ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" січня 2025 р. справа № 300/6288/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-АВТО" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-АВТО" (надалі, також - позивач, ТОВ "ВК-АВТО") звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206080/2024/000031 від 01.04.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка MAN, модель TGS 18.320, календарний рік виготовлення -2011, модельний рік виготовлення - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 10518 см3, потужність двигуна 235 кВТ, номер двигуна - N/'V, колісна формула 4X2, бувший у використанні, 1 шт., кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 2, виробництво фірми MAN. країна виробник DE, за ціною 6000 Євро, що в свою чергу відповідає кількості коштів, перерахованих згідно рахунку-фактури (інвойс) № 016/2024 від 06.03.2024 та декларації про походження товару № 016/2024 від 06.03.2024. Однак, не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Івано-Франківська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА206080/2024/000031 від 01.04.2024 з тих причин, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням Декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МКУ та оскаржуване рішення № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024 про коригування митної вартості, згідно з яким митну вартість встановлено у розмірі 9000,00 Євро. Проте, позивач стверджує, що декларантом надано митному органу всі наявні у нього документи та відповідно до переліку визначеного ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, та не містять жодних розбіжностей щодо, кількості, найменування, якості та ціни задекларованого товару, а також дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
30.08.2024 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.09.2024. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що митна вартість товару була визначена позивачем за 1 основним методом - зі ціною договору та заявлено відомості про вартість 6000 Євро. Однак, Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024, яким визначено митну вартість транспортного засобу за резервним методом у розмірі 9000 Євро та оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №24UA206080002125UO від 01.04.2024. Так, під час здійснення процедур митного контролю спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів за кодами «105-2» та «106-2». Відтак, на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом і митом, декларацією №24UA206080002125UO від 01.04.2024 було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У рамках процедури коригування митної вартості джерелом інформації слугувала МД від 25.08.2023 №UA204060/2023/008359. Таким чином, в результаті коригування митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в сумі 90000 EUR про що зазначено у графі 30 рішення про коригування митної вартості. Відтак, в даному випадку, виходячи з вище наведеного, МД не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена. Крім того, на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024. У зв'язку з вищезазначеним вартість транспортного засобу була визначена Івано-Франківською митницею самостійно. Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
20.09.204 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив не містить обґрунтувань яких ще документів було потрібно для підтвердження митної вартості. Так, всі заперечення зводяться до однієї підстави, наявність інформації у базі ЄАС про іншу митну вартість на подібні чи аналогічні товари, при цьому відповідач не дає витягу з бази про вартість подібних чи аналогічних товарів. Однак, при коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має. В зв'язку із наведеним, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом є необґрунтованим та безпідставним.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Згідно умов контракту № 012020 від 11.01.2020 року фірма «NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW & BAUMASCHINEN» в особі директора Andreas Keller взяла па себе зобов'язання щодо підбору та продажу ТОВ "ВК-АВТО" засобів наземного транспорту їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так тих, що були у використанні, що іменується у подальшому товар (а.с.18).
Доповненням № 3 від 13.07.2020 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 500000.00 (п'ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату за товар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 100 робочих днів (а.с.19).
Доповненням №5 від 27.07,2022 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 1500000,00 (один мільйон п'ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату за товар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 200 робочих днів (а.с.20).
01.04.2024 представником ТОВ "ВК-АВТО" - декларантом ФОП ОСОБА_1 подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби електрону мигну декларацію № №24UA206080002125U0 для митного оформлення бувшого у використанні моторного транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка MAN. модель TGS 18.320, календарний рік виготовлення -2011, модельний рік виготовлення - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 10518 см3, потужність двигуна 235 кВТ, номер двигуна - N/V, колісна формула 4X2, бувший у використанні, 1 шт., кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 2, виробництво фірми MAN. країна виробник DE (а.с.13).
Митна вартість транспортного засобу визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання автомобіля. Зокрема у митній декларації “ціна товару» вказано 6000.00 Євро за курсом 42,1601 грн. за 1 Євро. На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 016/2024 від 06.03.2024, декларацію про походження товару № 016/2024 від 06.03.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.10.2011, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.02.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №012020 від 11.01.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020, договір про надання послуг митного брокера від 20.01,2020, акт фізичного огляду від 21.03.2024 (а.с.14-22).
