал», що існувало до приєднання до КП СПБ «Арсенал».
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що розподіл зобов'язань по відшкодуванню витрат ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно повинен відбуватись згідно розподільчого балансу майна, прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП Завод «Арсенал» від 29.02.2012, з приводу чого суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборонної промисловості СРСР від 13.01.1975 № 4 на базі заводу «Арсенал» ім. В.І. Леніна створено виробниче об'єднання «Завод Арсенал».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства» та відповідно до Закону України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ «Про підприємства», учасники об'єднання, в тому числі головна структурна одиниця завод «Арсенал», перереєстрували свої статути і вийшли зі складу об'єднання.
Відповідно до Статуту виробничого об'єднання «Завод Арсенал», затвердженого головою Держоборонпроммашу України 14.11.1991, до складу об'єднання крім інших входили: Завод «Арсенал» ім. В.І. Леніна - головна структурна одиниця та Центральне конструкторське бюро - структурна одиниця.
Суб'єкти господарювання, що входили до складу зазначеного об'єднання, були самостійними і мали статус юридичної особи, діяли на підставі своїх статутів.
У грудні 1993 року Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України затверджено статут Державного підприємства «Завод «Арсенал», зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 07.04.1994.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 №987 центральне конструкторське бюро «Арсенал» перетворене на казенне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал», а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2009 № 525-р - на КП СПБ «Арсенал».
Відповідно до пункту 2 вищевказаного розпорядження вирішено реорганізувати ДП завод «Арсенал» і державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного Приладобудування» шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», а також Національне космічне агентство України зобов'язано здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з реорганізацією зазначених підприємств, та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства у зв'язку з прийняттям цього розпорядження.
28.05.2009 наказом НКАУ «Про реорганізацію ДП завод «Арсенал» № 141 (далі - Наказ № 141) на виконання Розпорядження № 525-р реорганізовано завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал», припинено діяльність державного підприємства завод «Арсенал». 16.11.2009 комісією з припинення заводу «Арсенал» та КП СПБ «Арсенал» було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків заводу «Арсенал» до КП СПБ «Арсенал» в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18.11.2009 № 376.
Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а КП СПБ «Арсенал» прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання заводу «Арсенал» згідно з даними результатів інвентаризації станом на 01.06.2009 та балансу заводу «Арсенал» станом на 01.10.2009, а 24.11.2009 до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи заводу «Арсенал».
24.03.2011 Київським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу «Арсенал» до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів КП СПБ «Арсенал», про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження № 525-р та Наказу № 141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження № 525-р у частині реорганізації заводу «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал». Визнано незаконним та скасовано Наказ № 141.
19.05.2011 державним реєстратором скасовано реєстрацію щодо припинення юридичної особи - ДП завод «Арсенал».
Згідно з наказом Державного космічного агентства України від 26.12.2011 №411 завод «Арсенал» поновив свою діяльність внаслідок виділення з КП СПБ «Арсенал».
29.02.2012 складено розподільчий баланс прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП заводом «Арсенал», затвердженим наказом Державного космічного агентства України від 07.09.2012 № 327.
Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України заборгованість утворилась щодо виплати та доставки пенсій: ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заборгованість утворилась щодо виплати та доставки пенсій: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
Згідно з довідок Казенного підприємства спеціального прилодобудування "Арсенал" вищевказані пенсіонери працювали:
- ОСОБА_8 у період з 01.02.1991 по 16.09.2008 на Державному підприємстві "Завод "Арсенал" (довідка від 28.12.2011 №98/1-104);
- ОСОБА_16 у період з 05.02.1985 по 12.02.2001 на Державному підприємстві "Завод "Арсенал" (довідка від 30.01.2013 №175/70-12);
- ОСОБА_11 у період з 02.02.1981 по 31.10.1989 та з 15.03.1991 по 23.01.1997 на Виробничому об'єднанні "Завод "Арсенал" (довідка від 28.12.2012 №98/1-68);
- ОСОБА_24 у період з 28.03.1986 по 24.05.1993 та з 02.08.2001 по 11.08.2010 на Виробничому об'єднанні "Завод "Арсенал" (довідка від 26.07.2010 №73/1252);
- ОСОБА_13 у період з 01.07.1982 по 31.08.1989 та з 01.01.1990 по 13.12.1999 на Державному підприємстві "Завод "Арсенал" (довідка від 11.02.2013 №101/70-13; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.02.2019).
Відповідно до довідок Державного підприємства завод "Арсенал" вищевказані пенсіонери працювали:
- ОСОБА_7 у період з 01.06.1993 по 01.06.2008 на Виробничому об'єднанні "Завод Арсенал" та ДП "Завод "Арсенал" (довідка від 01.07.2016 №472);
- ОСОБА_20 у період з 04.01.1987 по 31.10.2004 на Державному підприємстві "Завод "Арсенал" (довідка від 06.06.2017 №397);
- ОСОБА_21 у період з 08.05.1984 по 06.02.1997 на Виробничому об'єднанні "Завод "Арсенал" (довідка від 27.05.2019 №525);
- ОСОБА_9 у період з 03.03.2003 по 27.08.2007 на Державному підприємстві "Завод "Арсенал" (довідка від 27.12.2019 №1741);
Пенсіонер ОСОБА_22 згідно відомостей трудової книжки, працював з 28.01.1985 по 30.03.2012 працювала на Державному підприємстві "Завод "Арсенал".
Щодо пенсіонерів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 позивач під час розгляду справи не надав докази на підтвердження місця роботи вказаних осіб.
Суд зазначає, що подібні правовідносини між позивачем та відповідачем вже були предметом розгляду Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №826/26018/15 дійшов висновку про те, що після виділу підприємства з КП СПБ «Арсенал» йому було повернуто лише 26 % основних засобів, які належали останньому до приєднання до КП СПБ «Арсенал» та 17 % кількості працюючих, знайшли своє підтвердження.
За змістом частин 1, 2 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Згідно з частиною четвертою статті 109 ЦК України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Отже на обсяг відповідальності в спірних правовідносинах впливає як період набуття стажу на тому чи іншому підприємстві, так і розмір переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків внаслідок виділу.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.
Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Добросовісне виконання суб'єктами господарювання свого обов'язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.
Проте, для виконання суб'єктами господарювання свого обов'язку щодо соціального захисту громадян України необхідне також і виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Однак, у вказаній справі суб'єкт владних повноважень діяв всупереч вимог частини другої статті 2 КАС України, оскільки розрахунки заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на підставі яких позивач просив стягнути з відповідача таку заборгованість є невірним (неузгодженим), а тому стягнення на його підставі є неможливим.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.02.2024 у справі №826/26018/15 та від 15.05.2024 у справі №640/31886/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З приводу посилань позивача на пропуск позивачем строку звернення до суд, суд зазначає таке.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Верховний Суд у постановах від 01.12.2021 у справі №140/1205/19 та від 20 березня 2018 року у справі № 804/18891/14, від 26 червня 2018 року у справі № 804/8277/14 зазначив, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов'язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.
Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України - не застосовуються.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 460/3113/18
З огляду на вищевказане, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у порядку статті 139 КАС України суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.