30 січня 2025 року Справа № 280/11460/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії за період з 26 червня 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 8759,47 грн, розрахованої на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2687/24, яке набрало законної сили 26.06.2024 року;
2) стягнути з відповідача на користь позивача нараховану пенсію за період з 26 червня 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 8759,47 грн, розрахованої на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2687/24, яке набрало законної сили 26.06.2024 року, застосовуючи негайне виконання рішення суду, так як присуджена виплата пенсії - у межах стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання судових рішень по справам № 280/8829/23 та № 280/2687/24 позивачу проведено перерахунок пенсії, при цьому протиправно не виплачені усі належні до виплати суми пенсії. Позивач зауважує, що відповідно до наданих відповідачем розрахунків сума заборгованості пенсії на виконання рішення суду у справі № 280/2687/24 за період з 26.06.2024 по 31.07.2024 складає 8759,47 грн, при цьому відповідач протиправно вніс цю суму заборгованості до суми 67255,50 як суму заборгованості до набрання законної сили за період з 18.09.2023 по 31.07.2024. Наголошує, що відповідач порушує законодавство з питань виплати заборгованості щодо виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
21.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено про необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду. Щодо стягнення суми пенсії з 26.06.2024 по 31.07.2024 вказано, що на виконання рішення суду по справі № 280/2687/24 за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 було нараховано суму заборгованості у розмірі 67255,5 грн, яку внесено до реєстру судових рішень, до якої входить сума у розмірі 8759,47 грн. Зауважено, що нарахована сума пенсії за період з 26 червня 2024 по 31 липня 2024 буде виплачена позивачу за наявності відповідного фінансування. Звернуто увагу, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту нібито порушених прав, оскільки невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
27.01.2025 судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача про пропуск ним строку звернення до суду, оскільки виконання судових рішень Головне управління почало виконувати з серпня 2024 року, водночас позов подано 10 грудня 2024 року, тобто в межах шестимісячного строку. Зауважує, що нараховану пенсію за період з 26.06.2024 по 31.07.2024 у сумі 8759,47 грн відповідач не мав права вносити до реєстру заборгованості, а зобов'язаний був виплачувати пенсію після набрання судовим рішенням законної сили. Вказує, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способом захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при подання позову, а судом при ухваленні рішення. Вважає викладені у відзиві доводи відповідача необґрунтованими.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін відповідно до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); витребувано у відповідача докази по справі.
Ухвалою від 20.01.2025 суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву та ухвалив здійснювати розгляд справи з урахуванням такої заяви.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.10.2023.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2687/24, яке набрало законної сили 26.06.2024, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити з 18 вересня 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України в Запорізькій області» від 25.08.2023 №33/28-4483 з урахуванням 89% відповідних сум та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з 18 вересня 2023 року перерахунок та виплату без обмежень її максимального розміру з урахуванням суми індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області з 01.03.2024 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у розмірі 2000 гривень.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 280/2687/24 роз'яснено, що перерахунок та виплата пенсії позивача мають бути проведені саме з 18 вересня 2023 року без обмежень її максимального розміру з урахуванням суми індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення 1,197 (без застосування обмежень в сумі 1500 грн) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
На виконання рішення суду по справі № 280/2687/24 за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 року було нараховано суму заборгованості у розмірі 67255,50 грн, яку внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
На відповідні звернення позивача листом від 16.10.2024 № 18081-16758/З-02/8-0800/24 відповідач повідомив, що позивачу з 18.09.2023 поновлено виплату пенсії за вислугу років. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2687/24, яке набрало законної сили 26.06.2024, та ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 Головним управлінням у липні та жовтні поточного року проведено перерахунки пенсії. Рішення виконано в межах покладених зобов'язань, з урахуванням виплачених сум. Після проведених перерахунків сформувалась доплата різниці в пенсії за період з 18.09.2023 по 31.07.2024 в загальному розмірі 67255,50 грн, яку внесено до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Оновленим розміром пенсії, з урахуванням статті 43 Закону у сумі 23610,00 грн, заявник буде забезпечений в наступний виплатний період, одночасно з доплатою за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 в сумі 4785,60 грн. Виплата заборгованості за рішеннями суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету після та за умови відповідного фінансування з Державного бюджету.
Позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не виконує належним чином судове рішення по справі № 280/2687/24, тому належним способом захисту вважає визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії та стягненні відповідної заборгованості по виплаті пенсії, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За вимогами частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами..
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Позивач наголошує, що у межах даної справи оспорюються дії відповідача щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії за період з 26 червня 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 8759,47 грн, розрахованої на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2687/24, яку і просить позивач стягнути в межах розглядуваної справи.