Подання таких документів відповідач не заперечує.
01.04.2024 посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД № №24UA206080002125U0 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206080/2024/000007/1 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UА206080/2024/000031 (а.с.23-25).
Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024, відповідачем зазначено, що "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VІІ ГATT. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі-МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, митна декларація країни відправлення. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ) Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA20406G/2023/G08359 від 25.08.2023 за якою оформлено сідельний тягач марки MAN, модель TGS 18.320, бувший у використанні, ідентифікаційний номер (шасі) - НОМЕР_4 , для перевезення напівпричепів, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, номер двигуна (маркування)- невизначений, двигун дизельний, робочий об'єм циліндрів 10518 см 3, потужність 235 kW, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012. Визначена митна вартість: 9000 Євро. В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ".
07.04.2024 позивачем подано до відповідача заяву в порядку передбаченому ч. 8 і 9 ст. 55 МК України про перегляд рішення про коригування митної вартості № UA206080/2023/000019/1 від 02.11.2023, до заяви додано: доповнення № 5 від 27.07.2022 до контракту №012020 від 11.01.2020 - копію рахунку-фактури (інвойса) № 016/2024, копію платіжного доручення 0410001 від 09.05.2024 про перерахунок коштів за автомобіль, копію витягу з рахунку продавця про надходження коштів за рахунком-фактурою № 016/2024, копія листа від 03.06.2024 фірми продавця - NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN про підтвердження продажі даного транспортного засобу та отримання коштів за нього (а.с.34).
Листом № 7.21-1/28-03/13/2115 від 13.06.2024 відповідачем відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024 (а.с.36-37).
26.06.2024 позивачем подано відповідачу заяву про перегляд рішення про коригування митної вартості в спростування підстав наведених у листі № 7.21-1/28-03/13/2115, до заяви долучено також митну декларацію країни відправлення 24DE885328681737В8 та копії фактур №015/2024, №017/2024, №018/2024 (а.с.38-39).
Листом № 7.21-2/28-03/13/2466 від 03.07.2024 відповідачем відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024 (а.с.40-41).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
Згідно пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як визначено частинами 4, 5 і 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як вимагає частина 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З огляду на вищевикладене, витрати на транспортування додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
При цьому, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що згідно обґрунтувань зазначених у відзиві, у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме не підтверджено суму.
Однак, суд звертає увагу, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №24UA206080002125U0 01.04.2024 митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору), позивачем надано митному органу рахунок-фактуру (інвойс) № 016/2024 від 06.03.2024, у якому продавцем було встановлено ціну продажу транспортного засобу в розмірі 6000 EUR, яка підлягає оплаті згідно з цим рахунком.
При цьому, рахунок-фактура (інвойс) № 016/2024 від 06.03.2024 містить всі необхідні реквізити сторін, особистий підпис відповідальної особи від імені продавця транспортного засобу, а також відтиск печатки підприємства (нерезидента) продавця та предмет продажу - транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка MAN, модель TGS 18.320, календарний рік виготовлення -2011, модельний рік виготовлення - 2011, номер шасі НОМЕР_1 . Крім того, вказаний рахунок-фактура містить відомості про ціну транспортного засобу, а саме 6000 EUR, та вказано спосіб оплати готівкою, згідно вказаного рахунку.
Крім того, разом з декларацією декларант надав митному органу, серед інших, документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:
- декларацію про походження товару № 016/2024 від 06.03.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.10.2011;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.02.2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №012020 від 11.01.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020;
- договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020;
- акт фізичного огляду від 21.03.2024 (а.с.14-22).
Крім того, суд звертає увагу, що згідно умов контракту № 012020 від 11.01.2020 фірма NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN в особі директора Andreas Keller взяла на себе зобов'язання щодо підбору та продажу ТОВ "ВК-АВТО" засобів наземного транспорту їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так тих, що були у використанні, що іменується у подальшому товар. Доповненням № 3 від 13.07.2020 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 500000.00 (п'ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату затовар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 100 робочих днів, які подавалися митним брокером до митного оформлення ігри поданні митної декларації № 23UA206080006410U4 від 02.11.2023 (а.с.18-19).
