30 січня 2025 року м. Київ № 640/26703/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, а якому просила суд:
визнати неправомірною відмову Головного управління ДПС у м. Києві в проведенні камеральної перевірки, за висновками якої приймається рішення у відповідності до Закону № 592 в частині списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік, нарахованого позивачці;
зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві ліквідувати «технічні неможливості» введення в систему ІТС звітів та документів, поданих до Головного управління ДПС у м. Києві з кодом ЄДРПОУ 43141267 позивачкою з тим, щоб повторно розглянути заяву № Ф/82042, подану 03.07.2020 до Головного управління ДПС у м. Києві з кодом ЄДРПОУ 43141267, провести камеральну перевірку, за результатами якої прийматиметься рішення про списання заборгованості зі сплати ЄСВ у відповідності до Закону № 592;
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві (з кодом ЄДРПОУ 43141267) за № Ф-16705-17У від 13.05.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй було відмовлено податковим органом у проведенні камеральної перевірки з формальних причин, які у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачені. Податковий орган не відкоригував своєчасно у інформаційній-комунікаційній автоматизованій системі податкових реєстрів дані її інформаційної облікової картки з РНОКПП НОМЕР_1 , не вилучив їх і не замінив довідкову інформацію на правдиву. Крім того, в обліковій картці платника податку РНОКПП НОМЕР_1 продовжує обліковуватись автоматично нарахована недоїмка з ЄСВ у сумі 31 371,56 грн, яка обліковується як несплачений борг. На суму 21 030,90 грн сформовано вимогу № Ф-16705-17-У від 13.05.2019 і пред'явлено у березні 2020 року до примусового стягнення виконавчій службі. Вважає вказану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року адміністративну справу № 640/26703/21 прийнято до провадження суддею Шевченко А.В. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач не погодившись з доводами, викладеними у позовній заяві, подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що заперечує проти поданого позивачем позову та вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебувала на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві з 14.11.2007 року як фізична особа - підприємець та як платник єдиного соціального внеску з 13.11.2007 року.
Враховуючи наявну недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 21 030, 90 грн станом на 30.04.2019, засобами інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16705-17У від 13.05.2019.
Так, в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 ) за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - 1 квартал (січень-лютий) 2020 року згідно обраної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 31371,56 грн, а саме:
09.02.2018 - за 2017 рік у сумі 8448,00 грн;
19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
19.07.2019 - за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
21.10.2019 - за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
21.04.2020 - за І квартал (січень-лютий) 2020 року в сумі 2078,12 грн.
25 червня 2020 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням (дата запису 25.06.2020 №20740060002011338).
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 ) скориставшись нормою Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» подала заяву з оригіналами звітів за 2017-2020 роки щодо списання заборгованості з єдиного внеску за період за 2017-2020 роки.
Не погоджуючись із прийнятою податковою вимогою та відмовою у проведенні камеральної перевірки, і як наслідок несписанням податкового боргу зі сплати єдиного внеску, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
02 червня 2020 року опублікований Закон України 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі-Закон №592-ІХ), пунктом 1 Прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу I Закону №592-ІХ, який набрав чинності з 03.06.2020 року, до Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-15 такого змісту:
« 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню».
Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 також надало роз'яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону №2464-VI, в якому вказало, що обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону №2464-VI, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464-VI поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 №592.
Відтак, суд дійшов висновку, що підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску є факт відсутності отриманого фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності, подання звітності з єдиного внеску.
З 12 листопада 2007 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, а 25 червня 2020 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням. При цьому, позивач своєчасно звернувся до податкового органу із заявою про списання заборгованості з єдиного соціального внеску, а матеріали справи не місять доказів отримання позивачем доходів за період за 2017-2020 роки.
Так, у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» зазначено про те, що встановлення обов'язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід. Також зазначене положення суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо кола осіб, які мають право на державну трудову пенсію.
Отже, метою прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» було усунення дискримінаційного підходу щодо визначення коло платників єдиного соціального внеску при відсутності отриманого доходу від підприємницької діяльності.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача щодо списання недоїмки, оскільки така відмова не відповідає меті прийнятого Закону.
В абзаці 3 пунктом 9-15 Закону №2464-VI зазначено, що податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Відтак, зазначена норма Закону №2464-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови списати суму недоїмки, водночас позивачу відмовлено з підстав, які не передбачені наведеною нормою.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході розгляду справи відповідач не довів наявність переконливих підстав для відмови позивачу спитати суми недоїмки, а мотиви відмови, наведені у листі від 05.10.2020 року №24652/Ф/26-15-05-08-23, є незаконними.
Тож суд прийшов до висновку, що спірна відмова не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк винесена відповідачем необґрунтовано.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача провести камеральну перевірку за результатами якої прийматиметься рішення про списання заборгованості зі сплати ЄСВ у відповідності до Закону № 592, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно до абзацу 2 пункту 9-15 Закону №2464-VI після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Таким чином, списанню суми недоїмки повинно передувати проведення камеральної перевірки та прийняття рішення податковим органом про списання таких сум, отже, відповідач повинен провести камеральну перевірку та за наслідками якої вирішити питання щодо списання недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу на суму недоїмки, що перевищує 10 гривень.
Таким чином, враховуючи наявну недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 21 030, 90 гривень станом на 30.04.2019, засобами інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16705-17У від 13.05.2019.
Враховуючи, що відповідач фактично не прийняв рішення за заявою позивачки про списання податкового боргу з єдиного внеску, вимоги щодо скасування вимоги є передчасними, оскільки в разі прийняття відповідного рішення, вказана вимога буде автоматично відкликана. З огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в проведенні камеральної перевірки, за висновками якої приймається рішення у відповідності до Закону № 592 в частині списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік, нарахованого позивачці;
зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву № Ф/82042, подану 03.07.2020 до Головного управління ДПС у м. Києві та провести камеральну перевірку, за результатами якої прийматиметься рішення про списання заборгованості зі сплати ЄСВ у відповідності до Закону № 592.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Застосовуючи норми статей 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у сумі 1 816 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у сумі 1 816 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в проведенні камеральної перевірки, за висновками якої приймається рішення у відповідності до Закону України 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» в частині списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік, нарахованого позивачці.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву № Ф/82042, подану 03.07.2020 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та провести камеральну перевірку, за результатами якої прийматиметься рішення про списання заборгованості зі сплати ЄСВ у відповідності до Закону України 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.