Суд зауважує, що визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви, є диспозитивним правом позивача, за змістом якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд. При цьому з матеріалів справи не встановлено, що відповідач відмовляв у виплаті нарахованої пенсії за період з 26.06.2024 по 31.07.2024 у розмірі 8759,47 грн, навпаки, відповідач вказує, що така сума входить до нарахованої суми заборгованості у розмірі 67255,5 грн, що була нарахована на виконання рішення суду по справі № 280/2687/24 за період з 01.09.2023 по 31.07.2024, та яка була внесена до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою. Тобто позивач фактично оскаржує бездіяльність щодо невиплату йому нарахованої пенсії за період з 26.06.2024 по 31.07.2024 у розмірі 8759,47 грн.
Суд зауважує, що спір щодо періоду (з 26.06.2024 по 31.07.2024) та суми (8759,47 грн), перерахованої на виконання судового рішення пенсії між сторонами відсутній. Проте, як вказує сам позивач, виплату пенсії у сумі 8759,47 грн по справі № 280/2687/24 відповідачем не проведено. Відповідно, у межах спірних правовідносин новий спір між позивачем та ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо періоду з 26.06.2024 по 31.07.2024 та суми 8759,47 грн не виник, натомість має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
При цьому з матеріалів справи, Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Діловодство спеціалізованого суду» судом не встановлено, що по справі № 280/2687/24 триває судовий контроль за виконанням рішення.
Отже, зазначені вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення по справі в іншій справі № 280/2687/24, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право у порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії охоплюється рішенням суду у справі № 280/2687/24 в частині невиплати позивачу заборгованості з виплати пенсії за період з 26.06.2024 по 31.07.2024 у розмірі 8759,47 грн, та належить до предмета їх виконання, заявлені у цій справі позов у частині вимог про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у виплаті (фактично бездіяльність щодо невиплати) нарахованої пенсії за період з 26 червня 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 8759,47 грн та стягнення вказаної суми з ГУ ПФУ в Запорізькій області фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили.
Суд не приймає до уваги посилання позивача в на висновки Верховного Суду в постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18, оскільки у цьому судовому рішенні касаційним судом надавалась оцінка питанню щодо наявності підстав для заміни способу та порядку виконання судового рішення, а не питанню щодо розгляду в окремому судовому провадженні вимог про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, вчинені на виконання судового рішення.
Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Суд враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21, від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22, від 30.01.2024 по справі №320/19014/23 адміністративне провадження № К/990/36544/23, яка підлягає врахуванню судом під час розгляду даної справи. На даний час аналогічна позиція Верховного Суду є незмінною, зокрема, викладена Верховним Судом в постанові від 19.09.2024 по справі №400/3650/24 адміністративне провадження № К/990/28721/24.
Щодо посилання позивача на те, що належний спосіб захисту порушеного права позивача на отримання нарахованих, але невиплачених в межах справи № 280/2687/24 суми пенсії у розмірі 8759,47 грн, є саме стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області суми 8759,47 грн, суд зазначає наступне.
Судом враховуються висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.08.2024 по справі №580/5660/22 (адміністративне провадження № К/990/16293/23) в межах якої позивачем заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої на виконання іншої справи, але невиплаченої відповідачем суми. Верховним Судом зазначено наступне: «водночас звертаючись із окремим позовом про стягнення з відповідача заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, позивачка фактично намагається стягнути нараховану на підставі цих судових рішень суму довічного грошового утримання судді у відставці, без врахування висновків Верховного Суду від 23.06.2022. Натомість у межах спірних правовідносин, новий спір між позивачкою та ГУПФУ у Черкаській області не виник. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення».
Крім того, суд звертає увагу, що при пред'явленні позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суми нарахованої пенсії в розмірі 8759,47 грн, позивач фактично просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2687/24, з зобов'язання вчинити певні дії (нарахувати та виплатити пенсію) на стягнути з відповідача відповідну суму. При цьому, питання щодо встановлення чи зміни способу або порядку виконання рішення суду врегульовані статтею 378 КАС України.
Також суд зазначає, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Суд підсумовує, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії у сумі 8759,47 грн охоплюється рішенням суду у справі № 280/2687/24 та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії та стягнення такої заборгованості з відповідача фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішень суду в іншій справі, що набрали законної сили, та у випадку встановлення неналежності їх виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії, зокрема повторно виплатити на користь позивача суму 8759,47 грн в межах даної справи.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.01.2025.
Суддя К.В. Мінаєва