Також, суд звертає увагу, що 07.06.2024 позивачем подано до відповідача заяву в порядку передбаченому ч. 8 і 9 ст. 55 МК України про перегляд рішення про коригування митної вартості № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024, до якої додано: доповнення № 5 від 27.07.2022 до контракту №012020 від 11.01.2020 - копію рахунку-фактури (інвойса) № 016/2024, копію платіжного доручення 0410001 від 09.05.2024 про перерахунок коштів за автомобіль, копію витягу з рахунку продавця про надходження коштів за рахунком-фактурою № 016/2024, копія листа від 03.06.2024 фірми продавця - NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN про підтвердження продажу даного транспортного засобу та отримання коштів за нього (а.с.34).
Так, згідно платіжного дорученням № 600630 від 01.06.2024 позивач здійснив перерахунок коштів у сумі 12000 Євро німецькій компанії NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN за транспортні засоби згідно рахунків-фактур (інвойсів) 016/2024, 017/2024 згідно контракту № 012020 від 11.01.2020 (а.с.46).
Підстав і причин не врахування документів поданих декларантом до заяви від 07.06.2024 поданої в порядку статті 55 МК України відповідач не вказує.
Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Проте, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребування від нього додаткових документів.
При цьому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд вважає безпідставними доводи відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Таким чином, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З урахуванням наведеного, слід дійти до висновку, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, які піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Однак, судом встановлено, що в спірному рішенні, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.
З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як свідчать зміст графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом, із зазначенням відомостей митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, а саме інша митна декларація МД UA204060/2023/008359 від 25.08.2023, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля (а.с.86).
Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем.
Також різняться й країни експорту, в розглядуваному випадку країною-експортером виступає Німеччина, в той час, як у митній декларації UA204060/2023/008359 від 25.08.2023 такою є Бельгія.
В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.
Крім того, суд звертає увагу, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином при коригуванні митної вартості задекларованого позивачем товару митницею безпідставно використано як джерело інформації митну декларацію UA204060/2023/008359 від 25.08.2023, оскільки товар, згідно такої декларації поставлений на інших умовах поставки, ніж у позивача, мають місце різні технічні властивості порівнюваний товарів (транспортних засобів), а отже не можна вважати їх ідентичними або подібними (аналогічними) товарами.
Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на положення пункту 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України за №598 від 24.05.2012, за змістом яких у рішенні про коригування орган доходів і зборів:
- поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо;
- у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відтак, суд констатує, що відповідач визначений обрахунок скоригованої вартості грубо порушує правила, встановлені для складання рішень про коригування митної вартості, адже, митний орган знівелював різницю в якісних, кількісних показника та виду товару, що завозився позивачем, від тих випадків, які використані у оскаржуваних рішеннях
З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Протиправність рішень Митниці, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Крім того, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого статтею 64 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах шостого методу, в тому числі в частині:
- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;
- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.
При цьому, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
Також, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за такий товар.
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".
Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати банківські чи інші бухгалтерські документи, що підтверджують вартість самого товару, або за їх відсутності - висновок експертної організації), з огляду на зауваження щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах щодо умов поставки (тобто фактично щодо можливого понесення позивачем додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості товару тощо).
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Проте, відповідачем не спростовано належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією №24UA206080002125U0 від 01.04.2024.
Враховуючи вищевказане, суд констатує, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206080/2024/000031 від 01.04.2024 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містять:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206080/2024/000031 від 01.04.2024, є протиправними та такими, що підлягають до скасування, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-АВТО" підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
В зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно платіжного доручення №885 від 30.08.2024 позивачем сплачено судовий збір у сумі 6056,00 грн, за подання до суду даного адміністративного позову, які за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UА206080/2024/000031 від 01.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UА206080/2024/000007/1 від 01.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-АВТО" (код ЄДРПОУ 43365135) сплачений судовий збір в розмірі 6056,00 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-АВТО" (код ЄДРПОУ 43365135, вул. О. Кобилянської, 1, с. Тулуків, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78340);
відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).
Суддя Микитин Н.М.