30 січня 2025 року м.Київ справа №320/52141/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємста "Будпостач" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Рівненської митниці в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 04.09.2024 UA204150/2024/000047/1 про коригування митної вартості товарів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості.
Відповідач у відзиві заперечував проти позовних вимог. Разом з тим, відповідачем не спростовано аргументи позивача. Пояснення у відзиві фактично зводяться до дублювання підстав викладених в повідомленні Рівненської митниці від 04.09.2024 №14470 про витребування додаткових документів.
Також від відповідача надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Тернопільська митниця як підстави для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін зазначає на важливість справи та бажання надати усні пояснення додаткові пояснення по справі.
Суд відмовляє в задоволення вищевказаної заяви, оскільки відповідачем не вказано обставин, які свідчили б, що справа № 320/52141/24 не відноситься до справ незначної складності, а також не вказує перешкод для викладення та надання усних пояснень, які бажає надати, в письмовому вигляді.
Враховуючи вищевикаледене, відповідачем не доведено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.
02.10.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією SHANDONG DESHILI TOOLS CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №1644, відповідно до якого продавець виробляє і продає, а покупець оплачує і отримує товари, зокрема ручний інструмент в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
01.03.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав проформу інвойс №DE240301 (див. додаток 4) для оплати товарів за ціною 238 586,92 доларів США, на умовах попередньої оплати, на умовах поставки FOB порт Qinqdao Китай правил Інкотермс 2020.
01.04.2024 позивач на підставі контракту від 02.10.2023 №1644 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №154 грошові кошти в розмірі 47 717,38 доларів США.
26.06.2024 продавець надав комерційний інвойс № DE240301-2 для оплати товарів на сума 158 761,28 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт QINGDAO Інкотермс 2020.
28.06.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320240000127813 за ціною 158 761.28 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
01.07.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 23977751.
02.07.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № С245522313170023 .
15.07.2024 позивач на підставі контракту від 02.10.2023 №1644 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №224 грошові кошти в розмірі 126 664,87 доларів США.
21.08.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653395128, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653395129.
27.08.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №19, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 422 411,56 грн., а також 5 223,34 доларів США.
Відповідно до накладної УМВС №30131 від 31.08.2024 товари залізничним транспортом були доставлені до Рівненської митниці.
04.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150002971U6 (див. додаток 15) для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 158 761,28 доларів США. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000230 виписаної відповідачем (див. додаток 19), а саме:
контрактом №1644 від 02.10.2023 по інвойсу №DE240301-2 від 26.06.2024 року в сумі 158 761,28 доларів США оплата відбувалася наступним чином:
- платіжна інструкція №154 від 01.04.2024 на суму 47 717,38 доларів США;
- платіжна інструкція №224 від 15.07.2024 на суму 126 664,87 доларів США.
Залишок по оплаті буде покритий наступною поставкою.
Відповідач електронним повідомленням від 04.09.24 №14470 витребував додаткові документи, а саме:
- переклад митної декларації країни відправлення.
- зазначені в гр.24 накладної УМВС від 31.08.2024 № 30131 - специфікації до інвойсу.
- транспортні документи та документи, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.
Після листа позивача від 04.09.2024 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA204150/2024/000047/1 , яким визначила митну вартість імпортованих ПП «Будпостач», код ЄДРПОУ 24267110, товарів за резервним методом, в результаті якого було збільшено митні платежі: мито на 31450,24 гри., ПДВ на 69 190,54 грн., загалом на 100 640,78 грн.
Правове регулювання суду.
Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.
Згідно статті 1 МК України, правовідносини з питань державної митної справи Документ сформований в системі регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з приписами ст.ст. 49, 50 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються серед іншого для нарахування митних платежів. При цьому, митна вартість товарів визначається безпосередньо декларантом відповідно до норм цього Кодексу
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України. Зокрема декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівліпродажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В електронному повідомленні від 04.09.2024 №14470 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних обґрунтованих доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач діяв всупереч законодавства з огляду на таке.
Відповідач електронним повідомленням від 04.09.24 №14470 витребував додаткові документи, але окремі документи уже були надані митному органу або витребувані документи не є документами, що підтверджують митну вартість.
Відповідно до постанови Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15 визначено: «Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недосртніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Витребування митної декларації та специфікації до інвойсу не передбачено у переліку документів, визначених у п. 2.2 ст. 53 МК України, як документів, що підтверджують митну вартість товарів.
Вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
Про протиправність витребування транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України документів свідчать відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 27.08.2024 №19, у якій зазначені послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів- Ізов, Польща/Україна, тобто з порту Гданськ, куди були доставлені товари з Китаю, до кордону з країною.
Суд звертає увагу, що вартість цього перевезення згідно з вказаною довідкою складає 422 411,56 грн. 5 223,34 доларів США, а відповідач не вказав, що така вартість є недійсною, чи не правдивою, чи заниженою.
Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування : ністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид ооказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № КУ9901/5149/18: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Наголошуємо, що відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів у 422 411,56 грн. 5 223,34 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
Таким чином, відповідач електронним повідомленням від 04.09.2024 №14470 витребував додаткові документи, що здебільшого були надані митному органу. До того ж, у повідомленні відповідач не вказав які відомості витребувані документи повинні підтвердити чи спростувати, а витребувані документи не є документами, що підтверджують митну вартість.
Відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначив обставини, які не свідчать про правомірність витребування додаткових документів та про наявність сумнівів для коригування митної вартості
За правилами ч. З ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У графі 33 спірного рішення відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав належних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Протиправність витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки та інших підстав а також в подальшому прийняття спірного рішення підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, а саме:
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний оррган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обгрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».
Так, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
« В гр.24 накладної УМВС від 31.08.2024 № 30131 зазначені пакувальний лист, специфікації до інвойсу, які до митного оформлення не надані».
Пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.
Документи МММ це є транзитні митні декларації ТІ, що оформляються при переміщенні товарів через територію Європейського Союзу. Транзитні митні декларації ТІ МЮМ не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.
При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18 визначено: «Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
Також, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових і; кументів та коригування митної вартості, зазначив:
«Відповідно до коносаменту від 01.07.2024№ 239377751 портом прибуття є Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 31.08.2024 №30131 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до \не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України»
«Пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020№ UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, що до митного оформлення не надані».
Вказані обставини стосуються перевезення товарів.
Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості із вказаних підстав свідчать відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 27.08.2024 №19 (див. додаток 13). у якій зазначені послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна.
При цьому звертаємо увагу, що відповідач не вказав, що вартість перевезення товарів вказана в довідці є недійсною, чи не правдивою, чи заниженою.
Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Отже, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 27.08.2024 №19 (див. додаток 13) є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів. При цьому, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного у довідці розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
Так отже, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«П.1.3. контракту від 02.10.2023 №1644 передбачено замовлення, однак до митного оформлення замовлення не надано».
«П.2.1. контракту від 02.10.2023 №1644 передбачено надання сертифіката відповідності (якості) виробника, однак до митного оформлення не надано».
Замовлення покупця та сертифікат якості не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість мварів.
При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється з іагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 28.06.2024 № 421320240000127813 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній».
Обставини ненадання перекладу митної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
До того ж, митна декларація країни відправлення не входять до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, отже наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності такої декларації згідно із ч.З ст.53 МК України, також не є підставами для витребування додаткових документів.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«Інформація з джерел інтернету від 04.09.2024 б/н не кореспондується з заявленими до митного оформлення товарами».
При митному оформленні товарів разом з митною декларацією від 04.09.2024 №24UA204150002971U6 позивач надав інформацію з джерел інтернет про вартість аналогічних товарів.
Проте, інформацію з джерел інтернет не передбачені у переліку документів, визначених у ч. 2 статті ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.
При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«Сума платежу, що вказана у банківській платіжній інструкції від 01.04.2024 № 154 та від 15.07.2024 № 224 не кореспондується з вартістю оцінюваної партії товару, що зазначена у інвойсі від 26.06.2024 № DE240301-2. Також у графі 70 банківської платіжної інструкції від 01.04.2024 № 154 та від 15.07.2024 № 224 зазначено лише реквізити Контракту, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару. Таким чином неможливо пов 'язати оцінювану партію товару з вищенаданим платіжним документом».
06.09.2024 позивач надав до Державної митної служби листа, яким повідомив що за контрактом №1644 від 02.10.2023 по інвойсу №DE240301-2 від 26.06.2024 року в сумі 158 761,28 доларів США оплата відбувалася наступним чином:
- платіжна інструкція №154 від 01.04.2024 на суму 47 717,38 доларів США;
- платіжна інструкція №224 від 15.07.2024 на суму 126 664,87 доларів США.
Залишок по оплаті буде покритий наступною поставкою.
Слід також врахувати, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про - наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».
Крім того, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті З Висновків визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Також, відповідачем не зазначено яким чином відомості у банківських платіжних документах впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.
Відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» інших даних, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
Самі по собі обставини про те, що в банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір жодним чином не свідчать про наявність обгрунтованих сумнівів у правомірності заявленої митної вартості та підстав, визначених у ч. З ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, тобто що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач не вказав обсяг партії, комерційні умови, характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Відповідач у графі 33 спірного рішення визначив митну вартість за резервним методом:
Товар №1 - МД від 10.04.2024 №902080/2024/801372 - 2,52 USD/кг;
Товар №2 - МД від 07.03.2024 №100180/2024/3030 - 2,52 USD/кг.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено:
- «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 07.12.2023 у справі №380/23618/21, адміністративне провадження № К/990/18887/22, визначено, що пунктом 4 частими другої статті 55 Митного кодексу України врегульовано, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обгрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеної у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, адміністративне провадження № К/9901/11370/19, встановлено, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, адміністративне провадження № К/9901/22323/20 встановлено: Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обгрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
У митній декларації, що подавалася позивачем до митного органу, були задекларовані товари за ціною 158 761.28 доларів США, країна походження Китай, товари були переміщені відповідно до правил Інкотермс 2020 на умовах FOB порт QINGDAO, Китай, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну товарів, що імпортовані в Україну.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Також відповідач повинен був провести коригування на обсяг партії та комерційні рівні, що він не зробив і про це зазначив в рішенні коригування митної вартості у графі 33.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Відповідно до 4.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача було прийняте всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також, необгрунтовано застосував другорядний метод її визначення, у той час, як декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, позивачем було дотримано всіх встановлених митним законодавством вимог, а також вимог контролюючого органу. В електронному повідомленні від 04.09.2024 №14470 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних обґрунтованих доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає твердження відповідача зазначені у відзиві та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 04.09.2024 UA204150/2024/000047/1 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь ПП «Будпостач», код ЄДРПОУ 0024267110, IBAN: НОМЕР_1 у AT "Сенс Банк" у м. Києві, МФО 300346.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.